Рішення

від 21.02.2022 по справі 911/19/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/19/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Литвинівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

прo стягнення 36 696,29 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Петруньок І.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (надалі позивач) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Литвинівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (надалі відповідач) прo стягнення 36 696,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2022 року відкрито провадження у справі № 911/19/22 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.02.2022 року.

У судовому засіданні 08.02.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 08.02.2022 року не з`явився, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 22.02.2022 року.

В судовому засіданні 22.02.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 22.02.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 08.05.2019 року Господарським судом Київської області було винесено рішення у справі № 911/629/19 про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Литвинівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» 168 237,62 грн. збитків та судові витрати 2 523,56 грн. судового збору. Дане судове рішення набрало законної сили 19.06.2019 року.

03.09.2020 року були здійснені реєстраційні дії щодо зміни найменування ПрАТ «Київобленерго» на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі».

Однак, вказану заборгованість було перераховано відповідачем на рахунок позивача лише 03.11.2021 року в межах виконавчого провадження 65886286. Відтак відповідач прострочив оплату на 869 днів.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14.

У зв?язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 24 513,77 грн. інфляційних за період липня 2019 року по жовтень 2021 року та 3% річних в сумі 12 182,52 грн. за період з 19.06.2019 року по 31.12.2019 року.

Відповідач в ході розгляду спору в судові засідання не з`являвся, позовні вимоги не заперечував та не спростував.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як визначено в п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого кодексу.

Пунктом 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з тим, що встановлена рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/629/19 від 08.05.2019 року, яке набрало законної сили 19.06.2019 року, про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Литвинівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» 168 237,62 грн. збитків та 2 523,56 грн. судових витрат, заборгованість була оплачена відповідачем лише 03.11.2021 року з простроченням на 869 днів, на період прострочення відповідного грошового зобов`язання можуть нараховуватись 3% річних та інфляційні.

Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постановою від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Також, відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 6-2168цс-15 від 30.03.2016 року, за змістом ч. 2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 24 513,77 грн. інфляційних за період липня 2019 року по жовтень 2021 року та 3% річних в сумі 12 182,52 грн. за період з 19.06.2019 року по 31.12.2019 року на встановлене судовим рішенням у справі № 911/629/19 грошове зобов`язання, яке своєчасно не було виконане відповідачем.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 2 270,00 грн.

Щодо наведеного в попередньому розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 № 1913-КОЕ, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Перший Радник», судом встановлено, що позивачем не надано доказів надання відповідних послуг та понесення витрат на їх оплату, тому питання про відшкодування наведених витрат залишається судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123-129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Литвинівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України прo стягнення 36 696,29 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Литвинівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (07334, Київська обл., Вишгородський р-н, с.Литвинівка, код ЄДРПОУ 32504969) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2б, код ЄДРПОУ 23243188) 24 513,77 грн. інфляційних втрат, 12 182,52 грн. 3% річних, 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 25.05.2022 року