Постанова

від 23.05.2022 по справі 200/9141/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року справа №200/9141/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 р. у справі № 200/9141/21 (головуючий І інстанції Зеленов А.С., повне судове рішення складено 11.10.2021р. в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Верфь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Верфь», в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Верфь» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 76 550,00 грн. та пеню у розмірі 1 377,90 грн. (а.с. 1-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 42-45).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що згідно інформації отриманої від ГУ ПФУ в Донецькій області, яка сформована відносно страхувальника на підставі звітності підприємства про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Товариство всупереч вимогам ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не виконало норматив у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю, що свідчить про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства. Також зазначає, що відповідачем протягом 2020 року не було подано до Маріупольського міського центру зайнятості жодного звіту за формою 3-ПН, проте як потреба у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у відповідача виникла вже на початку 2020 року. Крім того, зараховувати відповідачу виконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, на думку позивача, є недоцільним, оскільки згідно наказу відповідача №14/к від 03.11.2020р. ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві у відповідача тільки 2 місяці звітного 2020 року, тоді як для зарахування до нормативу особа з інвалідністю повинна пропрацювати на підприємстві не менше ніж півроку (а.с. 49-56).

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Верфь» зареєстроване в якості юридичної особи за ідентифікаційним кодом юридичної особи 41356123, за адресою: вул. Консервна, буд.30-А, м. Маріуполь, 87501 (а.с. 15-16).

22.02.2021 на адресу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від відповідача надійшов звіт форми №10-ПОІ «Про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік» .

У наданому на виконання вимог чинного законодавства до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті форми №10-ПОІ за 2020 рік ТОВ «Азов Верфь» зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (рядок 01) у 2020 році - 17 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 2 особи (з них за статтю 2 чоловіка та 0 жінок; за місцем проживання фактично проживають у місті 2 чоловіка та 0 жінок; за місцем проживання фактично проживають у сільських населених пунктах та селищах - 0 чоловіків та 0 жінок; за віком від 18 до 35 років - 1 чоловік та 0 жінок; за віком від 36 до 60 років - 1 чоловік та 0 жінок; за віком понад 60 років - 0 чоловіків та 0 жінок); кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (рядок 03) - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників (рядок 04) 1 377,9 тис. гри., середньорічна заробітна плата штатного працівника (рядок 05) 81,1 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (рядок 06) - (прочерк) (а.с. 10-11).

25.05.2021 відділення Фонду направило запит до ГУ ПФУ у Донецькій області щодо отримання інформації про середньооблікову кількість штатних працівників ТОВ «Азов Верфь» (а.с. 20).

За інформацією ГУ ПФУ у Донецькій області, яка була сформована відносно страхувальника (ТОВ «Азов Верфь», ЄДРПОУ 41356123) на підставі звітності підприємства про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Форма № Д4) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача становила: за січень 2020 року складала 19 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за лютий 2020 року складала 19 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за березень 2020 року складала 20 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за квітень 2020 року складала 20 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за травень 2020 року складала 20 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за червень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за липень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за серпень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю: за вересень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за жовтень 2020 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за листопад 2020 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за грудень 2020 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю (а.с. 21).

27.05.2021 відділенням Фонду було направлено запит до Маріупольського міського центру зайнятості №03-13/684 щодо отримання інформації відносно подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, інформації щодо направлення до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування, інформації про відмови з боку відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, інформації щодо запропонованих відповідачем в односторонньому порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю, а також отримання інформації щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю (а.с. 18).

23.06.2021 на адресу відділення Фонду надійшла відповідь на вищезазначений запит № 07/2261/06-16/21 від 18.06.2021, з якої вбачалося, що відповідач протягом 2020 року не надавав до Маріупольського міського центру зайнятості звіти формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії осіб з інвалідністю)», тому особи з інвалідністю центром зайнятості до відповідача на підприємство не направлялися (а.с. 19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-XII.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI)

роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше десяти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку надання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Однак, до обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості, а в силу приписів частини третьої статті 18 названого закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як слідує з приписів частини третьої статті 18 Закону №875-XII до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справах № 817/652/17, № 802/707/17-а, від 8 травня 2018 року у справі №805/2275/17-а.

Як вбачається з листа Маріупольського міського центру зайнятості, відповідач протягом 2020 року не надавав звіти формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії осіб з інвалідністю)» (а.с. 19).

Тобто, відповідач належним чином не інформував Центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому Центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про працевлаштування особи з інвалідністю з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звітність про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27 серпня 2020 року № 591, у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722. У рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком. Якщо фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, вона збільшує показник рядка 02 на одиницю. У рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем. Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4 %; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1. Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого: якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення. У рядку 04 відображається сума фонду оплати праці штатних працівників облікового складу, зазначених у рядку 01, за звітний рік. У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = (рядок 04 х 100)/ рядок 01. У рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 25 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05. Для роботодавців, у яких працює від 15 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = 1 х рядок 05. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює: рядок 06 = 1 х (рядок 05/2).

Як вбачається з інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Форма № Д4) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача становила: за січень 2020 року складала 19 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за лютий 2020 року складала 19 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за березень 2020 року складала 20 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за квітень 2020 року складала 20 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за травень 2020 року складала 20 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за червень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за липень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за серпень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю: за вересень 2020 року складала 18 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за жовтень 2020 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за листопад 2020 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю; за грудень 2020 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю (а.с. 21).

Згідно наказу від 03.11.2020 року №14/к відповідачем працевлаштована одна особа з інвалідністю лише з 03.11.2020 року (а.с. 37).

Згідно п. 1.8. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за №1442/11722 (далі - Інструкція № 286), у формах державних статистичних спостережень містяться різні показники кількості працівників, які відрізняються методом розрахунку та метою їхнього використання.

Зокрема, передбачається підрахунок облікової кількості штатних працівників у цілому по підприємству, а також окремих категорій працівників. Наприклад, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працюючих пенсіонерів, інвалідів тощо.

Відповідно до пп. 3.2.5 п.3.2 Інструкції № 286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4,... 12.

За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Пунктом 9 Інструкції № 591 визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, застосовується правило заокруглення до цілого (якщо після коми число від 1 до 4, заокруглення відбувається в бік зменшення, від 5 до 9 - в бік збільшення).

Отже, зважаючи на положення п.п.3.2.5 п.3.2 Інструкції № 286 та п. 9 Інструкції № 591, у 2020 році у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, згідно даних ГУ ПФУ в Донецькій області склала (19+19+20+20+20+18+18+18+18+16+16+16) /12 = 18,16.

При обчисленні виникло дробове число, а відтак воно підлягає округленню до цілого, після коми виникло число 1, тому воно обчислюється в бік зменшення, тобто становить 18 штатних працівників облікового складу за рік.

Проте, згідно встановленому Законом чотирьохвідсотковому нормативу, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у відповідача повинна була складати 1 особу з інвалідністю.

Отже, відповідачем не дотримано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було виконано вимоги щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю відповідно до нормативів, встановлених ст.19 Закону України №875-ХІІ, а також по інформуванню центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для таких осіб.

Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону №875-XII, а саме не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, статті 18, частин 2, 3 та 5 статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 808/2646/15.

В свою чергу, відповідач не надав жодних доказів створення для осіб з інвалідністю робочих місць, інформування про це відповідних державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Відтак, відсутні підстави стверджувати про відсутність вини відповідача в невиконанні нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, що обумовлює необхідність застосування до нього передбачених законодавством адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 р. у справі № 200/9141/21 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 р. у справі № 200/9141/21 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Верфь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Верфь» (код ЄДРПОУ 41356123) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році у розмірі 76 550,00 грн. (сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 коп. та пеню у розмірі 1377,90 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім) гривень 90 коп. на р/р UA588999980313161230000005658 Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785, МФО 899998, код платежу 50070000.

Повне судове рішення 24 травня 2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко