Рішення

від 01.05.2022 по справі 910/20103/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2022Справа № 910/20103/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква систем органік" (08606, обл. Київська, місто Васильків, вул. Київська, будинок 97-А; ідентифікаційний код 40894036)

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Новус Плюс" (04208, м. Київ, пр. Правди, буд. 47; ідентифікаційний код 25288083)

про стягнення 22 132, 32 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква систем органік" з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 22 132, 32 грн, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 500387.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква систем органік" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду інформації із зазначенням достовірного місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (у разі необхідності обґрунтованих письмових пояснень щодо відповідача, або ж уточненої позовної заяви із зазначенням в ній повного та достовірного найменування відповідача, його місцезнаходження, поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти).

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву із зазначенням в ній повного та достовірного найменування відповідача, його місцезнаходження, поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0105491755454) ухвала про відкриття провадження відповідачем була отримана 10.01.2022. В той час, у запропонований в ухвалі від 28.12.2021 строк, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що розгляд справи № 910/20103/21 здійснюється за правилами спрощеного провадження та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2019 між Підприємством з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (нове найменування Підприємство з іноземними інвестиціями "Новус Плюс") (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква систем органік" (далі постачальник) був укладений договір поставки № 500387 за умовами якого постачальник зобов`язується відповідно до змов день покупця передати у власність (поставити) покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими угодами поставки, котрі погоджуються сторонами в додатках № 1, № 2 та № 3, які є невід`ємними частинами цього договору (п 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3 договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим договором, визначатиметься сторонами у специфікаціях до цього договору та замовленнях покупця, що становитимуть невід`ємну частину договору. Форма специфікації затверджена сторонами в додатку № 1 до цього договору.

Як про це зазначає позивач, на виконання умов договору № 500387 ТОВ "Аква систем органік" у період з 08.10.2020 по 14.01.2021 було здійснено поставку товару згідно видаткових накладних на суму 19 529, 57 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого й утворилася заборгованість, що становить 19 529, 57 грн. Крім того, у зв`язку із прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем виходячи із основної сими боргу було здійснено нарахування пені в сумі 976, 50 грн, інфляційних втрат в сумі 1 172, 23 грн та 3% річних в сумі 454, 02 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 500387 від 01.03.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання обумовлених сторонами договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 19 529, 57 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- видаткова накладна №1730 від 08 жовтня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1730 від 08 жовтня 2020 року на суму 1 634,40 грн;

- видаткова накладна №1782 від 15 жовтня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1782 від 15 жовтня 2020 року на суму 1 619,60 грн;

- видаткова накладна №1845 від 22 жовтня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1845 від 22 жовтня 2020 року на суму 1 605,02 грн;

- видаткова накладна №1879 від 29 жовтня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1879 від 29 жовтня 2020 року на суму 1 612,42 грн;

- видаткова накладна №1929 від 05 листопада 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1929 від 05 листопада 2020 року на суму 1 646,64 грн;

- видаткова накладна №1976 від 12 листопада 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1976 від 12 листопада 2020 року на суму 1 627,16 грн;

- видаткова накладна №21 від 19 листопада 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р21 від 05 листопада 2020 року на суму 1 653,52 грн;

- видаткова накладна №75 від 26 листопада 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р75 від 26 листопада 2020 року на суму 1 665.88 грн:

- видаткова накладна №146 від 03 грудня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р146 від 03 грудня 2020 року на суму 1 566,70 грн;

- видаткова накладна №1507 від 10 грудня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1507 від 10 грудня 2020 року на суму 1 557,78 грн;

- видаткова накладна №1557 від 17 грудня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1557 від 17 грудня 2020 року на суму 1 558,40 грн;

- видаткова накладна №1588 від 24 грудня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1558 від 24 грудня 2020 року на суму 580,08 грн;

- видаткова накладна № 1640 від 31 грудня 2020 року та товарно-транспортна накладна № Р1640 від 31 грудня 2020 року на суму 616,12 грн;

- видаткова накладна №47 від 14 січня 2021 року та товарно-транспортна накладна № Р47 від 14 січня 2021 року на суму 585,85 грн.

Суд відзначає, що видаткові накладні засвідчені підписом та відтиском печатки покупця, на яких зокрема й проставлені дати отримання товару без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Відтак, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.10. договору, оплата товару покупцем здійснюється виключно після факту поставки товару, у строки, що узгоджені сторонами в додатку № 2 до договору.

У свою чергу в п. 1.1. додатку № 2 до договору, сторони погодили, що строк оплати товару становить 21 календарних днів з дати отримання товару покупцем за умови надання постачальником належним чином оформлених документів.

Відтак, враховуючи п. 1.1. додатку № 2 до договору, то вказаний вище товар повинен був бути оплачений у такі строки:

- за видатковою накладною №1730 від 08 жовтня 2020 року кінцевий строк оплати 30 жовтня 2020 року;

- за видатковою накладною №1782 від 15 жовтня 2020 року кінцевий строк оплати 06 листопада 2020 року;

- за видатковою накладною №1845 від 22 жовтня 2020 року кінцевий строк оплати 13 листопада 2020 року;

- за видатковою накладною №1879 від 29 жовтня 2020 року кінцевий строк оплати 20 листопада 2020 року;

- за видатковою накладною №1929 від 05 листопада 2020 року кінцевий строк оплати 27 листопада 2020 року;

- за видатковою накладною №1976 від 12 листопада 2020 року кінцевий строк оплати 04 грудня 2020 року;

- за видатковою накладною №21 від 19 листопада 2020 року кінцевий строк оплати 11 грудня 2020 року;

- за видатковою накладною №75 від 26 листопада 2020 року кінцевий строк оплати 18 грудня 2020 року;

- за видатковою накладною №146 від 03 грудня 2020 року кінцевий строк оплати 25 грудня 2020 року;

- за видатковою накладною №1507 від 10 грудня 2020 року кінцевий строк оплати 04 січня 2021 року;

- за видатковою накладною №1557 від 17 грудня 2020 року кінцевий строк оплати - 11 січня 2021 року;

- за видатковою накладною №1588 від 24 грудня 2020 року кінцевий строк оплати 15 січня 2021 року;

- за видатковою накладною №1640 від 31 грудня 2020 року кінцевий строк оплати 22 січня 2021 року;

- за видатковою накладною №47 від 14 січня 2021 року кінцевий строк оплати 05 лютого 2021 року.

Відтак, суд відзначає, що враховуючи погоджені сторонами в п. 1.1. додатку № 2 до договору строки оплати поставленого товару, та зважаючи на дати отримання його покупцем (відповідно до наведених вище видаткових накладних), строк, оплати поставленого товару є таким, що настав.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час розгляду даної справи, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 19 529, 57 грн.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що доказів щоб слідували про виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати товару на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за поставлений товар, відповідачем спростовано не було.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення оплати, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 500387 від 01.03.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 19 529, 57 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак, такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 976, 50 грн, інфляційних втрат в сумі 1 172, 23 грн та 3% річних в сумі 454, 02 грн, то суд вказує наступне.

Згідно п. 8.1. договору, у випадку не виконання або не належного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з положеннями чинного законодавства України, положень цього договору та додатків (зокрема додатку № 2) до договору, що є його невід`ємною частиною.

В п. 4.1. додатку № 2 до договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань, щодо оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості не своєчасно оплаченого товару, але не більше пяти відсотків від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд здійснивши перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, за зазначені позивачем періоди, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 976, 50 грн, інфляційні втрати в сумі 1 172, 23 грн та 3% річних в сумі 454, 02 грн, а тому вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква систем органік" задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями "Новус Плюс" (04208, м. Київ, пр. Правди, буд. 47; ідентифікаційний код 25288083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква систем органік" (08606, обл. Київська, місто Васильків, вул. Київська, будинок 97-А; ідентифікаційний код 40894036) основний борг в сумі 19 529 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 57 коп., пеня в сумі 976 (дев`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп., інфляційні втрати в сумі 1 172 (одна тисяча сто сімдесят два) грн 23 коп., 3% річних в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.05.2022

Суддя Баранов Д.О.