Рішення

від 24.05.2022 по справі 910/21730/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2022 р. Справа № 910/21730/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод", 03049, місто Київ, вулиця Ползунова, будинок 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія бетону", 08161, Київська область, село Тарасівка, вулиця Островського, будинок 7

про стягнення 10 641,40 грн

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Київський електровагоноремонтний завод" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія бетону" про стягнення 10 641,40 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не поставив товар, який був повністю оплачений позивачем на суму 10 641,40 грн, що підтверджується долученим до позовної заяви платіжним дорученням від 22.10.2020 № 13189 на суму 10 641,40грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з повернення суми попередньої оплати у розмірі 10 641,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; цією ж ухвалою повідомлено відповідача про строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Про розгляд справи в господарському суді відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103281543028 про вручення представнику відповідача 10.03.2022 копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № 486 від 22.10.2020, відповідно до якого загальна вартість товару: бетону БСГ П4В20 F200 W6 у кількості 5 м куб. становила 10 641,40 грн.

Вказаний рахунок повністю було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 22.10.2020 № 13189 на суму 10 461,40 грн з посиланням у призначенні платежу на вказаний рахунок.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт виставлення відповідачем рахунку та отримання останнім оплати за таким рахунком свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу статті 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у названому документі.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язання з поставки товару, що призвело до звернення позивача з вимогою до відповідача про поставку товару або повернення попередньої оплати, грошових коштів за непоставлений товар на загальну суму 10 641,40 грн (вих. № 2403/Уп/21 від 29.09.2021). Докази надіслання вимоги містяться в матеріалах справи.

Однак, станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач своїх зобов`язань щодо поставки товару або повернення попередньої оплати не виконав, поставку товару не здійснив, грошові кошти у сумі 10 641,40 грн не повернув.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями частини другої статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приймаючи до уваги відсутність поставки відповідачем товару на користь позивача та звернення позивача до суду з позовом про стягнення попередньої оплати непоставленого товару в сумі 10 641,40 грн, за висновками суду, такий позов є вимогою позивача, в розумінні приписів частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у вигляді повернення суми попередньої оплати.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів поставки товару або повернення позивачу попередньої оплати в сумі 10 641,40 грн не надав, доводи позивача не спростував.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді попередньої оплати в сумі 10 641,40 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія бетону" (08161, Київська область, село Тарасівка, вулиця Островського, будинок 7, код 41784069) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод" (03049, місто Київ, вулиця Ползунова, будинок 2, код 00480247) 10 641 (десять тисяч шістсот сорок одну) грн 40 коп. заборгованості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 25.05.2022