Рішення

від 17.05.2022 по справі 396/31/22

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/31/22

Провадження № 2/396/215/22

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участі секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/31/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та стягнення моральної шкодиу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, та з урахуванням заяви від 08.02.2022 року про уточнення позовних вимог, просив визнати незаконним та скасувати Наказ від 05.11.2021 року №251-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 на час відсутності щеплення проти COVID-19», допустити ОСОБА_1 , до виконання трудових обов`язків механіка державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка", стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року до дня поновлення на роботі та стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач працює в ДНЗ «Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка" спочатку майстром виробничого навчання, а з 30.12.2014 року і по даний час - механіком.

01.11.2021 року позивачу від імені ОСОБА_2 , директора ДНЗ «Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка" надійшло повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Даним повідомленням його попереджено про відсторонення від роботи з 08.11.2021 року, в разі якщо він до 05.11.2021 року не надасть документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або ж про абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Наказом відповідача від 05.11.2021 року №251-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 на час відсутності щеплення проти COVID-19» позивача було з 08.11.2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку із відсутністю профілактичного щеплення проти COVID-19. Строк відсторонення відбуватиметься до усунення причин, що призвели до нього. У своєму наказі відповідач посилається на статтю 46 КЗПП України, частину 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ України від 04.10.2021 р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункт 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236, вищезазначене повідомлення, службову записку сестри медичної від 05.11.2021 р.

Позивач вважає, що відсторонення його від роботи є неприпустимим та таким, що порушує його права як громадянина України та працівника, а дії відповідача такими, що порушують низку нормативно-правових актів та основний закон - Конституцію України. Вважає, що в Україні не введений надзвичайний стан, тому відсутні підстави на обмеження конституційних прав. Також вважає, що відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено щеплення від COVID-19 як обов`язкове, а тому відсторонення працівника на підставі ч.2 ст.12 вказаного закону є незаконним та безпідставним.

Подав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до якого сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року на день пред`явлення позову становить 12285,53 грн.

Також вказує, що враховуючи моральні переживання та стрес, які позивач зазнав внаслідок прийняття щодо нього неправомірного рішення, що виразилося відстороненням від роботи без збереження заробітної плати, погіршенням здоров`я, позивач вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді від 16.02.2022 року провадження у зазначеній справі відкрито в загальному позовному провадженні, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

20.04.2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.38-43), відповідно до якого відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог, просив в позові відмовити. Свій відзив обгрунтував тим, що відповідно до Наказу МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій,працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вважає, що працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, де працює позивача, також входять до цього переліку та підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, оскільки належать до категорій осіб, які перебувають у групі ризику зараження гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемілогічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», п.41-6, яким на керівників державних органів покладено контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 їх працівників та відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком та які відмовилися від проведення таких щеплень. Тому 13.10.2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, 01.11.2021 року позивачу було вручено письмове повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення та надано час для подання необхідних документів. У зв`язку з ненаданням таких документів, позивача було відсторонено від виконання своїх обов`язків.

Ухвалою від 27.04.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подано заяву в якій просив розгляд справи слухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.

Від представника відповідача також надходило клопотання (а.с.37) про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечують та просять відмовити в позові. Відзив подано 20.04.2022 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді механіка ДНЗ «Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка", що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8).

13.10.2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (а.с.46).

Повідомленням від 01.11.2021 року за №906, ОСОБА_1 було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 , в якому вказано, що в разі якщо він до 05.11.2021 року не надасть документ, який підтвердить наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595, буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП та ст.12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ (а.с.45).

З Наказу від 05.11.2021 року №251-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 на час відсутності щеплення проти COVID-19» вбачається, що на підставі ст.46 КЗПП України, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ України від 04.10.2021 р. №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.11.2021 року, службової записки сестри медичної ОСОБА_3 від 05.11.2021 р., ОСОБА_1 , механіка відсторонити від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати, відсторонення відбувається на період до усунення причин що призвели до нього (а.с.7).

Відповідно до копії довідки про доходи Державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка" від 08.11.2021 року, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в період з травня по жовтень в розмірі 38980,46 грн, за вересень нараховано 6000 грн., за жовтень нараховано 6000 грн, кількість відпрацьованих днів не вказана (а.с.9).

Як вбачається з наказу №38-к/тр від 01.03.2022 року Державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка", призупинено дію наказу від 05.11.2021 року №251-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та допущено ОСОБА_1 , механіка до роботи з 02.03.2022 року до завершення воєнного стану в Україні (а.с.44).

Щодо вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У спірному наказі про відсторонення позивача від роботи відповідач посилається на ряд нормативно-правових актів, як на підставу такого відсторонення, серед яких - на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ №1236 від 09.12.2020).

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території встановлений карантин з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 року.

У зв`язку з цим, на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови забороняється, зокрема, відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини), який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (далі - медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19).

Пунктом 41-6 вказаної Постанови визначено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року №2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» ;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Даний пункт набрав чинності з 08 листопада 2021 року.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Зі змісту ст. 12 цього Закону слідує, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП.

Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року.

Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим.

При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення. Запис про проведене щеплення робиться в одній з таких форм: № 097/о; № 112/о; № 025/о; № 003/о. Крім того, вказуються такі дані: торговельна назва вакцини/анатоксину, назва виробника, доза, серія, термін придатності вакцини/анатоксину. У разі використання імпортної вакцини/анатоксину зазначається оригінальне найменування українською мовою. Внесені до медичної облікової документації дані щодо щеплення засвідчуються підписом лікаря.

Після проведення профілактичного щеплення повинно бути забезпечене медичне спостереження (нагляд за особою протягом певного часу після введення вакцини/анатоксину) протягом терміну, визначеного інструкцією про застосування відповідної(го) вакцини/анатоксину. Якщо в інструкції про застосування вакцини/анатоксину не вказано термін спостереження, особа, якій було проведено щеплення, повинна перебувати під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин після вакцинації.

У відповідних формах медичної облікової документації (№ 097/о, № 112/о, № 025-1/о, № 025/о, № 003/о) необхідно відмітити характер і терміни у разі виникнення загальних або місцевих реакцій та провести їх реєстрацію згідно з Порядком здійснення фармаконагляду, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 898, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2007 року за № 73/13340 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26 вересня 2016 року № 996). У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по ЗОЗ.

Для вирішення складних та суперечливих питань щодо проведення щеплень наказом Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій створюється комісія з питань щеплень при обласному або міському ЗОЗ. Особи з хронічними захворюваннями в стадії ремісії за висновком комісії з питань щеплень можуть бути вакциновані в умовах стаціонару.

Пунктом 17 Положення встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З указаного слідує, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Згідно зі статтею 12, частиною 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що починаючи з дня повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, тобто з 01.11.2021 року до моменту видачі наказу про відсторонення від роботи 05.11.2021 року, у позивача було достатньо часу для проходження такого щеплення і останній у встановленому законом порядку відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення.

У оскаржуваному наказі відсутні відомості про те, що позивач, починаючи з 01.11.2021 року до моменту видачі наказу про відсторонення (05 листопада 2021 року) відмовився або ухилився від проходження обов`язкового щеплення та якими доказами (документами) підтверджується факт відмови чи ухилення.

Таку підставу для відсторонення позивача від роботи, як відмова або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення у наказі, що оскаржується, не зазначено, а підставою для відсторонення вказано повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 01.11.20221 року, на час якої підзаконні нормативно-правові акти щодо обов`язкового щеплення від COVID-19 ще не набрали чинності.

Тобто зі змісту наказу слідує, що позивача фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти COVID-19.

Однак, згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначений наказ набрав чинності 08.11.2021 року, а наказ про відсторонення позивача виданий 05.11.2021 року, тобто до набрання чинності наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, в тому числі працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Статтею 5 Закону України «Про охорону здоров`я в Україні» передбачено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються як на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадян, так і на органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності.

Статтею 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Зазначені положення Закону свідчать про те, що на відповідача, який є роботодавцем позивача, також покладено обов`язок забезпечити своєчасне проведення заходів, пов`язаних з проходженням працівниками обов`язкового профілактичного щеплення.

Відповідач, з урахуванням необхідності для проходження у встановленому законодавством порядку вакцинації достатнього розумного часу з дня набрання чинності підзаконним нормативно-правовим актом про обов`язковість щеплення від COVID-19, в тому числі і часу для проходження медичного огляду перед щепленням, не надав суду жодних доказів про те, які заходи, спрямовані на проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівників, зокрема, і позивача, були ним здійсненні, поряд з іншим, і у взаємодії з відповідними установами та пунктами щеплень проти COVID-19 (закладами охорони здоров`я) та з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідачем не надано суду доказів, які саме обов`язки на посаді майстра виконує позивач, чи пов`язані ці обов`язки з проведенням занять учням згідно з чітким затвердженим графіком таких занять.

На рівні національного законодавства процедура відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення у встановленому законом порядку від обов`язкових профілактичних щеплень встановлена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон).

Згідно зі ст. 7 Закону, підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров`ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього ж Закону обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до ст. 31 Закону посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи згідно з Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи та іншої діяльності, що затверджена наказом МОЗ від 14 квітня 1995 року № 66, із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ від 30 серпня 2011 року № 544.

Згідно з п. 2.3 Інструкції подання - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Підставою для внесення подання можуть бути дані з акта перевірки об`єкта, довідка медичних закладів тощо (п. 2.4. Інструкції).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції подання складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Пунктом 1.2.5 п. 1.2. Інструкції визначено, що особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються, зокрема, окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року.

Необхідно відмітити, що зазначеним Календарем (із змінами) не передбачено обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, зокрема, для працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, однак таке обов`язкове щеплення для зазначеної категорії працівників встановлено Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням із змінами, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 08 листопада 2021 року, що узгоджується з п. 2 Розділу 1 цього Календаря, згідно з яким обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.

Таким чином, Відповідачем не доведено, що позивач відмовився або ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, та наказ про відсторонення був виданий незаконно до набрання чинності наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, в тому числі щодо працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, тобто на час винесення наказу про відсторонення 05.11.2021 року підстави відсторонення позивача від своїх обов`язків, враховуючи нечинність підзаконних актів були відсутні. Крім того, суд вважає, що позивачу не надано достатньо часу для проведення вакцинації, враховуючи, що ознайомлений особисто позивач під підпис персональним повідомленням був лише 01.11.2021 року, а наказ виданий 05.11.2021 року.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу від 05 листопада 2021 року №251-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 на час відсутності щеплення проти COVID-19 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При відстороненні працівника від роботи трудові відносини останнього з роботодавцем не припиняються, працівник лише тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків без процедури звільнення із займаної посади.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введений воєнний стан із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб.

Таким чином,позивача булопоновлено нароботі відповіднодо наказу №38-к/тр від 01.03.2022 року на період воєнного стану, який триває на всій території України і на момент ухвалення рішення судом.

Задоволення позовної вимоги про скасування наказу про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати є підставою для допуску останнього до виконання його трудових обов`язків. Тобто, вимога позивача про допуск до роботи є безпідставною, оскільки позивача вже допущено до виконання своїх безпосередніх обов`язків на посаді майстра й відповідно до наказу №38-к/тр від 01.03.2022 року.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено в частині першої статті94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом було встановлено, що в період з 8 листопада 2021 року - дня відсторонення від роботи позивача, йому було призупинено виплату заробітної плати до 02 березня 2022 року, а з 02.03.2022 року позивача було допущено до роботи до завершення воєнного стану.

Оскільки судом встановлено, що в порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов і в частині стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року .

За приписами підпункту б пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 розділу 4 Порядку).

Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 5 листопада 2021 року № 251к/тр про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому в даному випадку ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

З копіїдовідки Державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка" від 08.11.2021 року, встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 у вересні 2021 року становив 6000,00 грн, в жовтні 2021 року 6000,00 грн (а.с.9).

Робочих днів у вересні становило 22 дні, у жовтні 20 днів.

Розмір вказаної середньомісячної заробітної плати позивачем не оспорювався.

Одже розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи становить 285,71 грн ((6000,00 грн + 6000,00 грн)/42 відпрацьованих днів).

Кількість робочих днів відсторонення від роботи позивача за період з дати відсторонення й по дату допуску позивача до роботи (08.11.2021 01.03.2022) становить 79 робочих днів (листопад 2021 року 17 днів, грудень 2021 року 22 дні, січень 2022 року 19 днів, лютий 2022 20 днів, березень 1 день).

Таким чином, середній заробіток за час відсторонення від роботи складає: 285,71 грн (середньоденна заробітна плата за два місяці перед відстороненням) х 79 днів (робочі дні за період з 08.11.2021 по 01.03.2022) = 22571,09 грн.

Отже, з Державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка", на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 22571,09 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, яку оцінено в 5000 грн. суд зазначає таке.

Статтею 56Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).

За змістом частин 3, 4 статті 23ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Завдану моральну шкоду позивач пов`язує з відстороненням від роботи.

Підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди в трудових правовідносинах врегульовано ст.237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої роботодавцем, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

За змістом частини 4 статті 23ЦК при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань (правова позиція ВС по справі №580/1617/19 в поставнові від 23 січня 2020 року) .

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на обставини заподіяння йому моральної шкоди внаслідок залишення без роботи та джерела існування, що призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків, хвилювань, погіршенням здоров`я.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, якими урегульовано питання відшкодування моральної шкоди та підстави такого відшкодування, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та відсутність доказів на підтвердження завданої моральної шкоди, тоді як відповідно дост.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Самлише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а тому позов в цій частині задововенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено частково 50%, тому в порядку частини першої статті 141, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1984,80 грн, оскільки за дві позовні вимоги позивач був звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 10 , 12 , 13 , 76 , 264 , 265 , 273 , 274 , 279 , 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити часково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного навчального закладу "Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка" від 05 листопада 2021 року №251-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 на час відсутності щеплення проти COVID-19».

Стягнути з Державного навчальногозакладу "Професійно-технічнеучилище №40м.Новоукраїнка"(ЄДРПОУ 03071271) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 22571 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят одну) грн 09 коп, яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Стягнути з Державного навчальногозакладу "Професійно-технічнеучилище №40м.Новоукраїнка"(ЄДРПОУ 03071271) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1984, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.05.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна