Рішення

від 14.02.2022 по справі 520/19215/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 р. Справа № 520/19215/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Король Д.О.,

за участі представників:

позивача - Губар Н.В., відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запад-Транзіт" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Запад-Транзіт", з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.06.2021 № 00098610701, № 00098710701, № 00098750701, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання. Відповідачу запропоновано, у разі невизнання адміністративного позову, подати до суду відзив на позов разом з доказами, які підтверджують його правову позицію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00098610701, № 00098710701, № 00098750701 від 02.06.2021 року незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку, у зв`язку з чим просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Представником відповідача надано до суду відзив на позов та додаткові пояснення, в яких він заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та, керуючись нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі наказу від 16.03.2021 № 1689-п проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Запад- Транзіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 30.04.2021 №7484/20-40-07-01-08/33018947, яким встановлено порушення зокрема:

-пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 73 115,0 грн., у т.ч.: за 2017 рік в сумі 46 047,0 грн., за 2018 рік в сумі 2 709,0 грн., за 2019 рік в сумі 24 359,0 грн., за рахунок:

-заниження доходу по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства, внаслідок не віднесення до складу іншого доходу суми безнадійної заборгованості по контрагентам ТОВ «Сігур» (код 32334759) у сумі 3 189,0 грн., ТОВ «Авуар Про» (код 36987648) за 2017 рік у сумі 629,35 грн.;

-заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів у розмірі 402 379,0 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 252 000,0 грн., за 2018 рік у сумі 15 052,0 грн., за 2019 рік у сумі 135 327,0 гривень.

-п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п.266.2, п.п.266.3.3 п.266.3, п.п.266.5.1. п.266.5 ст.266 ПК України, встановлено заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 1 241 022,81 грн., в тому числі: за період з 11.10.2018 по 31.12.2018 в сумі 105 984,84 грн., за 2019 рік в сумі 532 431,82 грн., за 2020 рік в сумі 602 606,15 грн.

-п.46.1 ст.46, п.49.2, ст.49, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, ТОВ «Запад-Транзіт» не надано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні податкові періоди: за період з 11.10.2018 по 31.12.2018, 2019 рік та 2020 рік.

На підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 30.04.2021 №7484/20-40-07-01-08/33018947 відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються:

№ 00098610701 від 02.06.2021, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток - 91 393,75 грн.;

№ 00098710701, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок па нерухоме майно -1 400 626, 98грн.;

№ 00098750701. яким визначено штрафні санкції за платежем податок на нерухоме майно (за ненадання податкової декларації) - 1 020 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області № 00098610701, № 00098710701, № 00098750701 від 02.06.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 00098610701 від 02.06.2021, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, суд встановив наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктами 44.1 і 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО № 11 Зобов`язання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності/

Отже, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст.261 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

На момент проведення перевірки, на думку контролюючого органу, ТОВ «Запад-Транзіт» мало в наявності непогашену кредиторську заборгованість перед контрагентами-постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки, по відношенню до якої сплив строк позовної давності.

Контролюючим органом визначено, що залишок протермінованої кредиторської заборгованості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками складає 3 818,00 грн. за 2017 рік.

Позивач пояснив, що ТОВ «Запад-Транзит» не пов`язано строком позовної давності по розрахунках за договорами з контрагентами, оскільки закінчення строку позовної давності за зобов`язаннями не позбавляє підприємство права розрахуватися з контрагентами в майбутньому.

Однак, суд не може погодитися з таким висновком позивача, адже вищенаведеними законодавчими нормами визначено дії платника податку у разі наявності протермінованої кредиторської заборгованості, зокрема, передбачено її списання з належним відображенням у бухгалтерському та податковому обліку.

Як з`ясовано судом кредиторська заборгованість підприємства виникла по взаємовідносинам з ТОВ «Сігур» (код 32334759) та ТОВ «Авуар Про» (код 36987648).

За договором з ТОВ «Сігур» про відступлення права вимоги № Ус-ЗТР-С-001/09-13 від 25.09.2013 лічиться заборгованість у сумі 3 189 гривень.

За даним договором Первісний кредитор ТОВ «Сігур» відступає, а Новий кредитор ТОВ «Запад-Транзіт» набуває право вимоги боргу ВАТ «Харківська типографія №2», належне Первісному кредиторові на підставі договору № Ус-Д-С-001/09-13 від 09.09.2013 року, укладеного між Первісним кредитором та ТОВ «Декорт», в частині, визначеній п.2.1 цього Договору. Пунктом 2.1 встановлено, що право вимоги за цим Договором відступається в сумі 3 429 гривень. Пунктом 3.2 договору передбачено, що Новий кредитор, тобто позивач, зобов`язаний перерахувати суму, вказану в п.2.1. цього Договору, на розрахунковий рахунок Первісного кредитора, після чого має право вимагати у боржника виконання зобов`язань за Основним договором.

Під час судового розгляду справи позивач не заперечував, що в порушення п.3.2 Договору про відступлення права вимоги № Ус-ЗТР-С-001/09-13 від 25.09.2013 не перерахував суму вказану в п.2.1 договору на розрахунковий рахунок Первісного кредитора. Однак, як до перевірки, так і до матеріалів справи не надав жодних документів, які свідчать про тривалість строку позовної давності за цим договором. Факт ненадання таких документів до перевірки підтверджується складеним відповідачем актом «Про ненадання пояснень та копій документів на запит ГУ ДПС у Харківській області б\н від 16.04.2021 посадовими особами ТОВ «Запад-Транзіт» (п.н. 33018947)» від 23.04.2021 №1624/20-40-07-01-08/33018947.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про визнання заборгованості за цим договором безнадійною та необхідність її списання згідно з вимогами бухгалтерського та податкового обліку є правомірними.

За договором з контрагентом ТОВ «Авуар Про» (код 36987648) по договору № КП-АП-ЗТР-001/11-14 від 03.11.2014 також лічиться кредиторська заборгованість в сумі 629,35 гривень.

До планової перевірки були надані обороти по рахунку 685 «розрахунки з іншими кредиторами» та видаткова накладна № 23 від 03.11.2014. Договір № КП-АП-ЗТР-001/11-14 від 03.11.2014 на підприємстві відсутній.

Судом встановлено, що згідно видаткової накладної № 23 від 03.11.2014 ТОВ «Авуар Про» відвантажив на адресу позивача товар на суму 629,35 гривень.

Станом на кінець перевірки ТОВ «Запад-Транзіт» не розрахувалося з ТОВ «Авуар Про», що не заперечується позивачем.

З метою з`ясування дати початку обчислення строків позовної давності по виявленій кредиторській заборгованості з контрагентом ТОВ «Авуар Про», контролюючим органом надано посадовим особам підприємства запит від 16.04.2021 року про надання копій документів та письмових пояснень щодо кредиторської заборгованості з ТОВ «Авуар Про» по договору № КП-АП-ЗТР-001/11-14 від 03.11.2014 року.

Однак, жодних документів позивачем надано не було, а, отже, обчислення строку позовної давності слід починати з дати складання видаткової накладної № 23 від 03.11.2014, згідно з якою на адресу позивача було відвантажено товар на суму 629,35 гривень.

Таким чином, з наведеного вбачається, що заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Авуар Про» підпадає під ознаки безнадійної.

За таких обставин, в порушення пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134,п.135.1 ст.135 ПК України, п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2017 рік в сумі 3 818,00 грн, за рахунок заниження доходу по рядку 01 декларації з податку на прибуток підприємства, внаслідок не віднесення до складу іншого доходу суми безнадійної заборгованості по контрагентам за 2017 рік з ТОВ «Сігур» у сумі 3189,0 грн. та ТОВ «Авуар Про» у сумі 629,35 гривень.

Контролюючим органом під час проведення перевірки, встановлено наявність дебіторської заборгованості, яку ТОВ «Запад-Транзіт» відносить до складу інших операційних витрат по рядку 2180 «Інші операційні витрати» форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за період з 01.01.2017 по 31.12.2020.

Як з`ясовано судом, дебіторська заборгованість на суму 402 378,82 грн. виникла по взаємовідносинам з контрагентами:

-ТОВ «Флавія» (код 33289629) за договором № КП-ФЛ-ЗТР-001/12-13 від 25.12.2013 у 2017 році на суму 252 000 грн;

-ТОВ «ВЕЛ-ДОМ» (код 36565454) за договором № КП-ВД-ЗТР-001/11-13 від 12.11.2013 у 2018 році на суму 15 052,30 грн,

-ТОВ «Флавія» (код 33289629) за договором № КП-ФЛ-ЗТ-06/10 від 25.06.2010 у 2019 році на суму 36 993,52 грн;

-ТОВ «ІнновідаУкраїна» (код 35474246) за договором № КП-ЗТр-ИУ-001/12-14 від 08.12.2014 у 2019 році 98 333 гривень.

У позовній заяві позивач визнає, що строк позовної давності по вищезазначеним договорам вже минув, а, отже, заборгованість, в силу приписів 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є безнадійною і правомірно включена позивачем до складу інших операційних витрат.

З цього приводу суд зазначає, що включення безнадійної дебіторської заборгованості до складу інших операційних витрат не слід ототожнювати з належним списанням безнадійної заборгованості у бухгалтерському та податковому обліку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року за № 237 (далі - Положення).

За визначенням пункту 4 Положення "безнадійна дебіторська заборгованість" - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Пунктами 7, 10, 11 Положення передбачено, що поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.

Відтак, у бухгалтерському обліку операції з резервом сумнівних боргів обліковуються за рахунком 38 «Резерв сумнівних боргів», де ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення. За кредитом рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості (рахунком 94) або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів. Лише за рахунок створеного резерву підлягає списанню безнадійна дебіторська заборгованість. При цьому, поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Суд зауважує, що установленого нормативними документами порядку списання такої заборгованості немає, є законодавчо запропоновані варіанти і кожне підприємство встановлює власний порядок, але підстави для списання безнадійної заборгованості мають бути належним чином документально підтверджені, оформлені, та відображені у податковому обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом про облікову політику ТОВ «Запад-Транзіт» від 01.01.2017 року підприємством вирішено поточну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включати до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислювати величину резерву сумнівних боргів. Копію зазначеного наказу про облікову політику підприємства від 01.01.2017 року позивач надав посадовим особам відповідача під час проведення перевірки.

У податковому обліку підприємством було прийнято рішення про застосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, про що було здійснено відмітку у деклараціях за відповідні періоди.

За таких обставин позивач зобов`язаний дотримуватися норм статті 139 ПК України під час списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

Порядок коригування фінансового результату на різницю, що виникає при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено положеннями статті 139 Кодексу.

За правилами підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Матеріалами справи встановлено, що визначена позивачем безнадійна дебіторську заборгованість не знайшла належного відображення у податковому обліку, зокрема у додатку РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, підприємством занижені різниці, які виникають відповідно до ПК України, на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів у розмірі 402 379,0 грн.

Стосовно винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 02.06.2021 № 00098710701, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок па нерухоме майно, та № 00098750701, яким застосовано штрафні санкції за ненадання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 11.10.2018 ТОВ «Запад-Транзіт» було придбано нерухоме майно за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях, №163-Б.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ «Запад-Транзіт» перебуває нежитлова будівля корпус № 1Б площею 12 758,97 кв.м., що знаходяться за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях, № 163-Б.

Згідно з договором від 18.07.2019 ТОВ «Запад-Транзіт» придбало у власність земельну ділянку за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях (колишня назва вулиці Петровського), №163-Б, площею 1,3134 га.

На думку податкового органу, позивач, за правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже є власником об`єкту нежитлової нерухомості. Тип об`єкту нерухомого майна технічними документами не визначено, а, отже, така нерухомість має оподатковуватися за загальною ставкою в 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТОВ «Запад-Транзіт» зазначає, що належне на праві приватної власності нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використовується ним у господарській діяльності й відноситься до будівель промисловості, а відтак, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об`єктом оподаткування, що свідчить про відсутність підстав для нарахування податку на нерухоме майно та обов`язку його сплати, принаймні до 25.05.2020.

Оскільки 25.05.2020 набув чинності Закон України № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», згідно з яким будівлі промисловості підлягають оподаткуванню у разі здачі їх в оренду, позивач стверджує про правомірність застосування до його нежитлового приміщення ставки податку 0,25 відсотка.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У даній справі спірним є питання можливості віднесення об`єкту нерухомого майна позивача до будівель промисловості та застосування пільг, передбачених підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України під час обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Стала позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17.02.2020 року у справі 820/3556/17, свідчить про необхідність наявності двох підстав для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України: функціональне призначення будівлі для промислового виробництва та її фактичне використання як об`єкту промисловості.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, з призначенням будівлі для промислових потреб та використання її з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відтак, з метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначені будівель промисловості в розрізі об`єкта оподаткування необхідно керуватись вимогами Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Матеріалами справи встановлено, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності є будівлею промисловості, про що свідчить наданий до матеріалів справи технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташований за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях, №163-Б, виготовлений станом на 08 червня 2021 року.

Крім того, позивачем надано технічний звіт про фактичне використання нежитлової будівлі літ. «Б», як виробничого корпусу №1Б, який розташований за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Сумський Шлях, №163-Б, датований 23.11.2021 року. Даний документ має кваліфікований експертний висновок про відповідність технічного стану нежитлової будівлі позивача як виробничої будівлі та визначає її приналежність згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи «Будівлі промисловості і склади» (код групи 125), клас 1251 «Будівлі промислові», підклас 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне» (Класифікаційний код - 1251.9).

У розрізі застосування до позивача податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, необхідно також встановити факт використання спірної будівлі у промисловому виробництві, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 17.02.2020 року по справі 820/3556/17.

Як встановлено контролюючим органом та не заперечується позивачем, нежитлова будівля здається позивачем в оренду, тобто не використовується ТОВ «Запад-Транзіт» для виготовлення промислової продукції. За таких обставин, не виконується друга обов`язкова умова застосування податкової пільги, - використання будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Суд зауважує, що з набранням 25.05.2020 законної сили Законом України № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», законодавцем чітко передбачено оподаткування будівель промисловості, у разі здачі їх в оренду.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування контролюючим органом ТОВ «Запад-Транзіт» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки без застосування до позивача пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Натомість суд не погоджується з рішенням контролюючого органу про застосування ставки податку у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування під час обрахунку податкового зобов`язання, адже нежитлова будівля ТОВ «Запад-Транзіт» є будівлею промисловості, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з додатком №1 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дергачівської міської ради, затвердженого рішенням № 3 XI сесії Дергачівської міської ради VII скликання від 30 червня 2016 року, із змінами, внесеними згідно рішення № 44 XIX сесії Дергачівської міської ради VII скликання від 31 січня 2017 року та рішення № 7 XLV сесії VII скликання Дергачівської міської ради від 31 серпня 2018 року ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні 1 відсоток; 2) інші будівлі для тимчасового проживання 1 відсоток; 3) будівлі офісні 1 відсоток; 4) будівлі торговельні 0,25 відсотка; 5) будівлі транспорту та засобів зв`язку 0,25 відсотка; 6) гаражі 0,1 відсотка; 7) будівлі промислові 0,25 відсотка; 8) резервуари, силоси та склади 0,25 відсотка; 9) будівлі для публічних виступів 1 відсоток; 10) будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства0,1 відсотка.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про необхідність оподаткування нежитлової будівлі ТОВ «Запад-Транзіт» податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, а отже, податкове повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 00098710701, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно підлягає скасуванню в частині нарахування 930 767,11 грн основного платежу та 119 703,13 грн штрафних санкцій.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запад-Транзіт" (пров. Університетський, б. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 33018947) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 02.06.2021 року №00098710701 на загальну суму 1050470 (один мільйон п`ятдесят тисяч чотириста сімдесят) грн. 24 коп., з яких: 930767 (дев`ятсот тридцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 11 коп. - основний платіж, 119703 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот три) грн. 13 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запад-Транзіт" (код ЄДРПОУ 33018947) судові витрати в розмірі 15757 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 05 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 23 травня 2022 року.

Суддя Шевченко О.В.