Рішення

від 16.05.2022 по справі 914/3948/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 Справа № 914/3948/21

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Кропивницький,

до відповідача: Приватного підприємства «Галекспрес», м.Львів,

про: стягнення заборгованості 7 084,00 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: Я.Смолин представник.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Галекспрес» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 24.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.02.2022. Ухвалою суду від 03.05.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 17.05.2022.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 17.05.2022 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору №Z21-002361 від 29.07.2021 не оплатив повністю вартість виконаного перевезення вантажу, відтак сума основного боргу станом на дату подання позову становить 6500,00 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 190,30грн інфляційних втрат, 59,00рн 3% річних, 334,26 грн пені.

15.02.2022 позивачем подано заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме: позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6500,00 грн основного боргу, оскільки цю суму відповідач сплатив позивачу 25.01.2022 після відкриття провадження у справі, що підтверджується копією платіжного доручення №12923 від 25.01.2022. Решту позовних вимог підтримав повністю.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·2270,00 грн сплачений судовий збір,

·7000,00 грн -витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 17.05.2022 з`явився, у відзиві на позов (вх.№3294/22 від 08.02.2022) заперечив проти позовних вимог повністю. Повідомив, що платіжним дорученням від №12923 від 25.01.2022 відповідачем повністю оплачено позивачу решту вартість перевезення в розмірі 6500,00 грн і заборгованість відсутня. Крім того, зазначив, що пред`явлений позов є передчасним, бо позивач не надіслав відповідачу всіх необхідних документів протягом 12 банківських днів після здійсненого перевезення. Експедитор отримав лише рахунок-фактуру від 03.058.2021 №05/08. На думку відповідача, безпідставним є нарахування ПП «Галекспрес» інфляційних втрат та 3% річних за нібито прострочку у здійсненні платежу. Відповідач стверджує, що за результатами спірного перевезення здійснив повну оплату за надані послуги і є добросовісним контрагентом. Додатково зазначив, що позовні вимоги не підтверджені належними і допустимими доказами (атом наданих послуг, що не підписаний відповідачем). Саме тому, просив суд витребувати оригінали документів, що підтверджують здійснення спірного перевезення вантажу.

Ухвалою суду від 03.05.2022 клопотання відповідача про витребування оригіналів документів по спірному перевезенню задоволено.

У судовому засіданні 17.05.2022 представником відповідача подано заяву (вх.№10332/22) про подання доказів понесення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення по суті.

Обставини справи.

Між позивачем та відповідачем укладено договір-заявка перевезення вантажу №Z21-002361 від 29.07.2021, за умовами якого позивач надав відповідачу автомобіль під завантаження 30 липня 2021 року, що підтверджується ТТН №МС-П-0000027023, розвантаження відбулося 03.08.2021 року о 09-10 год. в місці розвантаження, без зауважень та претензій з боку вантажоодержувача.

Відповідно до п.3.1 договору експедитор здійснює оплату послуг перевізника на протязі 7-10 банківських днів після отримання товарно-транспортних накладних та бухгалтерських документів.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №05/08 від 03.08.2021 на суму 18500,00 грн з ПДВ. Призначення платежу: перевезення вантажу за маршрутом м.Моршин м.Дніпро, автомобіль МАН НОМЕР_1 /ВА0830ХF.

04.08.2021 позивач надіслав відповідачу документи на підтвердження здійсненого перевезення: товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру №05/08 від 03.08.2021, Акт приймання-передачі №05/08 від 03.08.2021. Доказом надіслання є експрес-накладна поштового оператора «Нова Пошта» №59000715709025, в описі зазначено, що підправляються документи (а.с.14).

26.08.2021 відповідач частково оплатив позивачу вартість перевезення в сумі 12000,00 грн. Решта суми перевезення 6500,00 грн була оплачена відповідачем після відкриття провадження в справі №914/3874/21, а саме 25.01.2022, що підтверджується і відповідачем, і позивачем.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів погашення штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат, 3% річних).

Оцінка суду.

За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Між сторонами спору виник спір на підставі укладеного договору перевезення вантажу.

Відповідачем оплачено після відкриття провадження у справі залишкову вартість здійсненого перевезення на суму 6500,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №596312923 від 25.01.2022. Зазначена обставина визнається сторонами.

У частині сплаченої суми основного боргу 6500,00 грн позивач подав заяву про залишення без розгляду цієї частини позовних вимог на підставі ст.226 ГПК України.

Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду справи господарським судом без прийняття рішення в зв`язку з виявленням обставин, що перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

З даного приводу суд зазначає, що перелік підстав для залишення позову без розгляду, в тому числі і залишення частини позовних вимог без розгляду, визначений ч.1 ст.226 ГПК України. При поданні заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду позивач не заначив чітко правової підстави, а саме: на підставі якого пункту частини 1 ст.226 ГПК України ФОП ОСОБА_1 просить залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення суми основного боргу. Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог про стягнення суми основного боргу з відповідача.

При цьому, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 6500,00 грн, що є предметом позову, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закриває провадження в цій частині.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК У боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст.625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач у своєму відзиві категорично заперечив проти задоволення позову з тих міркувань, що позов пред`явлений передчасно, а обов`язок оплатити надану послугу з перевезення вантажу у ПП «Галекспрес» не виник, бо позивач не надіслав вчасно оригінали документів, що підтверджують перевезення, а тому виконати оплату протягом 7-12 банківських днів з дати отримання документів відповідач не міг.

Позивачем додано до матеріалів позову копію експрес-накладної поштового оператора «Нова Пошта» №59000715709025, в описі зазначено, що підправляються документи (а.с.14).

В цьому поштовому відправленні позивач надіслав відповідачу оригіналів документи, що підтверджують здійснення перевезення, зокрема і акт №05/08 прийому-передачі наданих послуг від 03.08.2021, що не був підписаний від експедитора (відповідача у справі).

Оцінюючи заперечення відповідача, суд звертає увагу підприємства на те, що часткова оплата вартості перевезення все ж була здійснена ПП «Галекспрес» на суму 12000,00 грн ще 26.08.2021, що суперечить позиції відповідача про настання обов`язку з оплати через 7-10 банківських днів після отримання від перевізника оригіналів документів. Підтвердженням цьому є і оплата решти суми боргу 6500,00 грн після відкриття провадження 25.01.2022. Отже, суд відхиляє такі твердження відповідача щодо його добросовісності як контрагента ФОП ОСОБА_1 у спірному перевезенні, оскільки дії експедитора не відповідають висловленій у відзиві позиції відповідача. У платіжному дорученні №11815 від 26.08.2021 та №12923 від 25.01.2022 у графі «призначення платежу» є посилання на рахунок №05/08 від 03.08.2021, який позивачем був надісланий відповідачу разом з рештою всіх документів, що підтверджують перевезення.

Дострокова оплата вартості перевезення вантажу, як стверджує про це відповідач, не є достроковою. Оплата спірного перевезення була здійснена відповідачем після такого перевезення, а не перед його початком, тому не може трактуватися як передоплата.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив правомірність та правильність їх нарахування у повному обсязі.

На підставі п.4.7 договору позивачем правомірно та правильно нараховано відповідачу 334,26 грн пені за визначений позивачем період.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Доказів понесення витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн позивачем не подано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження в справі №914/3874/21 в частині 6500,00 грн основного боргу.

2.Позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Галекспрес» (адреса: вул.Скорини, 30 кв.32, м.Львів, код ЄДРПОУ 37072992) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) 190,30грн інфляційних втрат, 59,00грн 3% річних, 334,26 грн пені, 2270,00 грн судового збору.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2022.

Суддя Козак І.Б.