Рішення

від 22.05.2022 по справі 520/27885/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 травня 2022 року Справа № 520/27885/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33,смт. Кегичівка,Красноградський район, Харківська область,64003, код ЄДРПОУ04396963) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кегичівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення XXI сесії VIII скликання Кегічівської селищної ради від 01 грудня 2021 року № 5170 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Кегичівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396963 Харківська область, Красноградськнй район, смт. Кегичівка, вулиця Волошина, будинок 33) на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) вхідний № 7885/04-16 від 29 жовтня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0000 га із земель комунальної власності розташованої за межами населених пунктів на території Кегічівської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона, керуючись частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, звернулась до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею до 2,0000 га із земель комунальної власності, яка знаходиться за межами населених пунктів.

До вищезазначеного клопотання позивачем було додано схему бажаного розташування земельної ділянки до якої найближчим кадастровим номером є 6323182700:02:000:0198 з копіями документів, що посвідчують особу, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Кегичівською селищною радою було прийнято рішення XХІ сесії VIII скликання від 01.12.2021 р. №5170 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 », згідно якого в задоволенні клопотання відмовлено з посиланням на те, що бажана до відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Кегичівського селищної ради Красноградського району Харківської області, представлена колективними пасовищами, а відтак відведення бажаної земельної ділянки одній особі суперечить інтересам широкого кола жителів територіальної громади на вільний доступ до таких земель, безперешкодне їх використання за цільовим призначенням.

Позивач з вказаним рішенням не погодився, вважаючи його незаконним та необгрунтованим з огляду на те, що зазначені у ньому відповідачем підстави відмови не відповідають тим, що визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, перелік яких є вичерпним, а наміри узаконити земельну ділянку під громадські пасовища не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого Конституцієюправа на землю, що порушує конституційне право позивача на норми безоплатної передачі земельних ділянок, передбачені статтею 121 Земельного кодексу України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 р. відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач 10.01.2022р. надав до суду відзив, згідно якого позов не визнав та вказав, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-15-00-000260, виданого колективному сільськогосподарському підприємству «Дружба», розташованому на території с. Медведівка Кегичівського району Харківської області на загальну площу 2250,10 гектарів . При цьому, бажана до відведення позивачу земельна ділянка знаходиться саме в масиві земель колективної власності. У встановленому законодавством порядку, шляхом розпаювання КСП "Дружба", його члени отримали право на земельні частки (паї) - ріллю, в той час, як пасовища та сіножаті залишилися у колективній власності, що підтверджується витягом з протоколу №2 загальних зборів членів реформованого КСП «Дружба».

Члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» або їх спадкоємці до 1 січня 2025 року мають право здійснити розподіл земельних ділянок, що залишилися у колективній власності, отже, викладене дає підстави зробити висновок, що бажана до відведення земельна ділянка дійсно належить до колективних земель, вид угідь - пасовища та її відведення позивачу призведе до порушення законних прав та інтересів членів означеного колективного сільськогосподарського підприємства з огляду на можливість розподілення таких земель.

12.01.2022 р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому викладено правову позицію позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позову заяву питань.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28.10.2021р. звернулась до Кегичівської селищної ради Харківської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею до 2,0000 га із земель комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту. До вищезазначеного клопотання позивачем було додано схему бажаного розташування земельної ділянки до якої найближчим кадастровим номером є 6323182700:02:000:0198 з копіями документів, що посвідчують особ, відповідно до частини 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

01.12.2021р. відповідачем прийнято рішення XХІ сесії VIII скликання від 01.12.2021р. №5170 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 », згідно якого в задоволенні заяви позивача відмовлено з посиланням на те, що бажана до відведення у власність земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (бувша Медведівська сільська рада), представлена колективними пасовищами.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (надалі за текстом - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до «а» ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За приписами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У свою чергу, згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій справі судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було вказано невідповідність місця розташування об`єкта вимогам закону.

Судом також встановлено, що позивачу було відмовлено в задоволенні його клопотання з підстав того, що бажана до відведення у власність позивачу земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (бувша Медведівська сільська рада), представлена колективними пасовищами, з урахуванням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» щодо можливого до паювання таких земель до 01 січня 2025 року, а також те, що відведення бажаної земельної ділянки одній особі суперечить інтересам широкого кола жителів територіальної громади на вільний доступ до таких земель, безперешкодне їх використання за цільовим призначенням.

В зв`язку з наведеним слід зазначити, що пунктом 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (надалі - Закон №2498-VIII) (з 01.01.2019р.) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Разом з тим, згідно з вищезазначеним Законом до земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності належать: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені землі, землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під водними об`єктами, землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна, землі, які передаються до запасу та резервного фонду, інші землі несільськогосподарського призначення.

Натомість, земельні ділянки, за рахунок яких позивач має намір отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею до 2,0000 га, відносяться до сільськогосподарських угідь - колективних пасовищ, які підлягали паюванню, але не були розподілені між членами КСП "Дружба" та не виділені в натурі (на місцевості).

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-15-00-000260, копію якого надано до матеріалів справи, колективному сільськогосподарському підприємству "Дружба", розташованому на території с. Медведівка Кегичівського району Харківської області, належать землі на загальну площу 2250,10 гектарів в межах, згідно із планом, який є складовою частиною Державного акту. Землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва. При цьому, згідно графічних матеріалів, бажана до відведення позивачу земельна ділянка знаходиться саме в масиві земель колективної власності.

Доказів, що спростовують зазначені обставини до суду не подано.

У встановленому законодавством порядку, шляхом розпаювання КСП «Дружба», його члени отримали право на земельні частки (паї) - ріллю, в той час, як пасовища та сіножаті залишилися у колективній власності, що підтверджується витягом з протоколу №2 загальних зборів членів реформованого КСП «Дружба» від 17.09.1998р.

Після розпаювання земель колективної власності та отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай), рілля була розподілена між членами сільськогосподарського підприємства, виділена в натурі (на місцевості) та передана їм у приватну власність.

Таким чином, спірна земельна ділянка підпадає під правовий режим земель, що залишились у колективній власності, визначений статтею 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Законом, згідно якого у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01 січня 2025 року.

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Отже, з аналізу норм зазначених нормативно-правових актів вбачається, що земельні ділянки приватної, державної, комунальної власності підлягають розпаюванню та розподілу. Право комунальної власності на такі землі орган місцевого самоврядування зможе зареєструвати лише після 01 січня 2025 року в порядку, визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Законом, у разі, якщо власник не оформить право власності на свою земельну ділянку.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі пункту 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України вважаються власністю територіальної громади.

Наведену позицію стосовно того, що сформовані та нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку висловлено Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2019 року по справі №922/2723/17.

За таких обставин суд доходить висновку, що право прийняття організаційно-управлінських рішень в частині розпорядження спірної земельної ділянки належатиме Кегичівській селищній раді після проведення державної реєстрації права комунальної власності відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, слід вважати відсутніми підстави для визнання протиправним оскаржуваного в даній справі рішення відповідача про відмову у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою.

Також в зв`язку з наведеним відсутніми є підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вхідний № 7885/04-16) від 29.10.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2,0000 га із земель комунальної власності розташованої за межами населених пунктів на території Кегічівської селищної ради.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, беручи до уваги, що відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, доведено належними та допустимими доказами законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 139, 241, 243, 244, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради Харківської області (вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область, 64003, код ЄДРПОУ04396963) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано23.05.2022р.

Суддя Григоров Д.В.