Постанова

від 22.05.2022 по справі 926/2720/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2022 р. Справа №926/2720/21

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКордюк Г.Т.

суддівПлотніцького Б.Д.

Матущака О.І.

при секретарі судового засідання Залуцький Д.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, вих. №01/02-18-10805/1 від 05.01.2022 (вх. №01-05/140/22 від 10.01.2022),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2021 (повне рішення складено 16.12.2021)

у справі №926/2720/21 (суддя Марущак І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний», м. Чернівці

до відповідача Чернівецька міської ради, м. Чернівці

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,

за участю представників сторін:

від позивача Стороженко Ю.В.;

від відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

01.07.2021 у Господарський суд Чернівецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Головний» (далі по тексту ТОВ «Головний») з позовом до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі за №9826 від 20.01.2016 у редакції позивача, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, відповідач рішення про відмову в поновленні договору оренди не прийняв, не надав позивачу письмових заперечень щодо поновлення договору оренди. ТОВ «Головний» вказує, що після спливу строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою та у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, не відмовлялося від користування земельною ділянкою та не вчиняло будь-яких дій щодо її повернення відповідачу, натомість відповідач примірники договору про поновлення договору оренди не підписав, будь-яких зауважень щодо їх підписання не висловив.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2021 у справі №926/2720/21 вищезазначений позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 в редакції позивача, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для поновлення строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав. У той же час позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. При цьому, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2021 у справі №926/2720/21 та прийняти нове про відмову в позові.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1)висновок суду першої інстанції про наявність порушеного переважного права позивача не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки спірна земельна ділянка не передавалась в користування іншим третім особам;

2)задоволивши позовні вимоги у даній справі, місцевий господарський суд порушив виключну компетенцію Чернівецької міської ради, як органу місцевого самоврядування з питань земельних відносин у частині вирішення питання про передачу земельної ділянки в користування;

3)суд не врахував, що Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, заперечив проти пропозиції орендаря поновити договір оренди за №9826 від 20.01.2016 строком на 10 років, а не на 1 рік про що було прийняте відповідне рішення №62 від 28.01.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому покликається на правові висновки щодо застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19. Також вказує на те, що прийняття Чернівецькою міською радою рішення №62 від 28.01.2021 про поновлення позивачу договору оренди за №9826 від 20.01.2016 строком на 1 рік не слід вважати запереченням на поновлення договору оренди землі в розумінні ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на дату укладення договору оренди за №9826 від 20.01.2016).

У судове засідання 23.05.2022 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що між Чернівецькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «Головний» (орендар) підписано договір №9826 від 20.01.2016 (а.с.4-7) за умовами п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:09:003:0021, площею 1,3420 га строком на п?ять років (діє по 20.01.2021) для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, без права зміни цільового призначення, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265-А.

Відповідно до пункту 13.1 договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 цей договір набирає чинності з моменту укладення. Моментом укладення договору є дата його реєстрації в Чернівецькій міській раді.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, враховуючи п. 13.1 договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 сторони у даній справі самі визначили, що цей договір є укладеним за умови його державної реєстрації.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Судами встановлено, що державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки відбулася 02.02.2016.

Для визначення початку перебігу дії вищезазначеного договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року, справа №322/1178/17, яка у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним господарським судом.

Так, Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17 зазначила про те, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненням, а також можуть відрізнятися у часі (постанови від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16)).

Також, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що сторони в договорі оренди землі мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим, якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом України «Про оренду землі», який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, виходячи з п. 3.1 договору оренди землі №9826 від 20.01.2016, останній набирає чинності з 02.02.2016, а завершує свою дію 20.01.2021.

До закінчення строку дії зазначеного договору 13.11.2020 ТОВ «Головний» надіслав Чернівецькій міській раді та Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин листи від 10.11.2020 вих. №1-22, №2-22, в яких повідомлено про намір скористатися переважним правом на укладення на новий строк договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 щодо земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 265-А, кадастровий номер 7310136600:09:003:0021. До листа додано проект договору оренди землі. Згідно з редакцією цього проекту строк дії договору становить 10 років, а не 5 років, як у договорі оренди землі №9826 від 20.01.2016.

Отже, договір оренди землі №9826 від 20.01.2016 укладено під час дії Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV.

Натомість до закінчення строку дії договору оренди землі №9826 від 20.01.2016, до Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV внесені зміни Законом №340-ІХ в частині поновлення договору оренди землі, які набрали чинності 16.07.2020. Тобто на момент звернення ТОВ «Головний» до Чернівецької міської ради та Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин з листом у якому повідомлено про намір скористатися переважним правом на укладення на новий строк договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 вже набрали чинності зміни Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV у частині поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012 у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 ЦК України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання ним чинності, а також відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим». Отже, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Слід зазначити, що Законом №340-ІХ розділ ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV доповнено абзацом четвертим за змістом якого правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

З огляду на наведене, незважаючи на те, що на момент поновлення договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 набрав чинності Закон №340-ІХ, зважаючи на доповнення, які внесені до розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», до спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, які склались між сторонами, застосовуються норми Закону №161-XIV, які діяли до 15.07.2020, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм.

Згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020 і на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

На відміну від наведених положень Закону в пункті 3.2 договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 сторони домовились про інше, що після закінчення терміну дії договору орендар, якщо він належно виконував обов`язки відповідно до умов цього договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк (поновлення договору). У разі наміру орендаря скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, він зобов`язаний не пізніше, ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору звернутись в Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради із заявою про поновлення договору.

Тобто строк на звернення орендаря до орендодавця із заявою про поновлення договору, який визначений в договорі, та цей ж строк, який встановлений Законом України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020 і на час виникнення спірних правовідносин) є різним.

З огляду на це, апеляційний господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у пунктах 60-63 постанови Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №915/1434/20 про те, що виходячи з положень ч. 2 ст. 33 Закону, звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк повинне бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди. Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі.

Подібна правова позиція щодо необхідності повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з дотриманням строку, передбаченого умовами договору, викладена в постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №915/1796/19 та від 19.11.2020 у справі № 914/236/18, а також від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №915/1003/20 Верховний Суд виходив з того, що (1) у договорі оренди землі сторони передбачили, що він діє до певної дати, (2) цим же договором сторони погодили, що для реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк орендар зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору, (3) перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, (4) вказаний у договорі строк на звернення орендаря до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк суд касаційної інстанції обчислював з урахуванням встановленого сторонами у договорі строку його дії.

Враховуючи визначений сторонами в договорі строк його дії до 20.01.2021, а також погоджений сторонами строк (не пізніше, ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору) для повідомлення орендарем орендодавця про намір продовжити строк дії договору, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про те, що орендар мав звернутись до орендодавця не пізніше ніж 22.11.2020.

Оскільки судом встановлено, що ТОВ «Головний» звернувся до Чернівецької міської ради та Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин із заявою про поновлення договору 13.11.2020, то відповідно орендарем дотримано погоджені сторонами умови договору щодо строку звернення до орендодавця з заявою про продовження договору оренди.

Позивач у позовній заяві стверджує, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі ч. 6 ст. 33 Закону №161-XIV.

Однак до заяви від 13.11.2020 додано проект договору в п. 3.1 якого, зазначено про його продовження на 10 років.

Натомість позовною вимогою є визнання укладеною додаткової угоди згідно п. 1 якої є поновлення договору оренди на п`ять років з дня закінчення договору (20.01.2021).

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для укладення договору оренди на новий строк. Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі»).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/6872/20.

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі»).

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Судом встановлено, що згідно листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин від 29.03.2021 вих. №04/01-08/1-919, позивача повідомлено про прийняте Чернівецькою міською радою рішення від 28.01.2021 за №62 (пункт 3), яким товариству поновлено з 20.01.2021 терміном на 1 рік договору оренди землі від 20.01.2016 р. №9826 на земельну ділянку за адресою: вул. Головна, 265-А, площею 1,3420 га, кадастровий номер 7310136600:09:003:0021, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, без права зміни цільового призначення. Також направлено 2 примірники проєкту додаткового договору.

Отже зі встановлених судом обставин вбачається, що на повідомлення орендаря від 13.11.2020 про намір укласти договір оренди землі на новий 10-ти річний строк, замість 5-ти річного, який був передбачений договором оренди землі, що завершується, орендодавець прийняв рішення від 29.03.2021 про поновлення договору на менший строк - 1 рік та направив два примірники проєкту додаткового договору орендарю.

Відповідно до ч. 1 ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Таким чином орендодавець не погодив пропозицію орендаря щодо поновлення договору оренди землі на новий 10-ти річний строк, а скерувавши нову пропозицію на поновлення договору на 1 рік, фактично у порядку ч. 1 ст. 646 ЦК України висловив нову пропозицію.

Разом з тим, це про прийняте рішення від 28.01.2021 орендодавець повідомив орендаря листом від 29.03.2021 тобто через 136 календарних днів після отримання повідомлення орендаря від 13.11.2020 про намір укласти договір оренди землі на новий 10-ти річний строк, та через 68 календарних днів після закінчення договору оренди. Тобто вказане рішення орендодавець (відповідач) прийняв за спливом місячного строку на розгляд такого звернення орендаря, який визначений ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV у редакції яка діяв до 15.07.2020.

19.04.2021 ТОВ «Головний» надіслав Чернівецькій міській раді лист від 14.04.2021 вих. №14-1 про поновлення договору оренди землі на новий строк (до 20.01.2026) з двома примірниками додаткової угоди.

У відповідь на звернення позивача від 14.04.2021 вих. №14-1 про поновлення договору оренди землі Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин листом від 12.05.2021 вих. №04/01-08/1-1515 повідомив ТОВ «Головний», що за наслідками звернення зареєстрованого в департаменті 20.11.2020 за №04/01-08/1-4074/1 Чернівецькою міською радою VIII скликання прийнято рішення від 28.01.2021 №62 (пункт 3) про поновлення з 20.01.2021 терміном на 1 рік договору оренди землі від 20.01.2016 р. №9826 на земельну ділянку за адресою: вул. Головна, 265-А, площею 1,3420 га, кадастровий номер 7310136600:09:003:0021, для будівництва та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, без права зміни цільового призначення. Відповідно до прийнятого рішення працівниками департаменту підготовлено проєкт додаткового договору від 23.03.2021 р. №1/982 до договору оренди землі. З огляду на невідповідність наданого товариством проєкту додаткової угоди прийнятому міською радою рішенню позивачу повернуто запропоновані для підписання угоди.

Після закінчення дії договору позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, на підтвердження чого ним надано квитанції: №54492723 від 25.02.2021 призначення платежу орендна плата за землю за 01.2021; №ПН2170382 від 29.03.2021, призначення платежу орендна плата за землю за 02.2021; №55632374 від 28.04.2021, призначення платежу орендна плата за землю за 03.2021; №4-12 від 26.05.2021, призначення платежу орендна плата за землю за 04.2021.

Додаткова угода №1 про поновлення договору оренди землі №9826 від 20.01.2016 не підписана.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18 викладено правовий висновок про те, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 викладено правовий висновок щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 5 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»), визначивши, що передбачені в частинах першій п`ятій і шостій статті 33 Закону підстави для поновлення договору оренди землі пов`язані між собою, а тому для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, є необхідним надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі разом з проєктом додаткової угоди. Таке поновлення не є «автоматичною» пролонгацією орендних відносин й обов`язково оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

За обставинами, які встановлені судом апеляційної інстанції вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом у якому просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі за №9826 від 20.01.2016 у редакції позивача (а.с.27), наведеній у прохальній частині позовної заяви, де строк дії договору становить 5 років.

Додаткову угоду про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк, яка є предметом позову, орендар надіслав орендодавцю 19.04.2021 (а.с.26-28) після закінчення терміну дії договору (20.01.2021), а тому орендарем не дотримано вимог ч. 3 ст. 33 Закону №161-XIV.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 за позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки визначила алгоритм дій для орендаря та орендодавця, які відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" мають намір поновити договір оренди землі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, щодо порядку поновлення договору оренди землі, та зазначила, що для виникнення підстави для поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендар зобов`язаний повідомити орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проєкту додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендарем не дотримано процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме не надано до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проєкт додаткової угоди.

З огляду на це місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для захисту права позивача на поновлення договору на тих самих умовах, що були зазначені договорі оренди землі за №9826 від 20.01.2016 в т.ч. щодо строку його дії, а відтак позов у даній справі не підлягає задоволенню.

Відтак апелянтом спростовано наведені висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Тому апеляційна скарга Чернівецької міської ради, вих. №01/02-18-10805/1 від 05.01.2022 (вх. №01-05/140/22 від 10.01.2022) підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 3405,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, вих. №01/02-18-10805/1 від 05.01.2022 (вх. №01-05/140/22 від 10.01.2022) - задоволити.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 08.12.2021 у справі №926/2720/21 - скасувати.

3.Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний» до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі за №9826 від 20.01.2016 у редакції позивача, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Головний» (58000, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, 21, код ЄДРПОУ - 38980686) на користь Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ - 36068147) 3405,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5.Місцевому господарському суду видати наказ у порядку ст. 327 ГПК України.

6.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

7.Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови складено 23.05.2022.