Рішення

від 22.05.2022 по справі 910/19079/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2022Справа № 910/19079/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Укрсхдітранс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Дістрибьюшин»

про стягнення 474424,68 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсхдітранс» до товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Дістрибьюшин» про стягнення 474424,68 грн, в тому числі: 467647,00 грн боргу, 5009,59 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 1768,09 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повернув позивачеві помилково перераховані позивачем кошти.

Суд своєю ухвалою від 25.11.2021 відкрив провадження у справі № 910/19079/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзив на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 165 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсхдітранс» платіжним дорученням № 195 від 27.09.2021 перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «АВ Дістрибьюшин» 467647,00 грн. Призначенням платежу, відповідно до платіжного доручення, є оплата за побутову техніку згідно з рахунком № 6905 від 16.09.2021.

За твердженням позивача, між ним та відповідачем відсутні будь-які фінансово-господарські відносини, договори та правочини, у тому числі у спрощений спосіб, не вчинялись.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на це, за відсутності даних щодо протилежного, суд вважає доводи про відсутність між сторонами зобов`язальних відносин, заснованих на домовленості сторін, не спростованими.

07.10.2021 позивач надіслав відповідачеві вимогу № 06/10/2021 від 06.10.2021 про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 467647,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 розділу ІІ наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку між населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання, 5 - кількість днів, необхідних для пересилання.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові № 876/74/20 від 14.04.2021 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність його дій.

Таким чином, суд виходить з того, що відповідач отримав вимогу 12.10.2021.

Відповідач вимогу не задовольнив.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачеві 467647,00 грн.

Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Отже, вимоги позивача до відповідача про стягнення 467647,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 1768,09 грн 3% річних за період з 27.09.2021 по 11.11.2021.

Водночас зобов`язання є простроченим з 13.10.2021 (з врахуванням поштового перебігу).

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 1153,10 грн 3% річних за період з 13.10.2021 по 11.11.2021. Суд відмовляє у стягненні 614,99 грн 3% річних.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 5009,59 грн процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з правової конструкції ст. 536 ЦК України проценти, які боржник зобов`язаний сплачувати за користування чужими коштами, за своєю правовою природою не є санкцією, а боргом. Це пов`язано з тим, що таке користування коштами носить правомірний характер. Водночас, вимоги позивача щодо повернення коштів засновані на приписах ст. 1212 ЦК України, тобто зобов`язання є кондикційним, яке засновано на неправомірному володінні відповідачем коштами позивача.

З огляду на це, нарахування процентів відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України не може мати місце у випадку набуття коштів без достатньої правової підстави. З огляду на це вимоги про стягнення 5009,59 грн процентів задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з про стягнення 468800,10 грн. В іншій частині суд покладає судовий збір на позивача.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер;

- акт здачі-приймання наданих послуг;

- платіжне доручення;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Згідно із описом адвокат надав позивачеві такі послуги:

1. 01.10.2021. Аналіз наданої клієнтом інформації та документів. Робота з первинною бухгалтерською документацією (встановлення належних та достатніх доказів підтвердження факту безпідставності набуття відповідачем грошових коштів. Запит додаткових документів та інформації, необхідної для формування правової позиції у частині відсутності у відповідача правових підстав для набуття та користування грошовими коштами (4 години).

2. 05.10.2021. Правовий аудит контрагента для встановлення перспектив реального стягнення заборгованості за судовим рішенням. Аналіз установчої інформації, в тому числі хронології змін, інформації щодо судових та виконавчих проваджень, наявності нерухомого та рухомого майна щодо відповідача. Аналіз інформації щодо судових та виконавчих проваджень щодо засновників та керівника відповідача (4 години).

3. 06.10.2021. Складання вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 467647,00 грн та її направлення засобами поштового зв`язку на адресу відповідача (2 години).

4. 11.11.2021. Розрахунок відсотків за користування чужими коштами відповідачем. Складання обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються з відповідача (1 година).

5. 12.11.2021. Складання позовної заяви про стягнення з відповідача основної заборгованості та відсотків за користування чужими коштами. Підготовка пакету документів для подачі позовної заяви (виготовлення копій документів у 2-ох екземплярах), направлення засобами поштового зв`язку на адресу відповідача та суду (3 години).

6. 11.02.2022. Складання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, формування пакету документів, направлення засобами поштового зв`язку на адресу відповідача та суду (2 години).

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Ураховуючи, що предмет спору в цій справі не є складним, відсутні заперечення відповідача проти позову, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд вважає, що співмірними та підлягають розподілу 16000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (за надані 01.10.2021 послуги (4 години) та за надані 05.10.2021 послуги (4 години).

Оскільки позов задоволено частково на відповідача покладаються 15810,31 грн (16000*468800,10/474424,68) витрат на професійну правничу допомогу

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсхдітранс» до товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Дістрибьюшин».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Дістрибьюшин» (бульвар Вацлава Гавела, 4, корпус Діамант центр, кімната 321, м. Київ, 03124, код 38872265) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсхдітранс» (вул. Олімпійська, 9-А, м. Харків, 61060, код 43692368) 467647,00 грн боргу, 1153,10 грн 3% річних, 7032,00 грн судового збору, 15810,31 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун