Постанова

від 23.01.2022 по справі 911/1927/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. Справа№ 911/1927/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

без виклику представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів»

на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021

у справі №911/1927/21 (суддя А.Р. Ейвазова)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Річковий порт "Демидів"

про стягнення 187 330,06 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» про стягнення 187 330,06 грн., з яких: 60 174,36 грн. 3% річних та 127 155,70 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі №911/2524/18, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верхового суду від 21.11.2009, позов Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (назву змінено на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» про стягнення 1 557 786,60 грн. задоволений повністю; ухвалено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» на користь позивача 1 557 786 грн. 60 коп. вартості недоврахованої електричної енергії та 23 366 грн. 80 коп. судового збору.

Враховуючи, що в порушення абз. 1-3 п.п. 8.2.7. ПРРЕЕ вартість недоврахованої електричної енергії, розмір якої підтверджено судовим рішенням, фактично сплачена відповідачем лише 09.01.2020 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 60 174,36грн. 3% річних, які нараховані за період з 27.09.2018 по 09.01.2020; 127 155,70грн інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2021 позов задоволено частково; ухвалено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» 127 155,70 грн. інфляційних втрат, 59 918,64 грн. 3% річних, а також 2 806,12 грн. судового збору; у задоволенні позову в частині стягнення 255,72 грн. 3% річних відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявність між сторонами договірних правовідносин з постачання електричної енергії, порушення відповідачем ПКЕЕ, правомірність донарахування позивачем відповідачу вартості необлікованої електричної енергії та строк її оплати, а також факт існування простроченого грошового зобов`язання встановлено рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому судом не прийнято до уваги як необгруновані доводи відповідача, що нарахування позивачем вартості недонарахованого обсягу електричної енергії є оперативно-господарською санкцією, оскільки одностороннє визначення однією стороною господарського зобов`язання розміру боргу іншої сторони не відповідає визначенню оперативно-господарських санкцій за нормами статей 235-237 Господарського кодексу України.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1927/21 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначав, що за своєю правовою природою присуджені до стягнення з підприємства за рішенням суду у справі №911/2524/18 кошти є оперативно-господарськими санкціями, а не грошовим зобов`язанням скаржника, що виключає можливість застосування ст. 625 ЦК України у разі прострочення їх оплати.

29.10.2021 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1927/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021 передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав не виконання апелянтом вимог пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України та не надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 5,74 грн. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5,74 грн.

10.11.2021 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 5,74 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, у зв`язку з усуненням недоліків апеляційної скарги в межах десятиденного строку з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів»; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено, що відзиви, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання подаються у письмовій формі протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали; витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1927/21.

22.11.2021 матеріали справи №911/1927/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

22.11.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому містяться заперечення проти доводів апеляційної скарги та прохання залишити рішення суду без змін. Водночас, позивачем заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1927/21.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, виходячи з вимог чинного законодавства, Північний апеляційний господарський дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи,

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі №911/2524/18 позов Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (назву змінено на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» про стягнення 1 557 786,60 грн. задоволений повністю; ухвалено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» на користь позивача 1 557 786 грн. 60 коп. вартості недоврахованої електричної енергії та 23 366 грн. 80 коп. судового збору..

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 вказане рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2019 постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 скасована, а рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі №911/2524/18 залишено в силі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.04.2019 у справі №911/2524/18 встановлено: факт укладення 24.09.2008 між сторонами Договору про постачання електричної енергії №0030; виявлення 01.06.2018 працівниками позивача факту порушення відповідачем під час споживання електричної енергії на підставі укладеного договору Правил користування електричною енергією; здійснення донарахування відповідачу комісією позивача з розгляду актів про порушення ПКЕЕ обсягу та вартості електричної енергії на суму 1 557 786,60 грн. по акту про порушення №К037170 від 01.06.2018 за період з 15.06.2017 по 01.06.2018; підписання представником відповідача протоколу №067 від 28.08.2018 та отримання його копії, розрахунку величини недорахованої електричної енергії, розрахункових документів для оплати недорахованої електроенергії; наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати вартості недоврахованої під час споживання на підставі Договору №0030 від 24.09.2008 електроенергії у сумі 11 673 095, 05 грн.

Вартість недоврахованої електроенергії у сумі 1557786,60 грн, присуджена до стягнення за судовим рішеннями у справі № №911/2524/18, сплачена відповідачем лише 09.01.2020.

Спір у справі виник у зв`язку з несплатою відповідачем вартості недоврахованої під час споживання на підставі Договору №0030 від 24.09.2008 електроенергії електроенергії, розмір якої встановлено судовим рішенням та присуджено до стягнення з відповідача у примусовому порядку.

Враховуючи невиконанням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 60 174,36грн. 3% річних, які нараховані за період з 27.09.2018 по 09.01.2020; 127 155,70грн інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Водночас, за вимогами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду, тож, в силу ст. 11 Цивільного кодексу України з факту існування певних обов`язків, встановленого рішенням суду, між сторонами може виникати грошове зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання які поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Внаслідок постановлення судом рішення у справі №911/2524/18 у апелянта перед позивачем існувало грошове зобов`язання, а тому за його несвоєчасне виконання настають наслідки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права у разі наявності судового рішення про стягнення грошових коштів на його користь, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених чинним законодавством.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до за весь час прострочення до повного виконання боржником грошового зобов`язання.

Колегією суддів перевірено правильність нарахування позивачем розміру 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що за своєю правовою природою присуджені до стягнення з підприємства за рішенням суду у справі №911/2524/18 кошти є оперативно-господарськими санкціями, а не грошовим зобов`язанням скаржника, що виключає можливість застосування ст. 625 ЦК України у разі прострочення їх оплати, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач рішенням комісії електропередавальної організації за результатом розгляду акта порушення ПКЕЕ на підставі договору (пункт 4.2.3.) здійснив нарахування за недовраховану електроенергію, вартість якої присуджена до стягнення за судовим рішеннями у справі № №911/2524/18, нарахування є платою за поставлену електричну енергію, розмір нарахування за недовраховану електроенергію визначався згідно із ПКЕЕ та відповідно до Методики за встановленими нею формулами, тож мало місце одностороннє визначення однією стороною господарського зобов`язання розміру боргу іншої сторони, а не застосування оперативно-господарських санкцій.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1927/21- залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Річковий порт «Демидів»

4. Матеріали справи №911/1927/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук