Постанова

від 11.05.2022 по справі 198/615/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 травня 2022 року

м. Київ

справа № 198/615/17

провадження № 61-16054св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Зоря»,

треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Златобанк»,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - Фермерське господарство «Зоря»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство «Златобанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року в складі судді Гордієнка К. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. в справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Зоря», треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Златобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом Фермерського господарства «Зоря» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Зоря» (далі - ФГ «Зоря»), треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк»), про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 11 квітня 2012 року між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» укладений кредитний договір № 72/12-KL.

На забезпечення виконання зобов`язань ФГ «Зоря» перед банком між ПАТ «Златобанк» та позивачем ОСОБА_1 укладений договір поруки від 07 лютого 2014 року № 72/12-KL/Р-3, відповідно до якого поручитель зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Крім того, відповідно до пункту 3 статті 3 договору поруки кредитор має право на договірне списання коштів з рахунку поручителя для виконання боргових зобов`язань та зобов`язань поручителя по зазначеному договору поруки в повному обсязі чи в їх частині, на розсуд кредитора, в момент виникнення випадків невиконання умов.

В свою чергу, ПАТ «Златобанк» отримав право на договірне списання коштів з рахунків поручителя ОСОБА_1 для виконання боргових зобов`язань позичальника.

Через невиконання ФГ «Зоря» своїх зобов`язань у встановлені кредитним договором строки, 30 січня 2015 року ПАТ «Златобанк» списав з депозитних рахунків ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30 021 422,64 грн.

Відповідно до довідки ПАТ «Златобанк» від 12 лютого 2015 року № 51-18/20 заборгованість ФГ «Зоря» за кредитним договором від 07 лютого 2014 року № 72/12-KL станом на 04 лютого 2015 року становила 30 000 000, 00 грн, в тому числі по кредиту - 29 119 726,03 грн, по простроченим відсотками - 880 273,97 грн.

Крім того, 12 лютого 2015 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL, відповідно до якого позивач набув право вимоги, належне первісному кредиторові за вказаним договором, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, на загальну суму 1 188 932,23 грн.

Позивач листом від 16 лютого 2015 року повідомив ФГ «Зоря» про факт списання з його рахунків коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача перед банком та вимагав сплатити грошові кошти в сумі 30 021 422,64 грн, однак дана вимога залишилася без задоволення.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ФГ «Зоря» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL у розмірі 30 000 000,00 грн, що складається з пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати відсотків, заборгованість за відсотками, суми інфляційного збільшення заборгованості за кредитом та процентами, а також 3 % річних за користування несвоєчасно повернутими кредитними коштами та процентами.

В грудні 2017 року до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов ФГ «Зоря» до ОСОБА_1 , ПАТ «Златобанк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

На обґрунтування позову ФГ «Зоря» зазначало, що договір про відступлення права вимоги від 12 травня 2015 року, який укладений між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 , укладений з порушенням вимог законодавства, чинного на момент його укладення, оскільки банк не мав встановлених законом повноважень на укладення договору факторингу, тому до ОСОБА_1 не могли перейти права кредитора у зобов`язанні. Крім того, з посиланням на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року в цивільній справі № 198/305/15, вважає, що ОСОБА_1 в первісному позові просить вдруге стягнути грошові кошти за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

Тому ФГ «Зоря» просило суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 12 травня 2015 року, який укладений між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1

11 грудня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання голови ФГ «Зоря» ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ФГ «Зоря» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки існує така, що набрала законної сили, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року про закриття провадження у справі № 904/4850/18 щодо банкрутства ФГ «Зоря» у зв`язку з затвердженням мирової угоди між господарством-боржником та кредиторами, до числа яких входив ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

Також голова ФГ «Зоря» Зоренко В. Г. просив закрити провадження за зустрічним позовом ФГ «Зоря» до ОСОБА_1 та ПАТ «Златобанк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України, заявивши про відмову від позовних вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року задоволено клопотання голови ФГ «Зоря» ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Зоря», треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Златобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

Прийнято відмову від позову ФГ «Зоря» та закрито провадження у справі за зустрічним позовом ФГ «Зоря» до ОСОБА_1 та ПАТ «Златобанк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Зоря», що виникли внаслідок невиконання кредитних зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL та договором про відступлення права вимоги від 12 лютого 2015 року, підтверджені та вирішені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 904/4850/18 про банкрутство ФГ «Зоря», яка набрала законної сили та яка є обов`язковою для боржника ФГ «Зоря», кредитора ОСОБА_1 та всіх інших кредиторів.

Тому, оскільки предмет, підстави і сторони у справі № 904/4850/18 та у цій справі № 198/615/17 є тотожними (стягнення заборгованості з ФГ «Зоря» на користь ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL), ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року у справі № 904/4850/18 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі набрала законної сили та обов`язкова для сторін, суд дійшов висновку про закриття провадження за первісним позовом ОСОБА_1 до ФГ «Зоря».

Задовольняючи заяву голови ФГ «Зоря» ОСОБА_2 про відмову від позовних вимог за зустрічним позовом та закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.При цьому процесуальне законодавство не містить такої вимоги до заяви позивача про відмову від позовних вимог як необхідність пояснення причин таких дій або зазначення будь-якого іншого фактичного та правового обґрунтування.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційні скарги ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а також зазначив, що, закриваючи провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ФГ «Зоря», суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що предмет спору у справі № 904/4850/18 та у справі № 198/615/17 є тотожним (стягнення заборгованості ФГ «Зоря» перед ОСОБА_1 , яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL), ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року в справі № 904/4850/18 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі набрала законної сили та обов`язкова для сторін. Також суд врахував, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року, останній підтвердив про відсутність заборгованості ОСОБА_2 та ФГ «Зоря» за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

Також суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви голови ФГ «Зоря» ОСОБА_2 про відмову від позовних вимог за зустрічним позовом та закриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Златобанк» Караченцева А. Ю. на ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.У касаційній скарзі представник заявника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 255 ЦПК України. Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. Зазначає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо тотожності справ, що розглядаються в окремих видах судочинства, зокрема в цивільному та господарському.

Заявник звертає увагу касаційного суду на те, що у провадженні Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області перебуває справа № 198/305/15. В межах вказаної справи у травні 2015 року ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути солідарно з ФГ «Зоря», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-КL (у розмірі 1 355 467,84 грн, у тому числі: 880 273,97 грн - тіло кредиту, 46 123,94 грн - проценти за кредитом, 398 917,56 грн - пеня, 5 000,00 грн - штраф, 25 152,37 грн - 3 % річних). У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати припиненими свої зобов`язання за кредитним договором у сумі 1 355 467,84 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року позов ПАТ «Златобанк» задоволено частково, стягнено солідарно з ФГ «Зоря», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 350 467,84 грн, у тому числі: 880 273,97 грн - тіло кредиту, 46 123,94 грн - проценти за кредитом, 398 917,56 грн - пеня, 25 152,37 грн - 3 % річних; стягнено з ФГ «Зоря», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у дохід держави по 1 218,00 грн судового збору; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд відмовив.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року в частині солідарного стягнення з ФГ «Зоря», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 350 467,84 грн та в частині стягнення з ФГ «Зоря», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у дохід держави по 1 218,00 грн судового збору скасовано, провадження в частині позову ПАТ «Златобанк» до ФГ «Зоря» закрито; стягнено із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Златобанк» по 1 350 467,84 грн заборгованості за кредитним договором, у тому числі: 880 273,97 грн - тіло кредиту, 46 123,94 грн - проценти за кредитом, 398 917,56 грн - пеня, 25 152,37 грн - 3 % річних; стягнено із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у дохід держави по 1 218,00 грн судового збору; в іншій частині рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2016 року скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог до ФГ «Зоря» - закрито, в іншій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Розгляд справи на час подання касаційної скарги в цій справі триває.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року в справі № 904/1529/17 за позовом ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Златобанк» до ФГ «Зоря» про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, вже було вирішено спір щодо стягнення з ФГ «Зоря» на користь ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду АТ «Златобанк» заборгованості за кредитом. Позов було задоволено частково. Стягнено з ФГ «Зоря» на користь банку 880 273,97 грн - заборгованість за кредитом, 407 777,63 грн - проценти, 490 932,40 грн - пеня, 5 000,00 грн - штраф, 71 751,35 грн - 3 % річних, 537 626,85 грн - інфляційні втрати, 35 900,43 грн - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з ФГ «Зоря» на користь АТ «Златобанк» 655 962,13 грн - пені.

Також заявник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Зазначає, що справи № 198/615/17 та № 904/4850/18 за складом учасників, розміром вимог, їх підставами та процесуальним порядком розгляду не є тотожними, тому прийнята ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року про затвердження мирової угоди у справі № 904/4850/18 про банкрутство ФГ «Зоря» не може бути підставою для закриття провадження у цій справі № 198/615/17.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято клопотання представника ФГ «Зоря» про відмову від зустрічного позову та закриття провадження, оскільки така відмова є необґрунтованою.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у листопаді 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ФГ «Зоря» про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання боржником кредитних зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL та складалась з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 30 000 000,00 грн, пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати відсотків, заборгованості за відсотками, суми інфляційного збільшення заборгованості за кредитом та процентами, а також 3 % річних за користування несвоєчасно повернутими кредитними коштами та процентами.

Отже, суди встановили, що між ОСОБА_1 як кредитором та ФГ «Зоря» як боржником на момент звернення до суду з цим позовом існував спір щодо боргових зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 ініційовано справу про банкрутство ФГ «Зоря».

05 листопада 2018 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області в справі № 904/4850/18 прийнято до судового розгляду заяву ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство, а ухвалою від 15 листопада 2018 року - відкрито провадження у справі.

Офіційне оголошення про порушення справи про банкрутство оприлюднено на офіційному сайті Вищого господарського суду України 16 листопада 2018 року за № 55585.

Під час розгляду справи № 904/4850/18 про банкрутство Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 07 лютого 2019 року визнав грошові вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Зоря» в розмірі 3 524,00 грн (1 черга), 61 563 542,50 грн (4 черга), 7 108 298,25 грн (6 черга). Окремо до реєстру вимог кредиторів внесено забезпечені заставою майна боржника вимоги в розмірі 5 185 871,83 грн.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали від 07 лютого 2019 року встановлено, що господарський суд серед іншого визнав й ті вимоги ОСОБА_1 , що виникли з кредитного договору від 11 квітня 2012 року № 72/12-КL та договору про відступлення права вимоги б/н від 12 лютого 2015 року, а саме: 30 000 000,00 грн за кредитом, інфляційні витрати в розмірі 27 203 132,88 грн та 3 % річних в розмірі 3 444 657,53 грн, із включенням їх до 4 черги задоволення.

Надалі, в рамках провадження у справі № 904/4850/18 про банкрутство ФГ «Зоря» Господарським судом Дніпропетровської області прийнята ухвала від 17 жовтня 2019 року, якою затверджено мирову угоду між кредиторами та боржником, а провадження - закрито.

Умовами мирової угоди (пункти 3.3.2 та 3.3.3), укладеної у справі № 904/4850/18 про банкрутство ФГ «Зоря» та затвердженої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2019 року, передбачено, що:

- вимоги четвертої черги, а саме заборгованість ФГ «Зоря» перед ОСОБА_1 відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року на суму 62 550 289,62 грн підлягають прощенню (списанню) відповідно до статей 77, 78 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- заборгованість ФГ «Зоря» перед ОСОБА_1 четвертої черги відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року у розмірі 10 % від загальної суми вимог в розмірі 6 950 032,18 грн підлягає відстроченню (строк погашення - протягом 10 календарних днів з дня затвердження мирової угоди).

Ухвала про затвердження мирової угоди набрала законної сили з моменту прийняття, тобто 17 жовтня 2019 року, в апеляційному порядку не оскаржувалась, а питання про її розірвання судом не розглядалось.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року, останній підтвердив про відсутність заборгованості ОСОБА_2 та ФГ «Зоря» за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL (т. 2 а. с. 46).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішеннь, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно, збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У цій справі № 198/615/17 позивач звернувся до суду з позовом до ФГ «Зоря», треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Златобанк», про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL та складалась з наступного: заборгованості за кредитом у розмірі 30 000 000,00 грн, пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та сплати відсотків, заборгованості за відсотками, суми інфляційного збільшення заборгованості за кредитом та процентами, а також 3 % річних за користування несвоєчасно повернутими кредитними коштами та процентами.

У справі № 904/4850/18 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ФК «Зоря».

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що предмет і підстави позову у справі № 198/615/17 та у справі № 904/4850/18 є різними, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про застосування положень пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних рішень в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Зоря», треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Златобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL.

Однак колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині закриття провадження у справі за зустрічним позовом ФГ «Зоря» до ОСОБА_1 та ПАТ «Златобанк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, у зв`язку з відмовою від позову ФГ «Зоря» з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Приймаючи відмову від позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно застосував положення статей 206, 255 ЦПК України.

Оскаржувані судові рішення в зазначеній частині прийняті з додержанням норм процесуального права, а вимоги касаційної скарги про скасування ухвали суду про закриття провадження у справі за зустрічним позовом у зв`язку з відмовою ФГ «Зоря» від позову є безпідставними.

Суд зазначає, що правом звернення із заявою про відмову від позову у контексті статті 206 ЦПК України процесуальний закон наділяє виключно позивача, тому таке його право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. Таким чином, шляхом звернення до суду із заявою про відмову від позову позивач розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тому твердження заявника про порушення вимог закону, є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв клопотання представника ФГ «Зоря» про відмову від зустрічного позову та закриття провадження, оскільки така відмова є необґрунтованою, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки процесуальне законодавство не містить такої вимоги до заяви позивача про відмову від позовних вимог, як необхідність пояснення причин таких дій та їх обґрунтування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Зоря», треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Златобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2012 року № 72/12-KL, які ухвалені з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, в іншій частині оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення в частині підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, а в іншій частині залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» задовольнити частково.

Ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Зоря», треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Златобанк», про стягнення заборгованості за кредитним договором, - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді: С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук