Рішення

від 16.05.2022 по справі 917/70/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 р. Справа № 917/70/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Погрібної С.В. секретара судового засідання Костандян О.В., після виходу судді з відпустки, розглянувши справу № 917/70/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін", вул. Отрадна, 15, прим. 4, м. Одеса, Одеська область, 65000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім-шина", вул. Шведська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36014

про стягнення 71 833,16 грн.,

Без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2020 р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Супрамарін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім-шина" про стягнення 71 833,16 грн. за неналежне виконання умов Генерального договору транспортного експедирування № 2508-70-1/20sm від 25.08.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятого на себе згідно Генерального договору транспортного експедирування № 2508-70-1/20sm від 25.08.2020 р. зобов`язання щодо оплати отриманих транспортно-експедиторських послуг.

Ухвалою суду від 27.01.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 27.01.2022 р., яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи та яка співпадає з адресою зазначеною у витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 27.01.2022 р. вважається врученою відповідачу 01.02.2022 р..

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

25.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» в особі Генерального директора Бурулі В.В. (далі-експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тім-Шина», в особі директора Кочергіна В.В., (далі -Клієнт, відповідач) було укладено Генеральний договір транспортного експедирування № 2508-70-1/20sm (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. Експедитор надає Клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України № 1955-1V від 01.07.2004 р. «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільним і Господарським кодексами України, чинним законодавством України.

Відповідно до розділу 2 Договору встановлено, що експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором (п. 2.1.1), а також отримувати від Клієнта відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у Експедитора при виконанні Договору (п. 2.1.4.)

До обов`язків експедитора належить: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, організацію вантажів Клієнта, вести облік прибуття та відправлення вантажів, та інше. (п. 2.2.1-п. 2.2.4)

До обов`язків Клієнта належить: оплачувати послуги Експедитора, а також відшкодувати витрати, втрати, штрафи та інші платежі, понесені Експедитором в інтересах Клієнта (п. 2.4.7).

Згідно розділу 3 Договору порядок розрахунків полягає в наступному:

п. 3.1.- Послуги Експедитора, а також витрати, збори та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом протягом 5 календарних днів з моменту отримання сканкопії рахунку.

п. 3.4.- За прострочення оплати рахунку Експедитора Клієнт сплачує Експедитору пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі п`ять відсотків від суми такого рахунку.

У відповідності до п. 4.1.1. Договору сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.

Позивачем на виконання Договору було надано Відповідачу послуги, передбачені умовами договору.

За результатом наданих послуг електронною поштою 22.11.2020 р. було виставлено рахунок № 2916 від 17.11.2020 на загальну суму 69 577,20 грн. та складено акт наданих послуг № 2916 від 17.11.2020 року (копії наявні у матеріалах справи).

За даними Позивача зауважень до акту отримано не було, акт з підписом Клієнта не повертався.

Відповідно до умов Договору Відповідач мав сплатити кошти в термін до 29.11.2020р., проте на момент звернення Позивачем з позовом до суду рахунок повністю не сплачено. Залишок заборгованості по рахунку № 2916 складає 50 000,00 грн. (10 000грн. відповідачем сплачено 19.07.2021 року, 9 577,20 грн. відповідачем сплачено 26.07.2021р.)

01.09.2021 року за вих. № 02-11/21 Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію про необхідність протягом семи календарних днів здійснити повне погашення боргу. Однак, станом на 12.01.2022 року заборгованість не погашена.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 71 833,16 грн. за неналежне виконання умов Генерального договору транспортного експедирування № 2508-70-1/20sm від 25.08.2020 р., з яких: 50 000,00 грн. - сума основного боргу; 9 815,02 грн. - пені; 6 523,28 грн. - індекс інфляції; 2 016,00 грн. - 3% річних; 3 478,86 грн - штраф п.4.3.7.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ст.. 929 ЦК України).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ч.1 ст.931 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено обов`язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Нормами ст. 932 ЦК України експедитор має залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 ЦК України передбачено, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання обов`язку щодо перевезення вантажу залученими експедитором особами (безпосередніми виконавцями), збитки підлягають стягненню з експедитора відповідно до глави 51 цього Кодексу, а, останній, в свою чергу, може звернутися з вимогами про відшкодування збитків в порядку регресу до осіб, на яких експедитором було покладено виконання обов`язків.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955 (далі - закон №1955) за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, Експедитор і Клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Пунктом 2.4.12 Договору визначено, що протягом семи днів після отримання Акту виконаних робіт Клієнт зобов`язаний підписати його і один примірник відправити Експедитору. В разі непідписання Акту або не відправки його в зазначений термін, послуги вважаються наданими в повному обсязі і належним чином. Претензії, подані клієнтом з порушенням умов даного пункту, не підлягають розгляду та задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що претензій з боку Відповідача щодо повноти та якості наданих послуг - не заявлено. Доказів у спростування вищевикладеного або неотримання ним Акту Відповідач суду не надав.

Тобто, Акт наданих послуг вважається підписаним, а тому Відповідач не звільняється від обов`язку оплатити роботу/послуги, надані за Договором.

Отже, в порушення умов Договору відповідач безпідставно не підписав акт наданих послуг, претензій не надав, а тому він не звільняється від обов`язку оплатити роботи/послуги, надані за генеральним договором транспортного експедирування.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до матеріалів справи, Рахунок на оплату № 2916 від 17.11.2020 р. було направлено Клієнту електронною поштою 22.11.2020р.

З огляду на положення п. 3.2 Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг за Договором мав бути виконаний протягом 3 (трьох) банківських днів з дня їх виставлення, тобто в термін до 29.11.2020 р. проте станом на теперішній час рахунок повністю не сплачено. Залишок заборгованості по рахунку № 2916 складає 50 000,00 грн.

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо надання ним послуг. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отримані послуги не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 50 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 50 000,00 грн. основного боргу за отримані послуги підтверджені документально та нормами матеріального права, також відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 523,28 грн. інфляційних втрат з грудня 2020 р. по грудень 2021 р. та 2 016,00 грн. 3% річних за період з 29.11.2020 р. по 12.01.2022 р. (з урахуванням проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 3.3 Договору за прострочення оплати рахунку Експедитора Клієнт оплачує Експедитору пеню за кожен календарний день прострочення платежу в розмірі п`ять відсотків від суми такого рахунку.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3.7. Генерального договору встановлено, що у випадку прострочення оплати понад 15 календарних днів, Клієнт додатково оплачує Експедитору одноразово штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, що становить 3 478,86 грн.

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 02.04.2019 року у справі №917/194/18, від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 815,02 грн. пені за період з 29.11.2020 р. по 12.01.2022 р., судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За перерахунком суду стягненню підлягає пеня в сумі 3 230,14 грн. за період з 29.11.2020 р. по 29.05.2021 р..

При цьому, судом враховано приписи п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 230,14 грн. за період з 29.11.2020 р. по 29.05.2021 р. та 3 478,86 грн. штрафу, відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" є правомірними, а тому підлягають задоволенню. Дана обставина відповідачем не спростована. В частині стягнення з відповідача 6 584,88 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 50 000,00 грн. основної заборгованості, 6 523,28 грн. інфляційних втрат з грудня 2020 р. по грудень 2021 р., 2 016,00 грн. 3% річних за період з 29.11.2020 р. по 12.01.2022 р., пені у розмірі 3 230,14 грн. за період з 29.11.2020 р. по 29.05.2021 р. та 3 478,86 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 6 584,88 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору в розмірі 2 253,57 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тім-Шина» (вул. Шведська, 2, м. Полтава, Полтавська область, 36014, Код ЄДРПОУ 43669035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» (вул. Отрадна, 15, прим. 4, м. Одеса, Одеська область, 65000, код ЄДРПОУ 40753286) 50 000,00 грн. основної заборгованості, 6 523,28 грн. інфляційних втрат, 2 016,00 грн. 3% річних, пені у розмірі 3 230,14 грн., 3 478,86 грн. штрафу та 2 253,57 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

З огляду на введення воєнного стану на території України та вихід судді з відпустки рішення складено та підписано 17.05.2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 257 ГПК України).

Суддя Погрібна С.В.