Рішення

від 23.05.2022 по справі 910/2457/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2022Справа № 910/2457/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний»

до Фізичної особи-підприємця Несторас Тетяни Олександрівни

про стягнення заборгованості 177 137,63 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальний дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Несторас Тетяни Олександрівни про стягнення заборгованості 177 137,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договорами № 1/2020 від 21.01.2020, № 02/2020 від 21.01.2020, № 03/2020 від 21.01.2020 та № 4/2020 від 21.01.2020 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2457/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 14/24, кв. 17.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 21.02.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Несторас Тетяною Олександрівною (далі - замовник, відповідач) та Комунальним дитячим закладом оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний» (далі - виконавець, позивач) укладено Договір № 01/2020 (далі - Договір 1), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з організації проживання учасників тренінгу «Інтегрований підхід до надання послуг в громаді для забезпечення найкращих інтересів дитини: роль центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді».

Навчання відбудеться 27-29 січня 2020 року (п. 1.1 Договору 1).

Пунктом 2.2.3 Договору 1 узгоджено, що замовник зобов`язаний вчасно й у повному обсязі здійснювати оплату за даним Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору 1 за послуги, надані за цим Договором, замовник сплачує виконавцю 57 000,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 3.2 Договору 1 оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих виконавцем, не пізніше 10 днів після підписання Акту про виконання послуг, на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.3 Договору 1 факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається виконавцем після надання послуг. Акт виконаних робіт є єдиним, достатнім та належним доказом характеру, вартості, обсягу та якості спожитих замовником послуг.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020, з питань розрахунків - до повного в конання сторонами своїх зобов`язань за Договором, з питань конфіденційності - безстроково. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.1 Договору 1).

За результатами наданих послуг за Договором 1, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт наданих послуг № 1 від 29.01.2020 на суму 57 000,00 грн.

21 січня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Несторас Тетяною Олександрівною (далі - замовник) та Комунальним дитячим закладом оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний» (далі - виконавець) укладено Договір № 02/2020 (далі - Договір 2), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з організації проживання учасників тренінгу «Інтегрований підхід до надання послуг в громаді для забезпечення найкращих інтересів дитини: роль центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді».

Навчання відбудеться 29-31 січня 2020 року (п. 1.1 Договору 2).

Пунктом 2.2.3 Договору 2 узгоджено, що замовник зобов`язаний вчасно й у повному обсязі здійснювати оплату за даним Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору 2 за послуги, надані за цим Договором, замовник сплачує виконавцю 57 000,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 3.2 Договору 2 оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих виконавцем, не пізніше 10 днів після підписання Акту про виконання послуг, на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.3 Договору 2 факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається виконавцем після надання послуг. Акт виконаних робіт є єдиним, достатнім та належним доказом характеру, вартості, обсягу та якості спожитих замовником послуг.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020, з питань розрахунків - до повного в конання сторонами своїх зобов`язань за Договором, з питань конфіденційності - безстроково. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.1 Договору 2).

За результатами наданих послуг за Договором 2, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт наданих послуг № 1 від 31.01.2020 на суму 57 000,00 грн.

21 січня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Несторас Тетяною Олександрівною (далі - замовник) та Комунальним дитячим закладом оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний» (далі - виконавець) укладено Договір № 03/2020 (далі - Договір 3), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з організації проживання учасників тренінгу «Інтегрований підхід до надання послуг в громаді для забезпечення найкращих інтересів дитини: роль центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді».

Навчання відбудеться 03-05 лютого 2020 року (п. 1.1 Договору 3).

Пунктом 2.2.3 Договору 3 узгоджено, що замовник зобов`язаний вчасно й у повному обсязі здійснювати оплату за даним Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору 3 за послуги, надані за цим Договором, замовник сплачує виконавцю 45 600,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 3.2 Договору 3 оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих виконавцем, не пізніше 10 днів після підписання Акту про виконання послуг, на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.3 Договору 3 факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається виконавцем після надання послуг. Акт виконаних робіт є єдиним, достатнім та належним доказом характеру, вартості, обсягу та якості спожитих замовником послуг.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020, з питань розрахунків - до повного в конання сторонами своїх зобов`язань за Договором, з питань конфіденційності - безстроково. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.1 Договору 3).

За результатами наданих послуг за Договором 1, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт наданих послуг № 1 від 05.02.2020 на суму 45 600,00 грн.

21 січня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Несторас Тетяною Олександрівною (далі - замовник) та Комунальним дитячим закладом оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний» (далі - виконавець) укладено Договір № 04/2020 (далі - Договір 4), за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з організації проживання учасників тренінгу «Інтегрований підхід до надання послуг в громаді для забезпечення найкращих інтересів дитини: роль центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді».

Навчання відбудеться 05-07 лютого 2020 року (п. 1.1 Договору 4).

Пунктом 2.2.3 Договору 4 узгоджено, що замовник зобов`язаний вчасно й у повному обсязі здійснювати оплату за даним Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору 4 за послуги, надані за цим Договором, замовник сплачує виконавцю 57 000,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 3.2 Договору 4 оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих виконавцем, не пізніше 10 днів після підписання Акту про виконання послуг, на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.3 Договору 4 факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається виконавцем після надання послуг. Акт виконаних робіт є єдиним, достатнім та належним доказом характеру, вартості, обсягу та якості спожитих замовником послуг.

Даний Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020, з питань розрахунків - до повного в конання сторонами своїх зобов`язань за Договором, з питань конфіденційності - безстроково. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 5.1 Договору 4).

За результатами наданих послуг за Договором 4, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт наданих послуг № 1 від 07.02.2020 на суму 57 000,00 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договорами відповідачем сплачено позивачу кошти згідно платіжних доручень № 48 від 13.02.2020 на суму 30 000,00 грн., № 49 від 19.03.2020 на суму 12 000,00 грн., № 50 від 19.03.2020 на суму 7 000,00 грн., № 55 від 03.02.2021 на суму 25 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, оплату отриманих послуг не здійснив, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 142 600,00 грн., внаслідок чого позивач звернуся до суду з позовом.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язання за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 25 192,75 грн. та 3% річних в розмірі 9 344,63 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Згідно з п. 3.3 Договорів 1-4 факт надання послуг підтверджується актом виконаних робіт, що надається виконавцем після надання послуг. Акт виконаних робіт є єдиним, достатнім та належним доказом характеру, вартості, обсягу та якості спожитих замовником послуг.

За результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акти наданих послуг № 1 від 29.01.2020 на суму 57 000,00 грн., № 1 від 31.01.2020 на суму 57 000,00 грн., № 1 від 05.0.2020 на суму 45 600,00 грн. та № 1 від 07.02.2020 на суму 57 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2 Договорів 1-4 оплата послуг здійснюється на підставі рахунків наданих виконавцем, не пізніше 10 днів після підписання Акту про виконання послуг, на розрахунковий рахунок виконавця.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договорами відповідачем сплачено позивачу кошти згідно платіжних доручень № 48 від 13.02.2020 на суму 30 000,00 грн., № 49 від 19.03.2020 на суму 12 000,00 грн., № 50 від 19.03.2020 на суму 7 000,00 грн., № 55 від 03.02.2021 на суму 25 000,00 грн.

При цьому, сторонами складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 30.04.2020, відповідно до якого станом на 01.06.2020 за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 167 600,00 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договорами, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 142 600,00 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 142 600,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 25 192,75 грн. та 3% річних в розмірі 9 344,63 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 9 344,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 192,75 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги № 01012022 від 11.01.2022; Ордером серія АА № 1201366; платіжним дорученням № 1124 від 04.02.2022 на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що позивач участі у судових засіданнях не приймав, оскільки такі не проводились, з огляду на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а отже виходячи з представлених позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про виникнення обов`язку з понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн. є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, відсутність заперечень відповідача щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Несторас Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Миронівський міської ради «Зоряний» (08841, Київська обл., Миронівський район, село Карапиші, вул. Шевченка, буд. 63; ідентифікаційний код: 41857346) заборгованість в розмірі 142 600 (сто сорок дві тисячі шістсот) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 9 344 (дев`ять тисяч триста сорок чотири) грн. 63 коп., інфляційні втрати в розмірі 25 192 (двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 75 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 657 (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн. 08 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 24.05.2022

Суддя О.А. Грєхова