Рішення

від 23.05.2022 по справі 927/131/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/131/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Акціонерного товариства "Будіндустрія"

вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів, 14001

e-mail: bi@kovalska.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннолабс"

вул. Пухова, буд. 115 А, кв. 46, м. Чернігів, 14032

про стягнення 266 456,85 грн

Представники учасників справи не прибули.

28.01.2022, Акціонерним товариством "Будіндустрія" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннолабс", про стягнення 266 456,85грн, з яких 258 222,96грн основного боргу, 2 249,72грн 3% річних та 5984,17грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті отриманої від позивача продукції на підставі видаткових накладних № 4/67759 від 11.09.2021 та № 4/67823 від 13.09.2021.

Ухвалою суду від 02.02.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 01.03.2022 о 09:40; учасникам справи встановлено процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.

Водночас, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, дія якого неодноразово пролонгувалась.

За наведених обставин, призначене на 01.03.2022 на 09:40 судове засідання по розгляду спору по суті не відбулось з об`єктивних причин, що не залежать від суду.

Проте в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 04.05.2022 судове засідання по розгляду спору по суті призначено на 24.05.2022 на 09:00.

У судове засідання 24.05.2022 повноважний представник позивача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвали суду від 02.02.2022 та від 04.05.2022, направлені на адресу відповідача, повернулися 08.02.2022 та 12.05.2022 до суду неврученими, з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (ч.6 ст. 242 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 частини 3 статті 202 ГПК України).

Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, без поважних причин, не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:

Акціонерне товариство "Будіндустрія" (постачальник продукції, відправник) передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Іннолабс" (покупець) товар на загальну суму 258222,96грн, що підтверджується видатковими накладними: № 4/67759 від 11.09.2021 на суму 254354,16грн та № 4/67823 від 13.09.2021 на суму 3868,80грн.

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивачем виставлено рахунки-фактури №015925 від 08.09.2021 на суму 254354,16грн та №016417 від 13.09.2021 на суму 3868,80грн.

Станом на 13.10.2021 між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 11.09.2021 по 13.10.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 258222,96грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав.

07.12.2021 позивач на адресу відповідача направив вимогу №1686 від 07.12.2021, у якій вимагав продовж п`яти банківських днів з дня направлення даної вимоги, перерахувати на рахунок АТ "Будіндустрія" заборгованість у сумі 258222,96грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вимога була повернута 11.01.2022 у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що також підтверджується довідкою Укрпошти про причини повернення.

Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 258222,96грн, інфляційних втрат у сумі 5984,17грн та 3% річних у сумі 2249,72грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (з 11.09.2021 та з 13.09.2021 відповідно).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару не виконав, за поставлений товар не розрахувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 258222,96грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у сумі 5984,17грн за період з 13.10.2021 по 26.01.2022 та 3% річних у сумі 2249,72грн за період з 13.10.2021 по 26.01.2022.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати товару.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 5984,17грн та 3% річних у сумі 2249,72грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідач доказів, які б спростували викладені вище обставини, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у сумі 266456,85грн, з яких 258 222,96грн основного боргу, 2 249,72грн 3% річних та 5984,17грн інфляційних втрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати у сумі 3996,85грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннолабс" (вул. Пухова, буд. 115 А, кв. 46, м. Чернігів, 14032, код 43490758) на користь Акціонерного товариства "Будіндустрія" (вул. Індустріальна, 11, м. Чернігів, 14001, код 01349644) 258 222,96грн основного боргу, 2 249,72грн 3% річних, 5984,17грн інфляційних втрат та 3996,85грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор