Постанова

від 23.05.2022 по справі 187/409/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3411/22 Справа № 187/409/21 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пищиди Володимира Миколайовича на рішення Петриківського районного суду Дніпропеторвської області від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пищида В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався нате,щоОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 загальною площею 4,1423 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. Після прийняття позивачем у спадщину зазначеної земельної ділянки, було виявлено, що вона самовільно була зайнята ОСОБА_2 , який проводив на ділянці агротехнічні роботи без відома та згоди власника. Будь-які спроби позивача щодо мирного врегулювання спору та повернення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки, належної позивачу, виявилися безрезультатними. На підставі викладеного представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пищида В.М. просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 загальною площею 4,1423 га, розташованої на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (наразі - Петриківської ОТГ Петриківського району Дніпропетровської області), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії сільськогосподарського характеру на зазначеній земельній ділянці, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну внаслідок самовільного заняття земельної ділянки шкоду у розмірі 14 783 грн. 86 коп.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2021 року залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3 .

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_1 -адвокат ПищидаВ.М.просить рішення суду від 02 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просив відмовити в апеляційних вимогах скаржника та закрити апеляційне провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Гелашвілі О.О. просила відмовити в апеляційних вимогах скаржника та закрити апеляційне провадження у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 157 ЗК України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків, заподіяної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених Законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов`язок довести, що вона не є абстрактною, а дійсно завдана у результаті протиправних дій відповідача.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, після розпаювання земель КСП Чаплинський відповідач ОСОБА_2 є власником земельної частки паю - земельної ділянки, отриманої на підставі державного акту на право власності на землю, площею 12,4316 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з рішенням № 121 від 28 лютого 2000 року 7-ї сесії Хутірської сільської Ради Петриківського району Дніпропетровської області (а.с. 63).

Розмір земельної ділянки встановлений на один пай становить 4,142 га.

На схемі поділу земель це земельна ділянка під номерами плану 55.34, 55.33 та 55.32 (а.с.62).

У 2000 році земельні ділянки були фактично визначені на полі і встановлені їх межі.

З того часу, тобто, на протязі вже 20 років, відповідач постійно самостійно обробляє дану земельну ділянку.

Повну технічну документацію виготовлено в 2019 році та присвоєно кадастровий номер на цю ділянку 1223783100:02:001:0224. Крім того, відповідач допомагає здійснювати обробіток сусідньої земельної ділянки позначеній на схемі під номером 55.31 яка належала ОСОБА_4 (а.с.62).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 травня 2021 року вбачається, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:001:0146 площею 4.1426 га на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 листопада 2016 року, виданого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. (а.с.81, 82).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 червня 2020 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 загальною площею 4,1423 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_5 , 1951 року народження, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акта,виданого Хутірськоюсільською Радоюнародних депутатівПетриківського районуДніпропетровської області31грудня 2001року №1150та свідоцтвапро правона спадщинуза законом,виданого 23квітня 2010року Петриківськоюдержавною нотаріальноюконторою Дніпропетровськоїобласті,реєстровий №1-915(а.с. 6-8).

Встановлено, з 2000 року по 2019 рік всі земельні ділянки позначені на схемі з номера 55.17 по номер 55.37 оброблялися відповідачем у межах, встановлених після розпаювання та передачі землі в натурі.

Судом встановлено, питання та конфліктні ситуації пов`язані з встановленням меж земельних ділянок почали виникати з 2019 року після початку оформлення технічної документації та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам з 55.17 по 55.37 номер. При оформленні технічної документації на земельну ділянку 55.17 з кадастровим номером 1223783100:02:044:0017 (власниця ОСОБА_6 ) до даних Державного земельного кадастру було внесено координати які не відповідали фактичному розташуванню земельної ділянки на місцевості. Зокрема зі сторони паїв, що межують з дорогою межа змістилася приблизно на 25 метрів в бік паю 55.18, а з протилежного боку понад 8 метрів. У зв`язку з тим, що при внесені до земельного кадастру інформації про координати нових земельних ділянок та присвоєння їм кадастрового номеру не допускається перетин (накладення) земельних ділянок одна на одну, то в подальшому вносили координати з нових меж ділянки 55.17.

Після того, як позивач отримав спадщину він вирішив в травні 2020 року встановити межі своєї земельної ділянка на місцевості згідно з технічною документацією ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039.

Позивач зазначає, що межа належної йому земельної ділянки змістилася на відстань від 8 до 25 метрів по всій довжині на ділянку, що належала ОСОБА_3

20 серпня 2020 року позивач звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з проханням призначити та провести перевірку щодо самовільного заняття ОСОБА_2 земельної ділянки, що належить позивачеві (а.с.12-14).

На підставі зазначеного вище звернення, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Марчуком О.М. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. за участі ОСОБА_1 (Позивача) на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 вересня 2020 року № 1147-ДК проведено перевірку земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 на території Петриківської ОТГ Петриківського району Дніпропетровської області.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 14 вересня 2020 року за № № 1147-ДК/1021/АП/09/01/-20 складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Марчуком О.М. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. за участі ОСОБА_1 встановлено, що за наявноюінформацією земельною ділянкою площею 4,1423 га. фактично користується ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування та за відсутності будь-яких правочинів щодо ділянки (а.с.19-21).

Слід зазначити, у цьому Акті взагалі не вказано, за якою саме наявною інформацією земельною ділянкою, яка належить позивачу, дійсно фактично користується відповідач.

Відповідач заперечував те, що він зайняв та користується належною позивачу земельною ділянкою.

Вказаний Акт не підтверджує факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу, яка є предметом спору у даній справі.

Судова експертиза щодо встановлення порушення відповідачем меж земельної ділянки, належної позивачу, неправомірного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки, що належить позивачу у справі не проводилася, з відповідними клопотаннями про проведення такої судової експертизи у справі сторони до суду не зверталися.

Відповідач ОСОБА_2 до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за порушення вимог законодавства про охорону земель за незаконне користування належною позивачу земельної ділянки не притягувався.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди у зв`язку з недоведеністю позивачем його позовних вимог щодо створення йому відповідачем перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог ОСОБА_1 не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 -адвоката ПищидиВолодимира Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районногосуду Дніпропеторвськоїобласті від02грудня 2021року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П. Красвітна

О.В.Свистунова