ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2022 року м. Черкаси справа № 925/40/22
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства «Агророзвиток»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачна випічка»
про стягнення 35 568,45 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Приватне підприємство «Агророзвиток» (вул. Гагаріна, 39, кв. 31, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37106209) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачна випічка» (вул. Київська, буд. 4А, с. Скородистик, Золотоніський район, Черкаська область, 19950, ЄДРПОУ 39634462) про стягнення боргу в сумі 24 567,80 грн за договором поставки нафтопродуктів № 139 від 15.03.2019, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 2 448,11 грн, 3 % річних в сумі 445,61 грн, інфляційних збитків в сумі 736,83 грн, штрафу в сумі 7 370,10 грн та понесених судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору поставки передав відповідачу товар (паливно-мастильні матеріали) на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач не виконав. Правовими підставами визначив статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (ЦК України), статті 173, 193 Господарського кодексу України (ГК України), посилаючись, зокрема, на обов`язковість умов укладеного між сторонами договору.
Ухвалою від 18.01.2022 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
15 березня 2019 року між ПП «Агророзвиток», в особі директора Бузько В.М., що діє на підставі Статуту, іменоване надалі Постачальник, з одного боку, та ТОВ «СМАЧНА ВИПІЧКА», в особі директора виконавчого Ковбасюк О.А., що діє на підставі Статуту, іменований надалі Покупець, з іншого боку було укладено договір № 139 поставки нафтопродуктів (Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставляти, організовувати та забезпечувати заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорту Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати відпущені паливно-мастильні матеріали (надалі іменуються «ПММ») (п. 1.1).
Відповідно до умов договору сторони взяли на себе такі зобов`язання:
Відпуск ПММ здійснюється у мережі автозаправних станцій ПП «АМІК УКРАЇНА», «БРСМ Нафта (надалі іменується мережа АЗС) Мережа АЗС автозаправні станції, шо працюють під ПІІ «АМІК УКРАЇНА», ТМ «БРСМ Нафта», на яких Покупець має право отримати ПММ відповідно до умов цього Договору. З інформацією про перелік АЗС Покупець може ознайомитися в мережі Інтернет на сайті: agrorozvytok.com.uа ( п. 1.2).
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у рахунку фактурі (п. 1.3).
Розрахунки та відпуск пального за електронною паливною карткою (смарт-картка) грошова (п. 2.1).
Покупець перераховує у безготівковому вигляді грошові кошти в якості оплати за ПММ на банківський рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів з моменту отримання ПММ згідно належним чином оформлених чеків, накладних та у розмірі, вказаному у рахунках-фактурах відповідно до фактично поставленого обсягу ПММ (2.1.1)
Датою поставки нафтопродуктів та/або інших товарів, послуг вважається дата їх одержання на АЗС Постачальника, яка зазначена в контрольному сліпі (чеку) за кожною операцією (п. 3.1).
Нафтопродукти вважають переданими Постачальником та прийнятими Покупцем за якістю, згідно з умовами цього Договору, якщо протягом 7 (семи) днів з дати поставки Покупець не пред`явить письмової претензії до якості нафтопродуктів з наданням Акту експертизи, згідно п. 4.2. цього Договору (п. 3.2).
За порушення умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1).
У разі прострочення терміну оплати за цим Договором Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення. А також інфляційні збитки, що поніс Постачальник та 30 (тридцять) відсотків від розміру дебіторської заборгованості штрафних санкцій. Сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють Покупця від виконання прийнятих зобов`язань за цим Договором (п. 5.2).
У разі прострочення терміну поставки за цим Договором Постачальник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день такого прострочення (п. 5.3).
Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє по 29 лютого 2020 року (п. 8.1).
При відсутності письмової заяви однієї з Сторін про припинення або зміну Договору не менш ніж за 10 (десять) днів до закінчення терміну його дії, цей Договір вважається подовженим на такий самий строк на аналогічних умовах (п. 8.2).
Договір підписаний представниками сторін, підписи посвідчені їх печатками.
На виконання умов Договору позивач здійснив відповідачу поставку товару партіями на загальну суму 24 567,85 грн за видатковими накладними: АГ-000001665 від 14.05.2021 на суму 6 897,80 грн,
АГ-000001885 від 31.05.2021 на суму 14 088,27 грн,
АГ-000002102 від 29.06.2021 на суму 3 581,78 грн.
Відповідач не сплатив за ПММ.
09 листопада 2021 року позивач звертався (поштовий зв`язок) з письмовою вимогою підписати документи, що підтверджують господарські відносини між сторонами, та погасити заборгованість, останній не здійснив заходів до повного погашення суми заборгованості.
Будь-яких заперечень (актів, претензій, повідомлень тощо) щодо поставки від відповідача не надходило; жодної належним чином оформленої претензії стосовно неналежного виконання позивачем зобов`язань з поставки ПММ або невиконання інших умов договору поставки, після оформлення видаткових накладних від відповідача не надходило; оформлені видаткові накладні містять інформацію про найменування товару, обсяг і вартість відповідних партій товару, в тому числі посилання (реквізити) вищезазначеного договору.
Отже, позивач виконав свої зобов`язання повністю ПММ поставив відповідно до умов договору.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення оплати за ПММ, а також 2 448,11 грн пені, 445,61 грн 3 % річних, 736,83 грн інфляційних нарахувань та штрафу в сумі 7 370,10 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково з таких підстав.
Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення боргу за договором поставки, у зв`язку з тим, що товар (ПММ) не був оплачений.
Судом встановлено, що позивач здійснив поставку паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.
Не містять матеріали справи й належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони узгодили строк сплати за отриманий товар, так, відповідно до п. 2.1.1 Договору Покупець перераховує у безготівковому вигляді грошові кошти в якості оплати за ПММ на банківський рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів з моменту отримання ПММ згідно належним чином оформлених чеків, накладних та у розмірі, вказаному у рахунках-фактурах відповідно до фактично поставленого обсягу ПММ.
Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк оплати за отриманий товар для відповідача вже настав.
Частинами 1 та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що:
1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
2. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав на своєчасне одержання боргу в сумі 24 567,80 грн вправі вимагати від відповідача примусового виконання своїх зобов`язань шляхом стягнення з нього на свою користь вказаної суми коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення пені та штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
У разі прострочення терміну оплати за цим Договором Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день такого прострочення (п. 5.2).
Позивачем надано суду розрахунок пені виходячи із суми основного боргу 24 566,00 грн за період з 20.05.2021 до 10.01.2022, яка склала 2 448, 11 грн.
При цьому суд зазначає, що розрахунки позивачем здійснені не вірно: період часу, за який нараховується пеня, перевищує шість місяців, при цьому сторонами у договорі не погоджено збільшення строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ЦК України та не вірно визначено розмір заборгованості по періодах прострочення.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами), регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та норм наведеного законодавства, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку про її обґрунтованість у сумі 2 014,44 грн.
Відповідно до положень ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських зобов`язань зобов`язаний сплатити господарські санкції штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
При цьому, частиною другою статті 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов`язання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.
Сторони погодили, що у разі прострочення терміну оплати за цим Договором Покупець виплачує 30 (тридцять) відсотків від розміру дебіторської заборгованості штрафних (п. 5.2).
Враховуючи обставини справи, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7 310,10 грн штрафу.
Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення інфляційних та 3 % річних за весь час прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, за наявності якої суб`єкт господарювання не несе відповідальності за порушення господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Беручи до уваги вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, період нарахування, здійснивши розрахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про можливість їх стягнення у сумі 536,25 грн, оскільки розрахунки позивачем здійснені арифметично не вірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування 3 % річних, судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування, позов в цій частині належить задовольнити в заявленому розмірі 445,61 грн.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 2 481,00 грн.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, згідно з частиною дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на недобросовісність відповідача щодо виконання договірних зобов`язань, судовий збір у сумі 2 481,00 грн покладається на відповідача повністю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачна випічка» (вул. Київська, буд. 4А, с. Скородистик, Золотоніський район, Черкаська область, 19950, ЄДРПОУ 39634462) на користь Приватного підприємства «Агророзвиток» (вул. Гагаріна, 39, кв. 31, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 37106209):
24 567,80 грн основного боргу,
2 014,44 грн пені,
445,61 грн 3 % річних,
536,26 грн інфляційних втрат,
7 370,10 грн штрафу,
2 481,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Чевгуз
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 23.05.2022 |
Оприлюднено | 22.06.2022 |
Номер документу | 104442932 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Чевгуз О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні