Рішення

від 23.05.2022 по справі 910/2453/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2022Справа № 910/2453/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіо»

про стягнення заборгованості в розмірі 35 049,76 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіо» про стягнення заборгованості в розмірі 35 049,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 7/В від 24.02.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2453/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02217, м. Київ, вул. Т.Драйзера, буд. 8.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Варіо» (далі покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 7/В (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

Вартість товарів, що поставляються, вказується в Специфікації і накладних, що з моменту їх підписання, є невід`ємними частинами Договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP до місця призначення, зазначеного у замовленні (правила «Інкотермс» в редакції 2000 року), тобто постачальник зобов`язується прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку своїми засобами та за свій рахунок на адресу, та в строк вказані у такому замовленні, а також на умовах згідно з п. 3.1 даного Договору.

Згідно з п. 4.5 Договору товари поставляються та передаються у власність покупцю вільними від будь-яких зобов`язань і обтяжень перед третіми особами. Право власності на товари, що поставляються постачальником, переходить до покупця в день підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент прийняття товарів покупцем.

У відповідності до п. 4.6 Договору товари поставляються разом з накладним та усією товаросупровідною документацією, яка має бути складена українською мовою та надана покупцю у оригіналах, чи належним чином посвідчених копіях. Якщо вищезазначені документи не будуть надані разом з товарами, покупець має право відмовити в прийняті товару, або прийняти такий товар, та вимагати від постачальника відшкодування збитків, відповідно до умов даного Договору.

Пунктами 5.1-5.3 Договору узгоджено, що передача товару здійснюється в місці поставки, зазначеному в замовленні покупця.

Приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 та Інструкції № П-7 від 25.04.1966.

Товари, що поставляються, повинні відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України. Якість товарів повинна бути підтверджена документами, які необхідні для товарів даного виду згідно з чинними правилами торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства України про захист прав споживачів.

За умовами п. 6.1 Договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар через 10 календарних днів за реалізований товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020.

Договір вважається пролонгований на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії за один місяць до закінчення строку, вказаного у п. 10.1 Договору (п. 10.1 та п. 10.4 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № ВФ-0000650 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0000651 від 17.03.2020 на суму 2177,66 грн., № ВФ-0000649 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0000656 від 17.03.2020 на суму 1 330,10 грн., № ВФ-0000653 від 17.03.2020 на суму 1 330,10 грн., № ВФ-0000652 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0000647 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0002372 від 20.08.2020 на суму 1 956,33 грн., № ВФ-0002373 від 20.08.2020 на суму 1 003,86 грн., № ВФ-0002374 від 20.08.2020 на суму 1 571,13 грн., № ВФ-0002375 від 20.08.2020 на суму 1 068,32 грн., № ВФ-0002376 від 20.08.2020 на суму 1 409,35 грн., № ВФ-0002377 від 20.08.2020 на суму 1 095,12 грн., № ВФ-0002807 від 23.09.2020 на суму 3 275,00 грн., № ВФ-0002808 від 23.09.2020 на суму 1 368,90 грн., № ВФ-0002810 від 23.09.2020 на суму 3 194,11 грн., № ВФ-0002813 від 23.09.2020 на суму 1 368,90 грн., ВФ-0002815 від 23.09.2020 на суму 1 368,90 грн., № ВФ-0002816 від 23.09.2020 на суму 1003,86 грн., № ВФ-0002821 від 23.09.2020 на суму 1 721,36 грн. та № ВФ-00002952 від 07.10.2020 на суму 1 642,69 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «Варіо» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснило, сплативши лише кошти у розмірі 1 546,57 грн., згідно платіжних доручень № 1176 від 06.07.2020 на суму 588,01 грн. та № 1819 від 09.09.2020 на суму 958,56 грн., в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 35 049,76 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № ВФ-0000650 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0000651 від 17.03.2020 на суму 2177,66 грн., № ВФ-0000649 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0000656 від 17.03.2020 на суму 1 330,10 грн., № ВФ-0000653 від 17.03.2020 на суму 1 330,10 грн., № ВФ-0000652 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0000647 від 17.03.2020 на суму 2 177,66 грн., № ВФ-0002372 від 20.08.2020 на суму 1 956,33 грн., № ВФ-0002373 від 20.08.2020 на суму 1 003,86 грн., № ВФ-0002374 від 20.08.2020 на суму 1 571,13 грн., № ВФ-0002375 від 20.08.2020 на суму 1 068,32 грн., № ВФ-0002376 від 20.08.2020 на суму 1 409,35 грн., № ВФ-0002377 від 20.08.2020 на суму 1 095,12 грн., № ВФ-0002807 від 23.09.2020 на суму 3 275,00 грн., № ВФ-0002808 від 23.09.2020 на суму 1 368,90 грн., № ВФ-0002810 від 23.09.2020 на суму 3 194,11 грн., № ВФ-0002813 від 23.09.2020 на суму 1 368,90 грн., ВФ-0002815 від 23.09.2020 на суму 1 368,90 грн., № ВФ-0002816 від 23.09.2020 на суму 1003,86 грн., № ВФ-0002821 від 23.09.2020 на суму 1 721,36 грн. та № ВФ-00002952 від 07.10.2020 на суму 1 642,69 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 6.1 Договору покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар через 10 календарних днів за реалізований товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату отриманого товару здійснив лише у розмірі 1 546,57 грн., згідно платіжних доручень № 1176 від 06.07.2020 на суму 588,01 грн. та № 1819 від 09.09.2020 на суму 958,56 грн.

Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено та підписано без зауважень Акт звіряння за період з 01.01.2021 по 31.03.2021, відповідно до якого, на 31.03.2021 за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 35 049,77 грн.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 35 049,77 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 35 049,77 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіо» (02217, м. Київ, вул. Т.Драйзера, буд. 8; ідентифікаційний код: 32222920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Медікал» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 23-Б; ідентифікаційний код: 41282570) заборгованість у розмірі 35 049 (тридцять п`ять тисяч сорок дев`ять) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 24.05.2022

Суддя О.А. Грєхова