Рішення

від 23.05.2022 по справі 910/2157/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2022Справа № 910/2157/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного підприємства «ТДС», м. Київ

до Приватного підприємства «Александров», м. Київ

про стягнення 78 058,10 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ТДС» (далі ПП «ТДС»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Александров» (далі ПП «Александров»/відповідач) про стягнення 78 058,10 грн, у тому числі: 75 459,40 грн заборгованості за поставлений товар з урахуванням інфляційних втрат та 2 598,70 грн 3%.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.02.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.05.2022 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПП «Александров» визнає суму основного боргу у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 07.08.2020 по 07.12.2020 ПП «ТДС» (далі продавець) поставив, а ПП «Александров» (далі покупець) прийняв товар на загальну суму 102 012,59 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

№РН-03725 від 07.08.2020 на суму 36 879,36 грн;

№РН-04327 від 08.09.2020 на суму 21 672,00 грн;

№РН-04775 від 28.09.2020 на суму 3 981,60 грн;

№РН-05640 від 03.11.2020 на суму 3 655,13 грн;

№РН-05887 від 12.11.2020 на суму 4 873,50 грн;

№РН-06122 від 20.11.2020 на суму 8 567,10 грн;

№РН-06158 від 23.11.2020 на суму 9 298,13 грн;

№РН-06520 від 03.12.2020 на суму 5 198,40 грн;

№РН-06617 від 07.12.2020 на суму 7 887,37 грн.

Також, позивачем виставлені на оплату рахунки-фактури: №СФ-03754 від 06.08.2020 на суму 36 879,36 грн; №СФ-04375 від 08.09.2020 на суму 21 672,00 грн; №СФ-04831 від 28.09.2020 на суму 3 981,60 грн; №СФ-05713 від 03.11.2020 на суму 3 655,13 грн; №СФ-05963 від 12.11.2020 на суму 4 873,50 грн; №СФ-06167 від 19.11.2020 на суму 8 567,10 грн; №СФ-06229 від 20.11.2020 на суму 9 298,13 грн; №СФ-06570 від 02.12.2020 на суму 5 198,40 грн; №СФ-06700 від 07.12.2020 на суму 7 887,37 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 34 879,36 грн, внаслідок чого у ПП «Александров» утворилась заборгованість у розмірі 67 133,23 грн, що підтверджується банківськими виписками, а також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 28.01.2022.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ПП «Александров» борг у розмірі 67 133,23 грн, а також 3% річних в сумі 2 598,70 грн та інфляційні втрати у розмірі 8 326,17 грн, нараховані по кожній видатковій накладній.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунків на оплату товару та прийняттям відповідачем товару згідно видаткових накладних.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, рахунки-фактури: №СФ-03754 від 06.08.2020; №СФ-04375 від 08.09.2020; №СФ-04831 від 28.09.2020; №СФ-05713 від 03.11.2020; №СФ-05963 від 12.11.2020; №СФ-06167 від 19.11.2020; №СФ-06229 від 20.11.2020; №СФ-06570 від 02.12.2020; №СФ-06700 від 07.12.2020 та видаткові накладні №РН-03725 від 07.08.2020; №РН-04327 від 08.09.2020; №РН-04775 від 28.09.2020; №РН-05640 від 03.11.2020; №РН-05887 від 12.11.2020; №РН-06122 від 20.11.2020; №РН-06158 від 23.11.2020; №РН-06520 від 03.12.2020; №РН-06617 від 07.12.2020, приймаючи до уваги часткову оплату відповідачем поставленого товару, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Судом також встановлено, що у період з 07.08.2020 по 07.12.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 102 012,59 грн, проте відповідач розрахувався частково в сумі 34 879,36 грн, внаслідок чого у ПП «Александров» утворилась заборгованість у розмірі 67 133,23 грн, що підтверджується видатковими накладними, банківськими виписками, а також підписаними між сторонами актами звірки взаємних розрахунків від 31.12.2021 та від 28.01.2022.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ПП «Александров» порушило умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 67 133,23 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 598,70 грн та інфляційні втрати в сумі 8 326,17 грн, нараховані по кожній видатковій накладній.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, проте їх розмір не перевищує сум, обчислених судом, відповідно ці вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги №б/н від 26.01.2022, укладений між ПП «ТДС» та Адвокатським об`єднанням «Волкова та партнери»; рахунок на оплату №5 від 27.01.2022 на суму 15 000,00 грн; платіжне доручення №1878 від 28.01.2022 на суму 1 500,00 грн та платіжне доручення №1879 від 28.01.2022 на суму 13 500,00 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи у розмірі 15 000,00 грн, що має наслідком задоволення цієї вимоги.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ТДС» задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Александров» (03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 84, офіс 6; ідентифікаційний код 42043874) на користь Приватного підприємства «ТДС» (04119, місто Київ, вулиця Сім`ї Хохлових, будинок 11/2; ідентифікаційний код 32017429) 67 133 (шістдесят сім тисяч сто тридцять три) грн 23 коп. основного боргу, 2 598 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто вісім) грн 70 коп. 3% річних, 8 326 (вісім тисяч триста двадцять шість) грн 17 коп. інфляційних втрат, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук