Рішення

від 01.05.2022 по справі 910/19329/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2022Справа № 910/19329/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лубрікантс ЛТД" (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22; ідентифікаційний код 42870216)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код 38092323)

про стягнення 40 539, 43 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лубрікантс ЛТД" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 40 539, 43 грн за договором поставки № 109 від 03.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лубрікантс ЛТД" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду уточненої позовної заяви з приведеною у відповідність прохальною частиною позову та зазначенням окремо заявлених до стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат, пені та штрафу.

16.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву із приведеною у відповідність прохальною частиною позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0105491755500) ухвала про відкриття провадження відповідачем була отримана 10.01.2022. В той час, у запропонований в ухвалі від 21.12.2021 строк, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що розгляд справи № 910/19329/21 здійснюється за правилами спрощеного провадження та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лубрікантс ЛТД" (далі постачальник) був укладений договір поставки № 109 в порядку та на умовах якого, постачальник зобов`язується передати у власність (поставити), а покупець приймати та оплачувати оливи, мастила та технічні рідини, маслорозподільне обладнання надалі іменується як товар.

Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна товару визначається сторонами у видаткових накладних, рахунках або додатках до договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначається сторонами в рахунках в національній валюті та відображаються у відповідних видаткових накладних або додатках до договору.

Ціна одиниці виміру товару включає ПДВ, порядок начислення котрого встановлюється положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що загальна вартість договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснена у відповідності з умовами даного договору та підтверджена видатковими накладними та/або додатках до договору.

Розрахунок за кожну партію товару здійснюється у безготівковому порядку протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту фактичного отримання товару. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцям на підставі відповідного рахунку (п. 3.2. та 3.3. договору).

Згідно п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору винна сторона несе відповідальність передбачену даним договором та згідно чинному законодавству України.

За умовами п. 6.2 та 6.3. договору у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

У разі порушення покупцем строків оплати (п. 3.2. договору) партії товару за поставлений товар більше ніж на 60 (шістдесят) календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 3% від вартості поставленого та неоплаченого товару перед ТОВ "Євро Лубрікантс ЛТД".

Пунктом 8.1. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2020 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору.

Позивач вказує, що ним на виконання обумовлених договірних зобов`язань було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, в саме: № 1562 від 18.06.2020, № 1595 від 22.06.2020, № 2455 від 08.09.2020, № 2523 від 11.09.2020, № 2635 від 21.09.2020, № 1315 від 22.04.2021, № 1540 від 12.05.2021, № 1833 від 02.06.2021.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено оплату поставленого товару, у зв`язку з чим, існує прострочення заборгованості в розмірі 31 944, 00 грн, яка становить більше ніж 60 календарних днів. Крім того, у зв`язку із прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем виходячи із основної сими боргу було здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 3 024, 35 грн, пені в розмірі 4 612, 76 грн та штрафу в розмірі 958, 32 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 109 від 03.04.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання обумовлених сторонами договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку товару на підставі видаткових накладних, в саме: № 1562 від 18.06.2020, № 1595 від 22.06.2020, № 2455 від 08.09.2020, № 2523 від 11.09.2020, № 2635 від 21.09.2020, № 1315 від 22.04.2021, № 1540 від 12.05.2021, № 1833 від 02.06.2021.

Суд відзначає, що видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін, без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як про це вказує позивач, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача за поставлений товар 31 944, 00 грн.

14.01.2022 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, копії платіжного доручення № 12 від 10.01.2022 на суму 31 944, 00 грн.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (основний борг в сумі 31 944, 00 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 31 944, 00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 024, 35 грн, пені в розмірі 4 612, 76 грн та штрафу в розмірі 958, 32 грн, то суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, як про це вказувалося вище, позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними № 1562 від 18.06.2020, № 1595 від 22.06.2020, № 2455 від 08.09.2020, № 2523 від 11.09.2020, № 2635 від 21.09.2020, № 1315 від 22.04.2021, № 1540 від 12.05.2021, № 1833 від 02.06.2021.

В п. 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється у безготівковому порядку протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту фактичного отримання товару.

За умовами п. 6.2 та 6.3. договору у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

У разі порушення покупцем строків оплати (п. 3.2. договору) партії товару за поставлений товар більше ніж на 60 (шістдесят) календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 3% від вартості поставленого та неоплаченого товару перед ТОВ "Євро Лубрікантс ЛТД".

Відтак, зважаючи на те, що крайньою даною поставки товару є 02.06.2021, то станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду (22.11.2021 дата оформлення відправлення поштою), відповідач є таким, що прострочив термін оплати товару на суму 31 944, 00 грн, більше, аніж на 60 календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, здійснивши розрахунок пені за шість місяців, як це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України (з 21.11.2020 по 21.05.2021), штрафу у розмірі 3% від вартості поставленого та неоплаченого товару та інфляційних втрат за повні місяці (з 01.12.2020 по 31.10.2021), дійшов висновку, що нарахування штрафу та інфляційних втрат здійснено арифметично вірно, тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 958, 32 грн штрафу та 3 024, 35 грн інфляційних втрат.

В той час, за підрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 041, 49 грн пені, тобто, вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73-79, 129, 231, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лубрікантс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" щодо основного боргу в сумі 31 944, 00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лубрікантс ЛТД" (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 22; ідентифікаційний код 42870216) штраф в сумі 958 (дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 32 коп., інфляційні втрати в сумі 3 024 (три тисячі двадцять чотири) грн 35 коп., пеню в сумі 2 041 (дві тисячі сорок один) грн 49 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн 02 коп.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.05.2022

Суддя Баранов Д.О.