Постанова

від 09.05.2022 по справі 199/9214/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 травня 2022 року

м. Київ

справа № 199/9214/15-ц

провадження № 61-16511св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалуАмур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю., у справі за заявою представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити судовий контроль за виконанням судових рішень у справах: № 199/9415/14-ц (2/199/350/15) від 16 лютого 2015 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_3 , боржник: ОСОБА_4 ; № 199/9214/15-ц (2/199/501/16) від 18 лютого 2016 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_4 ; № 199/9219/15-ц (2/199/503/16) від 18 лютого 2016 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_5 , боржник: ОСОБА_4 ; № 199/9343/15-ц (2/199/531/16) від 02 березня 2016 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська позивач: ОСОБА_6 , боржник: ОСОБА_4 , шляхом зобов`язання Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подати звіти про виконання рішень суду в межах зведеного виконавчого провадження № 59585897.

Заяву мотивувала тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 199/9214/15-ц її касаційну скаргу задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року скасовано. Залишено в силі ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року, якою скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Амур-Нижньодніпровський ВДВС м. Дніпра) Малюк І. В. задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра в частині прийняття постанови від 10 вересня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № 50537729 з примусового виконання виконавчого листа № 199/9214/15, виданого 10 березня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 50 396,00 грн, та скасовано вказану постанову.

Виконавче провадження № 50537729 знаходилось у складі зведеного виконавчого провадження № 59585897, яке містить в собі виконавчі листи за рішеннями у справах: № 199/9415/14-ц (2/199/350/15) від 16 лютого 2015 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_3 , боржник: ОСОБА_4 ; № 199/9214/15-ц (2/199/501/16) від 18 лютого 2016 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_4 ; № 199/9219/15-ц (2/199/503/16) від 18 лютого 2016 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_5 , боржник: ОСОБА_4 ; № 199/9343/15-ц (2/199/531/16) від 02 березня 2016 року, Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська, позивач: ОСОБА_6 , боржник: ОСОБА_4 .

Державні виконавці, які вчиняли виконавчі дії з виконання зазначених судових рішень, не використовували усі надані їм права та повноваження, майже 5 років допускали бездіяльність, яка призвела до ускладнень виконання судових рішень.

Під час виконання зведеного виконавчого провадження боржник ОСОБА_4 зареєструвала новонароджену дитину у квартирі, у якій не проживає та на яку накладено арешт.

У зв`язку з викладеним заявник просив суд встановити судовий контроль за виконанням вищевказаних рішень суду шляхом зобов`язання Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі подати звіти про виконання рішень суду в межах зведеного виконавчого провадження № 59585897.

Посилаючись на положення статті 129-1 Конституції України, статті 447 ЦПК України, заявник просила встановити судовий контроль за виконанням наведених вище судових рішень у зведеному виконавчому провадженні, шляхом покладення на орган державної виконавчої служби обов`язку подати звіти про виконання рішень.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судовий контроль за виконанням судових рішень визначено розділом VII ЦПК України. Подання звіту про виконання судового рішення органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, ухваленого в порядку ЦПК України, чинним законодавством не передбачено, а отже, заява стягувача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, шляхом зобов`язання органу виконавчої служби подати звіти про виконання рішень, задоволенню не підлягає.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлення судового контролю за клопотанням сторони, шляхом зобов`язання відповідачів у справі подати звіти про виконання рішень суду, нормами ЦПК України не передбачено.Таке клопотання не підлягає розгляду в порядку контролю за виконанням рішення суду, передбаченого розділом VII ЦПК України, що не позбавляє стягувача звернутися до суду з відповідною скаргою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, просить скасувати судові рішення, ухвалені за результатами розгляду поданої нею заяви про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, та ухвалити нове рішення.

Крім того, заявник подав заяву про розподіл судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У листопаді 2021 року заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2018 року не виконана. Цією ухвалою суду першої інстанції визнано неправомірними дії державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м. Дніпра в частині винесення постанови від 10 вересня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження №50537729 з примусового виконання виконавчого листа 199/9214/15, виданого 10 березня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 50 396 грн, та скасовано вказану постанову.

Таким чином, оскаржувані у цій справі судові рішення, якими відмолено у встановленні судового контролю сприяють подальшому невиконанню раніше прийнятих судових рішень.

Суд мав самостійно визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, відповідно до яких саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Крім того, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що під час апеляційного розгляду справи у складі колегії суддів відбулась заміна і до складу колегії увійшла суддя, якій заявлено відвід, проте у задоволенні відводу апеляційним судом відмовлено.

У заяві про розподіл судових витрат заявник, незалежно від результатів вирішення спору, простить стягнути з Амур-Нижньодніпровського ВДВС у місті Дніпрі сплачений ним судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді та за подання касаційної скарги

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю

ОСОБА_2 в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, звернулася до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою, в якій просила встановити судовий контроль за виконанням рішень суду: від 16 лютого 2015 року у справі № 199/9415/14-ц (№ 2/199/350/15); від 18 лютого 2016 року у справа № 199/9214/15-ц (№ 2/199/501/16); від 18 лютого 2016 року у справі № 199/9219/15-ц (№ 2/199/503/16); від 02 березня 2016 року у справі № 199/9343/15-ц (№ 2/199/531/16), шляхом зобов`язання Амур-Нижньодніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подати звіти про їх виконання.

Вказані вимоги мотивовані тим, що ухвалене на її користь судове рішення тривалий час не виконується, а встановлення контролю у такий спосіб може сприяти меті правосуддя.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання зазначеної норми у ЦПК України міститься окремий розділ, присвячений питанням судового контролю.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з положеннями статті 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Таким чином, розділ VІІ ЦПК України обмежує судовий контроль можливістю сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. В силу диспозитивності цивільного процесу, наведені положення реалізуються шляхом подання стороною виконавчого провадження відповідної скарги за правилами, встановленими ЦПК України, та з дотриманням строків, визначених цим Кодексом.

При цьому розділ VII ЦПК України не містить такої спеціальної форми реагування в порядку судового контролю, як зобов`язання органу виконавчої служби подати звіти про виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, установивши, що заявник в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України ставить питання про захист прав стягувача у виконавчому провадженні шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у непередбачений цим розділом спосіб, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог щодо зобов`язання органу державної виконавчої служби подати звіти про виконання судового рішення.

Закриваючи провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така заява не підлягала розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки встановлення судового контролю за заявою (клопотанням) сторони шляхом зобов`язання органу виконавчої служби подати звіти про виконання рішень суду, нормами ЦПК України не передбачено.

Проте апеляційний суд не врахував, що розділом VII ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах, яким передбачено спеціальні форми реагування з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав сторони виконавчого провадження, яка має право на звернення до суду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

ОСОБА_7 як стягувач у виконавчому провадженні скористалась наданим їй правом на звернення до суду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень та подала відповідну скаргу, яка підлягала розгляду у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку. Разом з тим вона заявила вимоги, які не передбачені наведеним розділом, як форма реагування суду у процедурі судового контролю за виконанням судового рішення.

Тобто, заявник фактично обрала неналежний спосіб захисту прав в межах судового контролю за виконанням судових рішень, що є підставою для відмови у задоволенні вимог з цих підстав, а не закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, за змістом якого провадження у справі підлягає закриттю, якщо справа взагалі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України та помилково скасував правильну по суті ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм процесуального права, зокрема щодо процесуального наслідку неналежного обрання заявником способу захисту прав, постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цій справі скасовано постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 по суті, тобто фактично не відбулось задоволення жодної із вимог заявника, колегія суддів не вбачає підстав для розподілу судових витрат, в тому числі понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір, інші судові витрати, у разі відмови у позові, покладається на позивача.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасувати, ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк