Постанова

від 17.05.2022 по справі 759/15179/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/15179/19 Головуючий у 1 інстанції: Кириленко Т.В.

провадження №22-ц/824/3276/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Голден Хаус» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» в особі державного реєстратора Нургалієва Рустама Маратовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Голден Хаус» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратор, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Нургалієва Р.М., Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро» від 08.08.2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус».

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що 29 травня 2006 року між нею (дошлюбні прізвища ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) та ВАТ «Престиж» був укладений кредитний договір №014-05/96, відповідно до якого банк надав їй кредит в розмірі 60 000 доларів США з метою придбання квартири.

На забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 , яку позивачка придбала на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2006 року.

Вказувала, що 23.09.2014 року між ПАТ «Фідобанк» та нею ( ОСОБА_1 ) був укладений Додатковий договір №1 до Кредитного договору №014-05/96, за п.2 якого Кредитний договір продовжує свою дію з урахуванням умов, встановлених цим Додатковим договором, а саме «Графіком погашення заборгованості за кредитом» встановленими за розміром та датами платежами в період від 15 жовтня 2014 року до 29 травня 2026 року і з того часу вона виконувала умови договору належним чином відповідно до даного графіку.

20.06.2019 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Агенство Нерухомості «Голден Хаус» був укладений Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно додатку 1 до якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором №014-05/96 від 29.05.2006 року суми заборгованості станом на 19.06.2019 року, а саме: заборгованість за кредитними коштами 79 870 грн. 89 коп., заборгованість за нарахованими процентами 57 грн. 20 коп., а всього заборгованість складає 79 928 грн. 09 коп.

Таким чином, до нового кредитора - ТОВ «Агенство Нерухомості» «Голден Хаус» перейшло право на отримання від позивачки грошових коштів за встановленим «Графіком погашення заборгованості за кредитом» розмірами та датами платежів до 29 травня 2026 року.

Проте, ТОВ «Агенство Нерухомості «Голден Хаус» про свої банківські реквізити для сплати платежів її не повідомило, а 21 червня 2019 року його директор ОСОБА_9 направив письмову вимогу про усунення порушення (Іпотечне повідомлення) (в порядку ст.ст.35-37 ЗУ «Про іпотеку» про те, що згідно умов Кредитного договору станом на момент укладання Договору про відступлення прав вимоги у позивачки наявна заборгованість та запропоновано достроково виконати боргові зобов`язання в повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Попереджено, що у разі невиконання даної вимоги ТОВ «АН «Голден Хаус» зверне стягнення на предмет іпотеки.

Зазначала, що 26 червня 2019 року надійшла вимога аналогічного змісту.

В обох вимогах були відсутні відомості про суми простроченої заборгованості та банківські реквізити ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус», на які вона повинна була перерахувати грошові кошти.

Так, листами від 29.06.2019 року, 04 липня 2019 року, 08.07.2019 року та від 11.07.2019 року ОСОБА_1 надала згоду на виплату заборгованості і просила повідомити суму простроченої заборгованості та банківські реквізити для перерахування коштів. Перший лист відповідачем було отримано, інші відповідач не отримав і жодних повідомлень про суму простроченої заборгованості та банківські реквізити не направив.

Вказувала, що 08 серпня 2019 року державним реєстратором Нургалієвим Р.М., Комунальне підприємство «Реєстраційне бюро» було внесено запис №32738266 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство Нерухомості «Голден Хаус».

Позивачка вважала, що при здійсненні державної реєстрації переходу права власності на квартиру державним реєстратором допущено порушення ст.ст.12, 33 Закону України «Про іпотеку», а також п.57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» прийнято без відомостей щодо невиконання або неналежного виконання позивачкою «Графіку погашення заборгованості за Кредитом».

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Нургалієва Р.М., КП Реєстраційне бюро м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48151751 від 08.08.2019 року номер запису про право власності 32738266 від 08.08.2019 року, на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус».

В апеляційній скарзі ТОВ «Агентство нерухомості «Голден Хаус»з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга обґрунтовував тим, що як на момент звернення до суду з даним позовом, так і на момент постановлення оскаржуваного рішення вказаного позивачкою способу захисту порушеного права законодавство не визначало.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує, що подання нових додаткових доказів у апеляційній інстанції є неприпустимим, що узгоджується з принципами, закладеними при введенні в дію нових процесуальних кодексів. Жодна причина подання відповідачем додаткових доказів у цій справі поза пропущеним процесуальним строком є заздалегідь неповажною та неприйнятною, оскільки справа розглядалася більше двох років.

Зазначає, що згідно п.4.1.11 Договору іпотеки Сторони погодили, що Іпотекодавець зобов`язаний не надавати згоди для проживання, реєстрації проживання та передачі в користування житлового будинку, який є предметом іпотеки, неповнолітнім або малолітнім дітям.

Проте, ця умова договору іпотеки суперечить законодавству, а отже, в принципі, не могла бути застосованою, дана обставина взагалі не була предметом дослідження та розгляду у суді першої інстанції, відповідач-2 на неї не посилався тощо.

Також наголошує, що відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У текстах вимог про порушення, які є в матеріалах справи, немає жодного посилання на дострокове стягнення кредиту за, начебто, порушення п.4.1.11 Договору іпотеки. Немає такого посилання і у текстах вимог (які позивачка не отримувала), наданих як додатки до апеляційної скарги.

Вважає, що у розумінні ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» в будь-якому разі вимоги взагалі не містять стислий зміст порушених зобов`язань, в тому числі, у вигляді порушення п.4.1.11 Договору іпотеки.

У даній справі мова йде одночасно про порушення законодавства як ТОВ «Агентство нерухомості «Годен Хаус», так і державним реєстратором,вони обидва повинні виступати відповідачами у справі.

Зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року у справі №759/15179/19, яким скасовано рішення державного реєстратора Нургалієва Р.М., КП Реєстраційне бюро м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48151751 від 8.08.2019 року номер запису про право власності 32738266 від 08.08.2019 року - тим самим судом одночасно підтверджено, що власником квартири була і є ОСОБА_1 , що встановлено у рішенні суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачку було позбавлено права власності з порушенням положень іпотечного договору, порядку державної реєстрації та Закону M1898-IV, її порушене право підлягає відновленню шляхом скасування рішення державного реєстратора Нургалієва Р.М., КП Реєстраційне бюро м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2019 року номер запису про право власності 32738266 від 08.08.2019 року, на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус».

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було позбавлено права власності з порушенням положень іпотечного договору, Порядку державної реєстрації та Закону №898-IV, її порушене право підлягає відновленню шляхом скасування рішення державного реєстратора Нургалієва Р.М., КП Реєстраційне бюро

м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2019 року номер запису про право власності 32738266 від 08.08.2019 року, на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно: квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус».

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, рішенням Святошинського районного суду про розірвання шлюбу та свідоцтвом про укладення шлюбу (т. 1 а.с. 6, 67-69).

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, 29 травня 2006 року між ВАТ акціонерне товариства «Акціонерний комерційний банк «Престиж» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014-05/96, відповідно до якого позивачка отримала кредит для придбання квартири в розмірі 60 000 доларів США строком до 29.05.2026 року (т. 1 а.с. 7-8).

Згідно договору купівлі-продажу від 29.05.2006 року позивачкою була придбана квартира АДРЕСА_1 (а.с.9).

На забезпечення виконання кредитного договору №014-05/96 між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №014-05/96з від 29 травня 2006 року, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку Банку двокімнатну квартиру (надалі Квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.10).

Встановлено, що 23 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк» укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №014-05/96 від 29.05.2006 року, згідно якого викладено Графік погашення заборгованості за Кредитом у новій редакції зі строком погашення до 29.05.2026 року (т.1, а.с.14-16).

20 вересня 2019 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги, згідно якого права вимоги Банку до позичальників та/або іпотекодавців, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, в тому числі по Кредитному договору, договору іпотеки №014-05/96 від 29.05.2006 року відступлено ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» шляхом продажу (т.1, а.с.17-19).

20 червня 2019 року ПАТ «Фідобанк» направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про укладення договору про відступлення прав вимоги від 20.06.2019 року та про нового кредитора за кредитним договором №014-05/96 від 29 травня 2006 року - ТОВ «Агенство Нерухомості «Голден Хаус» (т.1, а.с.24).

21 червня 2019 року Директором ТОВ «АН «Голден Хаус» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення (іпотечне повідомлення) (в порядку ст.ст.35-37 ЗУ «Про іпотеку), згідно якого позивачці запропоновано у зв`язку з порушенням умов Кредитного договору та Договору іпотеки достроково виконати боргові зобов`язання у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вказаної вимоги (т.1, а.с.20).

26 червня 2019 року на адресу позивачки направлено вимогу аналогічного змісту (т.1, а.с.21).

29.06.2019 року позивачкою на адресу ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» направлено листа з метою з`ясування питань подальшої сплати заборгованості за кредитом, зокрема, реквізитів та розміру заборгованості, проте відповіді на нього не надано (т.1, а.с.25).

04 липня та 08 липня 2019 року позивачкою на адресу ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» направлено листи з погодженням на дострокову сплату заборгованості за кредитом та надання реквізитів для такої сплати, однак вказані листи не були отримані ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» та повернулись позивачці у зв`язку із закінченням терміну зберігання (т.1, а.с.27-31).

08.08.2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційне бюро», м. Київ Нургалієвим Р.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48151751 щодо реєстрації за ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» права приватної власності на об`єкт житлової нерухомості квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889919680000), загальною площею 80,7 кв.м, житловою площею 43,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності 32738266) (т.1, а.с.32).

Як було зазначено вище, 29.05.2021 року між АКБ «Престиж» та позивачкою був укладений кредитний договір №014-05/96 і сторони визначили, що кінцевою датою повернення кредиту є 29.05.2026 року.

Пунктом 2.1. Кредитного договору визначено, що кредитні кошти призначені для придбання квартири.

Водночас, згідно п.5 Кредитного договору позивачка зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 29 травня 2006 року між АКБ «Престиж» та позивачкою був укладений договір іпотеки №014-05/96з, згідно до умов якого позивачка надала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 Іпотечного договору цим договором забезпечується належне виконання вимог, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в т. ч. щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та їх умов.

Згодом, правонаступником АКБ «Престиж» став ПАТ «Фідобанк», до якого відповідно перейшло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» Фонд з 22 липня 2016 року розпочав ліквідацію ПАТ «Фідобанк».

Водночас, відповідно до вищевказаного рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав продаж активів ПАТ «Фідобанк» з метою виплати коштів вкладникам зазначеного банку та повернення грошових коштів з метою розрахунку з кредиторами.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, на своїй веб-сторінці повідомив про продаж прав вимоги ПуАТ «Фідобанк», яке являється правонаступником АКБ «Престиж» та проведення відкритих торгів з продажу активу, що обліковуються на балансі ПАТ «Фідобанк».

Згідно відкритих інформаційних даних ФГВФО, інформація щодо лоту була виставлена на офіційній Інтернет сторінці фонду https://www.fg.gov.ua/passport/36566 (паперова копія надається Апелянтом до скарги).

ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» прийняло участь в електронних торгах з продажу права вимоги за кредитним договором №014-05/96 від 29 травня 2006 року, що укладений з фізичною особою з забезпеченням: квартира під АДРЕСА_1 та за результатами проведених електронних торгів стало переможцем і як наслідок був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги від 20 червня 2019 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В.

За даним договором Банк відступив шляхом продажу Новому кредитору, в особі ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус», належні Банку, а Новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників та/або іпотекодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами та/або договорами іпотеки, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них згідно реєстру у Додатку № 1.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, до ТОВ «Агенство нерухомості «Голден Хаус» перейшло право вимоги за кредитним договором №014-05/96 від 29.05.2006 року, який уклала Позивачка з ВАТ «Престиж», правонаступником якого став ПАТ «Фідобанк» та право вимоги за договором іпотеки №014-05/96з від 29.05.2006 року, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .

Апелянтом 21 червня 2019 року надіслано на офіційну поштову адресу позивачки вимогу про усунення порушення (іпотечне повідомлення) за змістом якого, позивачку повідомлено про факт здійснення відступлення прав вимоги та запропоновано, у зв`язку з порушенням умов Кредитного договору та Договору іпотеки, сплатити на користь апелянта суму заборгованості у розмірі 79 928,09 грн. Вказану вимогу отримано позивачкою, однак залишено поза увагою.

Аналогічну за змістом вимогу про усунення порушення (іпотечне повідомлення в порядку ст. ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку») надіслано 26 червня 2019 року, однак така вимога знову ж таки була залишена поза увагою з боку позивачки.

08 серпня 2019 року, тобто після спливу 30-денного строку з моменту отримання вимог про усунення порушення, у зв`язку з порушенням умов виконання зобов`язань, державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Нургалієвим Рустамом Маратовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48151751 щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за апелянтом.

Дане рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» стало підставою для звернення позивачки до Святошинського районного суду

м. Києва.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку на предмет відсутності порушення Основного зобов`язання за Кредитним договором та зобов`язання за Договором іпотеки.

Так, відповідно до додатку №1 Договору відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 20.06.2019 року, позивачка має прострочену заборгованість за кредитними коштами у розмірі 79870 грн. 89 коп. та заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 57 грн. 20 коп.

Також, ПАТ «Фідобанк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, повідомляв Позивачку про факт відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки та водночас повідомляв позивачку про наявну заборгованість за Основним зобов`язанням, яка на момент відступлення прав вимоги становила 79870, 89 гривень.

Водночас, п.4.1.11 Договору іпотеки (розділ Обов`язки Іпотекодавця), Сторони погодили, що Іпотекодавець в особі позивачки, зобов`язаний не надавати згоди для проживання, реєстрації проживання та передачі в користування житлового будинку, який є предметом іпотеки, неповнолітнім або малолітнім дітям.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про народження ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка є донькою позивачки та відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) від 19.03.2010 року по теперішній час.

Пунктом 5.3. Іпотечного Договору встановлено, що Іпотекодержатель, в особі апелянта, має право вимагати дострокового виконання зобов`язання за Кредитним договором, забезпеченим іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки:

1. У разі надання Іпотекодавцем, в особі Позивачки, недостовірної інформації Іпотекодержателю, в особі апелянта, згідно пункту 2.1. Договору іпотеки, в тому числі при не попередженні Іпотекодержателя, в особі апелянта, про всі відомі права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки (в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку)

2. У разі порушення Іпотекодавцем, в особі позивачки, обов`язків, встановлених Кредитним договором або Договором іпотеки.

Водночас, п.6.5. Кредитного договору передбачено перелік підстав, за яких кредитор може вимагати дострокового виконання зобов`язань, серед яких, окрім іншого, є невиконання умов кредитного договору та невиконання умов укладених договорів забезпечення.

Вказані обставини, а саме наявність простроченої заборгованості за кредитом, тобто за основним зобов`язанням та порушення п.4.1.11 Іпотечного договору призвели до реалізації Іпотекодержателем, в особі апелянта, права вимагати дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором, які у свою чергу не були виконані.

Пунктом 5.4. Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом продажу Іпотекодержателем предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку»;

- згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

В п.5.5.1. Договору іпотеки Сторони погодили, що даний договір у відповідності до ст.36 Закону України «Про іпотеку» є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, в особі апелянта, на підставі якого останній на власний розсуд може:

- Згідно ст.37 ЗУ «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за Кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

В цьому випадку Договір іпотеки (застереження у п. 5.5.1.) є правовою підставою для оформлення права власності Іпотекодержателя, в особі апелянта, на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

За таких обставин, враховуючи прострочену заборгованість позивачки за Кредитним договором, порушення умов Договору іпотеки (в силу реєстрації неповнолітньої особи), апелянт реалізував своє право, передбачене Договором іпотеки на задоволення власних вимог, чого судом першої інстанції наведене не було взято до уваги.

Також, як вірно зазначає апелянт, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині строку виконання зобов`язань.

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно умов кредитного договору строк погашення кредиту встановлений до 29.05.2026 року, тому у Апелянта були відсутні підстави для направлення іпотечного повідомлення та відсутні підстави для подальшої реалізації права Іпотекодержателя на звернення стягнення на майно.

За змістом ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Вказана норма Закону України «Про іпотеку» кореспондується з ч.2 ст.1050 ЦК України, за приписами якої встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Надіславши 21 червня 2019 року позивачці вимогу про дострокове погашення заборгованості, апелянт змінив строк виконання основного зобов`язання у сторону зменшення, до спливу 30 дня з моменту отримання вимоги.

Аналогічна за змістом правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2019 року по справі №523/10225/15-ц.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо строку виконання основного зобов`язання, та в свою чергу не повинен був брати до уваги Графік погашення заборгованості за кредитом у редакції від 23.09.2014 року, оскільки даний графік передбачає розрахунок здійснення платежів за кредитом до 2026 року та зі змісту графіку взагалі неможливо встановити саме сплату позивачкою коштів на виконання Основного зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі

№ 520/13067/17 зроблено висновок, що «позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц.

Крім того, апелянт вважає, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права.

Так, під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

На момент звернення позивачки до суду з відповідним позовом (19.08.2019 року), законодавство не визначало здійснення захисту свого порушеного права шляхом скасування рішення державного реєстратора, належним та допустимим способом захисту свого порушеного права було скасування запису про проведену державну реєстрацію.

За змістом абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що була чинною на час державної реєстрації права власності на квартиру за Апелянтом, а також на час звернення Позивачки з позовом до суду, «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав».

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 16.01.2019 року по справі № 755/9555/18, в якій висловлено правову позицію «...Під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018року у справі № 915/127/18)».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України №1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України №1952 (в редакції, чинній від 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд України неодноразово вказував, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

За таких обставин, як на момент звернення до суду з позовною заявою, так і на момент винесення оскаржуваного судового рішення, вказаного позивачкою способу захисту порушеного права законодавство не визначало.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Голден Хаус» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» в особі державного реєстратора Нургалієва Рустама Маратовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Голден Хаус» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 травня 2022 року.

Головуючий:

Судді: