Рішення

від 16.05.2022 по справі 914/569/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 Справа № 914/569/22

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 13.05.2022р. б/н (вх. №1375/22 від 16.05.2022р.)

про: ухвалення додаткового рішення

у справі №914/569/22 за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Комунального некомерційного підприємства Гніздичівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Гніздичівської селищної ради, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 106782,73грн.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

21.03.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 17.03.2022р. б/н (вх. №644) до Комунального некомерційного підприємства Гніздичівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Гніздичівської селищної ради про стягнення заборгованості; ціна позову: 106782,73грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає несанкціонований відбір природного газу Відповідачем шляхом пошкодження пломби Позивача R23425580, що зафіксовано в Акті про порушення від 20.01.2020р. №006481, за результатами розгляду якого Комісією прийнято рішення про задоволення акту про порушення від 20.01.2020р. №006481 та проведення Позивачу донарахунку необлікованого об`єму природного газу в розмірі 106782,73грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2022р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 19.04.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 10.05.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити повністю; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Гніздичівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Гніздичівської селищної ради (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Грушевського, буд.69; ідентифікаційний код: 20763929) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) 106782,73грн. вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу та 2481грн. судового збору; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 17.05.2022р.; встановити Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Львівгаз п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

16.05.2022р. за вх. №1375/22 від Позивача до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява від 13.05.2022р. б/н про ухвалення додаткового рішення, у якій зазначає про понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 8000грн. та просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 8000грн. судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Як вбачається з відмітки календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на описі вкладення до цінного листа за ідентифікатором 7903908340430, Позивачем заяву передано до пересилки 13.05.2022р. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити повністю; стягнути з Комунального некомерційного підприємства Гніздичівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Гніздичівської селищної ради (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Грушевського, буд.69; ідентифікаційний код: 20763929) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) 106782,73грн. вартості необлікованого (донарахованого) обсягу природного газу та 2481грн. судового збору; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 17.05.2022р.; встановити Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Львівгаз п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Також рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2022р. у цій справі судом встановлено, що:

«… Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2481грн. на сплату за подання до господарського суду позовної заяви судового збору та 8000грн. на оплату послуг професійної правничої допомоги.

При цьому, Позивач зазначав, що докази в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги будуть подані Позивачем протягом пяти днів після ухвалення рішення суду.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 16.03.2022р. №4416 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Свідунович Роман Ігорович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Довіреності від 24.12.2021р. №007.1Др-233-1221 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.11.2020р. серії ЛВ №002047.

…

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

…

З підстав наведеного, а також неподання Позивачем станом на час вирішення спору по суті в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., беручи до уваги недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2481грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2481грн. судового збору.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 15:45год. 17.05.2022р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.…».

16.05.2022р. за вх. №1375/22 від Позивача до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява від 13.05.2022р. б/н про ухвалення додаткового рішення, у якій зазначає про понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 8000грн. та просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача 8000грн. судових витрат Позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги.

У поданій заяві Позивач зазначає, що Адвокатське об`єднання Правовий Альянс надає професійну правничу допомогу АТ Львівгаз відповідно до договору №200220-9 надання правової допомоги від 20.02.2020р. В порядку та на умовах визначених цим договором, Виконавець (АО Правовий Альянс) зобов`язується надавати комплект послуг правової допомоги, а Замовник (АТ Львівгаз) приймати та оплачувати їх. АО Правовий Альянс надає юридичні послуги за наступними напрямками: правова допомога у проведенні претензійно-позовної роботи2 та іншими напрямками визначеними в п.1.2 договору.

Позивач вказує також на те, що претензійно-позовною роботою АО Правовий Альянс охоплюється господарська діяльність АТ Львівгаз в межах розрахунків, матеріалів, підтверджувальних заборгованість документів, тощо, які надані АО Правовий Альянс. Претензійно-позовна робота включає: підготовку та оформлення матеріалів для ініціювання претензійно-позовної роботи, представництво інтересів Замовника в судах загальної юрисдикції, будь-які інші заходи претензійно-позовної роботи, необхідні для захисту інтересів АТ «Львівгаз».

Таким чином, згідно доводів Позивача, АО Правовий Альянс здійснює комплексне юридичне обслуговування АТ Львівгаз в межах напрямків, визначених п.1.2 договору, одним із яких є ведення претензійно-позовної роботи АТ Львівгаз. Вартість послуг АО Правовий альянс складається із щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 1771000грн. Зазначена вартість включає плату АТ Львівгаз за усі надані юридичні послуги у звітному місяці за всіма напрямках, визначеними в п.1.2 договору, одним з яких є ведення претензійно-позовної роботи.

В березні 2022 р. на виконання вимог договору АТ Львівгаз передало АО Правовий Альянс матеріали, перелічені в п.1 детального опису робіт наданих по справі №914/569/22 метою подачі позовної заяви до суду та здійснення представництва інтересів товариства в суді, що є предметом договору. АТ Львівгаз понесено витрати на правничу допомогу в межах господарської справи №914/569/22, які є неминучими для товариства, адже КНП "Гніздичівської АЗПМ" добровільно не сплатила вартість необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу в розмірі 106782,73грн.

Наявність боргу відповідача перед позивачем стала підставою для звернення Позивача до суду з позовом до КНП "Гніздичівської АЗПМ" для захисту своїх порушених прав. Оскільки, щомісячна плата за надані юридичні послуги визначені п.1.2. договору складає 1771000грн., а претензійно-позовна робота є лише однією із складових комплексної місячної правової допомоги, то юридичний супровід справи №914/569/22 Позивач оцінює у розмірі 8000грн. як частину від загальної кількості наданих юридичних послуг товариству у звітних місяцях.

При цьому, Позивач звертає увагу на те, що оскільки, між АТ Львівгаз та АО Правовий Альянс станом на момент подачі цієї заяви ще не підписано акту наданих послуг за травень 2022 р. відповідно до умов договору, Позивач не в змозі надати цей документ суду, проте враховуючи позицію Верховного Суду викладену у постанові 03.10.2019р. у справі №922/445/19, надання такого документу не є обов`язковим.

В обґрунтування викладених в Заяві доводів Позивачем до заяви від 16.05.2022р. вх. №1375/22 долучено копію укладеного між Адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» (за Договором Виконавець) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (за Договором Замовник) Договору надання правової допомоги від 20.05.2020р. №200220-9 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) в порядку та на умовах визначених цим Договором, Виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а Замовник приймати та оплачувати їх.

Відповідно до п.1.2. Договору Виконавець надає юридичні послуги (надалі - Послуги) за наступними напрямками: узагальнюючі консультації з питань українського законодавства, яким регулюються господарські, адміністративні, цивільні, земельні, фінансові, трудові та інші види правовідносин; узагальнюючі консультації з питань господарського, фінансового, банківського, цивільного та інших галузей права України, в межах, що стосується діяльності Замовника; аналіз судової практики в частині, що стосується діяльності Замовника, надання Замовнику практичних пропозицій та рекомендацій за наслідками такого аналізу; правова допомога у проведенні претензійно-позовної роботи Замовника; оперативне інформування про стан розгляду судових справ, учасником яких є Замовник; надання правової допомоги у проведенні заходів примусового виконання виконавчих документів органами Державної виконавчої служби України; правова допомога в сфері корпоративних правовідносин Замовника; методологічне та організаційне забезпечення договірної роботи Замовника; інформування Замовника про зміни в законодавстві, організація вивчення керівними працівниками та спеціалістами Замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності, консультації працівникам Замовника з правових питань; перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх (локальних) актів Замовника, участь у підготовці та оформлені зазначених документів; правова допомога під час взаємодії Замовника з органами Антимонопольного комітету України, консультації та висновки в сфері конкурентних правовідносин; правова допомога під час взаємодії Замовника з органами поліції, прокуратури, фіскальної служби, іншими правоохоронними та контролюючими органами органами, що відповідно до законодавства мають право здійснювати перевірки діяльності Замовника; інші юридичні послуги, за домовленістю сторін.

Згідно п.3.1. Договору вартість послуг Виконавця, з урахуванням ПДВ 20%, складається з щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 1771000грн.; плати, що розраховується як 12% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок претензійно-позовної роботи Виконавця, коштів штрафних та/або фінансових санкцій (інфляційні нарахування, проценти річних, пеня); плати, що розраховується як 10% від стягнутих та/або перерахованих на користь Замовника, внаслідок позовної роботи Виконавця, коштів за необліковані об`єми (обсяги) природного газу.

Строк розрахунків за договором: щомісячна оплата за отримання правової допомоги (п.3.1.1. Договору) перераховується Замовником на рахунок Виконавця на умовах передоплати не пізніше 1-го числа місяця в якому будуть надаватись послуги; плата, передбачена пунктом 3.1.2. та пунктом 3.1.3. цього Договору перераховується Замовником Виконавцю щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулось фактичне зарахування на банківський рахунок Замовника коштів штрафних та/або фінансових санкцій, чи коштів вартості необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу; компенсація витрат Виконавця, передбачена пунктом 3.2. Договору, сплачується Замовником протягом 5 робочих днів після одержання Акта приймання-передачі за звітний місяць. (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору Виконавець щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику у електронному вигляді Акти приймання-передачі послуг, що складені на підставі звітів працівників Виконавця. Звіти працівників Виконавця про фактично надані послуги надаються в електронному вигляді. Замовник підписує Акт приймання-передачі або надсилає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним, Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, Сторони визнають, що Акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а Послуги наданими Виконавцем і прийнятими Замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому Акті приймання-передачі. Виконавець щоквартально, до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає Замовнику у електронному вигляді Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі інформації отриманої від Замовника згідно п. 2.3.3. Договору, в якому зазначається сума, що підлягає сплаті Замовником на користь Виконавця згідно п.п. 3.1.2 та 3.1.3. Договору. Замовник підписує Акт приймання-передачі або надсилає Виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акта приймання-передачі. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, Виконавець не одержить від Замовника підписаний Акт приймання-передачі або мотивовану відмову від його підписання, Сторони визнають, що Акт приймання-передачі послуг вважається підписаним, а Послуги наданими Виконавцем і прийнятими Замовником в обсязі і на умовах, зазначених у такому Акті приймання-передачі.

Згідно п.5.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє в частині надання послуг з 01.03.2020р. по 31.12.2025р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток Сторін Договору.

13.05.2022р. Виконавцем складено Детальний опис робіт, наданих по справі, згідно якого затрачено на:

-вивчення та аналіз документів, що обґрунтовують позовні вимоги по справі: Акт про порушення від 20.01.2020 (бланк 006481); Заява-приєднання №42РВЬ/207-18 від 01.01.2018; Додаток 4 до заяви-приєднання №42FBLv207-18 від 01.01.2018; Журналу реєстрації номерних актів про порушення; Акт №163 на встановлення лічильника газу (ПЛГ) після періодичної повірки на підприємстві (організації) від 22.10.2018р.; Витяг з протоколу №54/12 від 15.12.2021 року засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС; Запрошення на засідання комісії з розгляду актів про порушення; Докази направлення запрошення на засідання комісії з розгляду актів про порушення; Супровідний листа №790-Сл-1592-0122 від 22.01.2022р.; Рахунок на оплату №62011489 від 22.01.2022р.; Акт-розрахунок від 15.12.2021р.; Докази направлення супровідного листа №790-Сл-1592-0122 від 22.01.2022р. разом з додатками; Лист №6 від 30.01.2020р.; Виписка по відповідачу; Виписка по позивачу; Розпорядження №142 від 31.12.2015р. 5год.

-консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі 15.03.2022 р. 1год.;

-підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості 5 год.;

-консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі 14.04.2022 р. 1 год.;

-представництво інтересів АТ Львівгаз адвокатом Адвокатського об`єднання Правовий Альянс у судовому засіданні Господарського суду Львівської області - 19.04.2022 р. та 10.05.2022 р. два судових засідання.

Актом надання послуг від 31.03.2022р. №АО82000063 Виконавець передав, а Замовник прийняв послуги за Договором за березень 2022р. на суму 1771000грн.

Актом надання послуг від 30.04.2022р. №АОЯ82000105 Виконавець передав, а Замовник прийняв послуги за Договором за березень 2022р. на суму 1771000грн.

Вказані Акти приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток Сторін Договору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007р. суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016р. суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019р. у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 8000грн. для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/569/22 Господарським судом Львівської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а відтак, не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України належними засобами доказування обставини неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022р. у цій справі висновки суду щодо розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд встановив доведеність, дійсність, необхідність та розумність понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 8000грн., та, беручи до уваги недоведеність Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновків про те, що заяву Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 13.05.2022р. б/н (вх. №1375/22 від 16.05.2022р.) про ухвалення додаткового рішення слід задоволити, стягнути з Відповідача на користь Позивача 8000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 128, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз від 13.05.2022р. б/н (вх. №1375/22 від 16.05.2022р.) про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Гніздичівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Гніздичівської селищної ради (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Грушевського, буд.69; ідентифікаційний код: 20763929) на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Золота, буд.42; ідентифікаційний код: 03349039) 8000грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

4.Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5.Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 23.05.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.