Рішення

від 07.02.2022 по справі 911/3002/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/3002/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут Держводекологія»

до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради

про стягнення 239 972,60 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Кувшинчікова А.С.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут Держводекологія» (надалі позивач) до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради (надалі відповідач) про стягнення 239 972,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі № 911/3002/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.11.2021 року представником позивача подано клопотання б/н від 17.11.2021 року про відкладення розгляду справи та клопотання б/н від 16.11.2021 року про долучення доказів. Представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 02-642 від 17.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2021 року підготовче засідання відкладено на 16.12.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.12.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив б/н від 15.12.2021 року та заяву б/н від 15.12.2021 року про зменшення розміру позовних вимог до 209 397,26 грн.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.12.2021 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив № 02-675 від 15.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2021 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 13.01.2022 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.01.2022 року представником позивача подано відповідь на заперечення на відповідь на відзив б/н від 12.01.2022 року.

У підготовчому засіданні 13.01.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 13.01.2022 року не з`явився

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 13.01.2022 року вирішено питання, зазначені в ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст.177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.01.2022 року.

В судовому засіданні 27.01.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з?явився, про причини неявки суд не повідомив. В той же час, 27.01.2022 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи дійсної реальної (ринкової) вартості послуг за спірним Договором, обгрунтоване зміною керівництва відповідача та проведенням інвентаризації наявних зобов?язань.

В судовому засіданні 27.01.2022 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 08.02.2022 року.

В судовому засіданні 08.02.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність, зауважив, що відповідне клопотання подано з порушенням процесуальних строків на стадії розгляду справи по суті, що не передбачено чинним процесуальним законодавством. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 08.02.2022 року не з?явився, поважності причин неявки не обгрунтував.

Судом було відхилено клопотання відповідача про призначення судової експертизи, як не обгрунтоване та безпідставне, таке що суперечить п.2 ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України і подане на стадії розгляду справи по суті без обгрунтувань неможливості своєчасного подання, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 08.02.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 14.05.2021 року між Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут Держводекологія» (Виконавець) було укладено Договір №29-2021 про надання науково-технічних послуг в галузі інженерії (далі - Договір).

Згідно з п.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання (передачу) роботи на тему: Розробка (створення) Програми природно-штучного біомеліоративного комплексу водних систем селища Гостомель згідно переліку (Додаток 1). ДК 021:2015 71350000-6 «Науково-технічні послуги в галузі інженерії».

Згідно з п.1.3 Договору термін здачі робіт за договором 10.06.2021 року. Терміни можуть бути переглянуті за згодою сторін.

Згідно з п. 2.1 Договору вартість науково-технічної роботи визначається 200 000,00 грн. без ПДВ. За виконану науково-технічну роботу Замовник перераховує Виконавцю відповідно до Протоколу узгодження вартості науково-технічної роботи (Додаток 3) 200 000,00 грн. без ПДВ.

Як передбачено п.2.4 Договору, кошти виконавцю перераховуються Замовником у безготівковому порядку.

Додаток 2 - «Календарний план виконання науково-технічної роботи» та додаток 3 «Протокол узгодження вартості науково-технічної роботи», що є невід`ємними частинами Договору, були належним чином підписані уповноваженими особами, як Замовника так і Виконавця робіт, які підтверджують узгоджену вартість і терміни виконання робіт.

Згідно з п.3.4 Договору у разі підписання Акту приймання-здачі науково-технічної роботи взаємовідносини за даним договором вважаються повністю виконані без взаємних претензій.

Відповідно до укладеного Акту приймання-здачі від 14.06.2021 року №1 науково-технічної роботи на тему: «Програма проведення біомеліоративних робіт водних об`єктів селища Гостомель», а також повторного Акту приймання-здачі від 22.07.2022 року Виконавець здав, а Замовник прийняв роботи в повному обсязі.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата послуг здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на основі Акту приймання-здачі науково-технічної роботи протягом 30 банківських днів.

Станом на 25.08.2021 року термін сплати за Договором сплив, однак заборгованість Замовника перед Виконавцем за виконані і здані належним чином роботи, яка становить 200 000,00 грн., не сплачена.

Позивач направив на адресу відповідача лис-претензію №26-08/21, який був отриманий відповідачем 02.09.2021 року, проте залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідачем порушено строки виконання своїх зобов`язань та не здійснено оплату послуг, всупереч п. 2.2 Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором Виконавець та Замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Пунктом 3 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У зв?язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 7% від простроченої суми, що складає 14 000,00 грн. та пеню в сумі 24 000,00 грн. в розмірі 0,1 % за 120 днів (з 14.06.2021 року по 11.10.2021 року). Також, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 14.06.2021 року по 11.10.2021 року в сумі 1 972,60 грн.

В ході розгляду справи відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. Визнав факт укладення з позивачем Договору №29-2021 від 14.05.2021 року щодо надання послуг з розробки (створення) Програми природно-штучного біомеліоративного комплексу водних систем селища Гостомель згідно переліку, що наведений в додатку до Договору. Термін здачі робіт за договором встановлено 10.06.2021 року.

Однак, відповідач зазначає, що Акт приймання-передачі підписаний 14.06.2021 року зі сторони відповідача не уповноваженою на це особою колишнім начальником відповідача Биченковим Д.В. Крім цього, у відповідача є підстави вважати, що Акт підписаний не Биченковим Д.В., а іншою особою, оскільки підпис Биченкова Д.В. на картці зі зразками підписів різниться з підписом на Акті. Картка зі зразками підпису Биченкова Д.В. наявна в ДКСУ м.Києва (підрозділ в м.Ірпінь). Вказаний Акт не можна вважати доказом прийняття виконаних робіт за Договором.

Також відповідач зазначає, що посилання позивача на Акт приймання-передачі від 22.07.2021 року не може бути прийняте до уваги судом, оскільки акт не містить жодного посилання на обсяг робіт, яким чином оформлена робота, в якому форматі. Акт містить лише найменування водних об`єктів, ціну та найменування роботи. Тоді як за актом приймання-передачі сторони мали передати науково-технічну роботу (програму), оформлену на електронному чи паперовому носії. Відтак встановити, що саме було передане за актом приймання-передачі не має можливості.

Також відповідач заперечував проти нарахування позивачем пені та штрафу на підставі п.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, яка застосовується до правовідносини, що виникають з зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Однак, ні відповідач, ні позивач не підпадають під дію ч.2 ст.231 Господарського кодексу України. Відповідач є підприємством, яке фінансується з місцевого бюджету, а не державного бюджету України.

У відповіді на відзив щодо доводів відповідача про неналежність підписів на актах приймання-передачі, позивач зазначив, що Акт приймання-здачі від 14.06.2021 року №1 науково-технічної роботи на тему: «Програма проведення біомеліоративних робіт водних об`єктів селища Гостомель» з боку Замовника підписано Биченковим Д.В. та засвідчено печаткою відповідача.

В подальшому сторонами було підписано Акт приймання-здачі від 22.07.2021 року, відповідно до якого Замовник в особі начальника відповідача - Білан Т.В. прийняв роботи в повному обсязі, чим підтвердив обставини, наведені в попередньо складеному Акті приймання-здачі від 14.06.2021 року №1. Акт приймання-здачі від 22.07.2021 року є доказом схвалення Акту приймання-здачі від 14.06.2021 року №1.

Крім того, позивач зауважує, що на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що Биченков Д.В. не був уповноважений підписувати Акт приймання-здачі від 14.06.2021 року.

Доводи відповідача про те, що акт підписаний не Биченковим Д.В., а іншою особою, оскільки підпис Биченкова Д.В. на картці зі зразками підписів різниться з підписом на акті, також не підтверджуються жодними належними доказами і ґрунтується на припущеннях.

Щодо доводів відповідача про неналежність Акту приймання-передачі від 22.07.2021 року, позивач зауважив, що відповідно до п. 3.3. Договору по завершенню робіт Виконавець передає Замовнику акт приймання-здачі науково-технічної роботи, додавши до нього всі визначені законодавством наукові матеріали пооб`єктно, згідно переліку.

Відповідно до п. 3.4. Договору у випадку потреби у виявленні чи переробленні звершеної роботи, Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-здачі та документів, що перелічені в п. 3.3. цього договору, зобов`язаний надіслати Виконавцю відповідні зауваження, або підписаний акт приймання здачі науково-технічної роботи без зауважень, або вмотивовану відмову від прийняття робіт. У разі підписання акту приймання-здачі науково-технічної роботи, взаємовідносини за даним договором вважаються повністю виконані без взаємних претензій.

Акт приймання-здачі науково-технічної роботи на тему «Програма проведення біомеліоративних робіт водних об`єктів селища Гостомель» було підписано 22.07.2021 року, відповідно до якого Замовник в особі начальника відповідача - Білан Т.В. прийняв роботи в повному обсязі.

Відповідачем було підписано акт приймання здачі науково-технічної роботи без зауважень, не було надіслано Виконавцю відповідні зауваження, не було надано вмотивовану відмову від прийняття робіт. Отже, в розумінні п. 3.4. Договору, та враховуючи підтвердження належними доказами, наявними в матеріалах справи, факту підписання відповідачем акту приймання-здачі науково-технічної роботи на тему «Програма проведення біомеліоративних робіт водних об`єктів селища Гостомель», взаємовідносини за даним договором вважаються повністю виконані без взаємних претензій.

Також, з врахування заперечень відповідача в частині пені та штрафу, позивачем зменшено позовні вимоги у зв`язку зі зміною розрахунку позову, а саме нарахуванням пені на підставі ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 7 934,25 грн., виключенням з розрахунку штрафу та перерахуванням 3% річних до суми 1 463,01 грн.

В запереченні на відповідь на відзив відповідач не надав жодних обґрунтованих пояснень стосовно позиції позивача по суті позовних вимог, заперечував лише проти стягнення заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 894 Цивільного кодексу України визначено, що Виконавець зобов`язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Як визначено ст. 897 Цивільного кодексу України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний:

1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором;

2) додержувати вимог, пов`язаних з охороною прав інтелектуальної власності;

3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;

5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі;

6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Статтею 898 Цивільного кодексу України визначено, що замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов`язаний:

1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;

3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на обставини справи, надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наявність обов`язку відповідача оплатити замовлену позивачу та передану останнім науково-технічну роботу на тему: «Програма проведення біомеліоративних робіт водних об`єктів селища Гостомель» вартістю 200 000,00 грн.

При цьому, суд не приймає заперечення відповідача проти факту невиконання чи неналежності виконання робіт за Договором, оскільки такі заперечення ґрунтуються на припущеннях, в той час, як позивачем надано докази передачі робіт, які відповідачем не спростовані. Також, відповідач, будучи обізнаним про існування господарських відносин з позивачем за Договором, не надав доказів звернення до позивача з вимогами про передачу замовлених робіт чи усунення недоліків. Надані позивачем Акти приймання-здачі робіт містять інформацію, достатню для встановлення факту передачі робіт за Договором, які відповідають узгодженому сторонами Переліку водних об`єктів, на які розроблялась Програма проведення біомеліоративних робіт.

Таким чином, в сукупності встановлених судом обставин, надані позивачем докази є більш вірогідними і підтверджують позовні вимоги, в той час, як заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано доказів оплати робіт за Договором, не надано доказів припинення договірних відносин чи звернення з претензіями про неналежність виконаних позивачем робіт, відповідні зобов`язання з оплати робіт на суму 200 000,00 грн. підлягають виконанню, тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають виконанню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 200 000 грн. протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором з оплати робіт на суму 200 000,00 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 934,25 грн. пені та 1 463,01 грн.3% річних підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Також, позивач просить відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 79 650,00 грн., надану Адвокатським Бюро «Кас`яненко і партнери» на підставі Договору-доручення віж 11.10.2021 року.

Відповідач подав заперечення протии заявленого позивачем до відшкодування розміру витрат на правову допомогу, посислаючись на їх неспівмірність.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6).

Позивачем у поданій позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 83 249,60 грн., які складаються з судового збору у розмірі 3 599, 60 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 79 650,00 грн.

Для підтвердження розміру витрат на правову допомогу, яких поніс позивач у справі № 911/3002/21, стороною позивача у клопотанні про долучення доказів від 16.11.2021 року, яке наявне в матеріалах справи, було надано суду наступні докази: копія договору про надання правової допомоги від 11.10.2021 року; копія додаткової угоди № 1 до договору-доручення про надання правої допомоги від 11.10.2021 року; план виконання робіт за договором-доручення про надання правої допомоги від 11.10.2021 року; копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію адвокатського бюро;копії прибуткових касових ордерів та квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 11.10.2021 року по 26.10.2021 року.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, понесені стороною у справі витрати на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для їх відшкодування судом в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на наведені в ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України критерії, для включення всієї суми витрат у відшкодування за рахунок іншої сторони (в даному випадку відповідача), відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Положеннями господарського процесуального законодавства з урахуванням висновків наведених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, передбачено право на відшкодування витрат на правову допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/16322/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи має бути зменшений.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на послуги адвоката у справі №911/3002/21 суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Як вбачається з матеріалів справи, остання за своєю суттю не відноситься до категорії складних та не викликає значного публічного інтересу, необхідний обсяг правових послуг не є значним.

У зв`язку з чим, суд вважає заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних адвокатських послуг. З урахуванням фактичних обставин, необхідного обсягу виконаної адвокатом роботи, кількості та тривалості судових засідань суд визначає належну та співмірну вартість наданих адвокатом послуг в загальній сумі 10 000,00 грн., чого достатньо для покриття витраченого адвокатом часу та дійсно необхідного обсягу послуг.

Щодо наведених в розрахунку витрат на опрацювання матеріалів справи та складення документів у справі, суд вважає заявлену до відшкодування вартість послуг адвоката в решті суми 69 650,00 грн. неспівмірною та такою, що не відповідає обсягу необхідних та наданих адвокатських послуг з огляду на складність справи та обсягу правової допомоги, який дійсно був необхідним у даному спорі.

При цьому, суд також враховує, що значна частина процесуальних заяв у справі стосувалась виправлення недоліків складення позову та обґрунтування самих судових витрат.

Таким чином, з огляду на складність справи, необхідний обсяг адвокатських послуг та витрат часу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 79 650,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.4 ст.126, ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, з огляду на що суд дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування позивачу 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 3 140,95 грн. (з суми зменшених позовних вимог) та на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги щодо відшкодування решти заявлених позивачем 69 650,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають. Суми переплаченого судового збору можуть бути повернуті позивачу з державного бюджету за його заявою.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123-129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут Держводекологія» до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «Гостомель» Гостомельської селищної ради про стягнення 239 972,60 грн. (зменшено до 209 397,26 грн.) задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства «ГОСТОМЕЛЬ» Гостомельської селищної ради (08290, Київська область, м.Ірпінь, смт. Гостомель, вулиця Свято-Покровська, 125, код ЄДРПОУ 35413136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут Держводекологія» (02140, м.Київ, просп. П.Григоренка, буд. 36, кв.114, код ЄДРПОУ: 38806155) 200 000,00 грн. заборгованості, 7 934,25 грн. пені, 1 463,01 грн. 3% річних, 3 140,95 грн. витрат по сплаті судового збору та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 25.05.2022 року