Рішення

від 24.05.2022 по справі 120/2870/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

25 травня 2022 р. Справа № 120/2870/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, виконуючого обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Вовка Віталія Сергійовича, Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач у березні 2022 року звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив: визнати протиправною та скасувати постанову №337096 від 18.02.2022, винесену виконувачем обов`язків начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, Вовком Віталієм Сергійовичем.

Ухвалою суду від 22.03.2022 позовну заяву залишено без руху та 05.04.2022 недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 08.04.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, серед іншого, роз`яснено сторонам строки подання до суду заяв по суті спору.

25.04.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зазначає що перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, з належним чином оформленими документами, а постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу, винесено у відповідності із Законом України Про автомобільний транспорт, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006. Зауважує, що відповідно до акту перевірки та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю позивачем допущено перевищення вагових обмежень на строєну вісь, замість допустимих 22 тонн навантаження становило 23,350 тонни. Тобто, позивачем, було допущено перевищення навантаження автомобіля на строєну вісь, що свідчить про недотримання останнім абз.14 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт. Поряд із цим, представник відповідача звернув увагу і на тому, що жодним законодавчим чи нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Саме тому, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 за №1306, більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов`язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд.

Вказує, що ваговий комплекс на якому проводилось зважування 21.12.2021 повірений та знаходився в справному стані заводський номер №0011904. Згідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки до вагового комплексу заводський номер №0011904 містить діапазон зважування маси: min - 500 кг. та mах - 30000 кг., стосується навантаження на одну вісь. На підставі вищевикладеного, Відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав, слід відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.

21.11.2021, у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 452+81 км, посадовими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа FRUEHAUF реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 . Виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), а саме: встановлено перевищення встановлено фактичне навантаження на строєну вісь - 23,350 т. при допустимих 22 т., перевищення у відсотках складає 6,14%.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами складено: Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №328511 від 21.12. 2021, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0065098 від 21.12.2021, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070313 від 21.12.2021.

18.02.2022 за заявою представника позивача проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акту №328511 від 21.12.2021 та зафіксованих матеріалів перевірки вагового контролю на розгляд даної справи прибув представник Клітченка С.А.

У результаті розгляду справи, відповідачем прийняте рішення про винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №337096 від 18.02.2021, за порушення абз.14 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф, у розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з правомірністю постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон від 05.04.2001 №2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст.3 Закону від 05.04.2001 № 2344-ІІІ).

Разом з цим, відповідно до абз.4 ст.6 Закон від 05.04.2001 № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення).

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно до п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Підпунктами 15 та 27 п.5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно - вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.2 цього Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (Закон №2344-ІІІ) державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу встановлена абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (Правила №30), транспортний засіб вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із пп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За приписами пунктів 16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі, коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У відповідності із пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до пункту 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Пунктом 31-1 Порядку №879 передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Згідно пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У свою чергу, згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведеної правової норми, абз. 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ, суд встановив, що для настання відповідальності за вказаною нормою є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

При цьому, приписи наведених норм, що встановлюють правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Наведене свідчить про те, що законодавець, з метою збереження автомобільних доріг заборонив перевезення подільного вантажу, оскільки останній можливо безперешкодно розділити по різних автомобілях, не перевищуючи навантаження на автомобільні дороги. В свою чергу, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, проте за умови отримання відповідного дозволу.

Як встановлено з матеріалів справи, під час зважування транспортного засобу (що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0070313 від 21.12.2021) повна маса транспортного засобу «VOLVO», модель FM 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа FRUEHAUF, реєстраційний номер НОМЕР_2 - складає 40,200 тонн, а навантаження на осях: 1) 6,870 т., 2) 9,980 т., 3) 7,960 т., 4) 7,890 т., 5) 7,500 т. Крім того, у п. 12 вказаної довідки здійснено помітку щодо наявної у автомобіля строєної осі.

Згідно акту від 16.02.2021 про перевищення транспортним засобом «VOLVO», модель FM 12, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом FRUEHAUF реєстраційний номер НОМЕР_2 вказано, що зазначений автомобіль перевозив кукурудзу, повна нормативно допустима маса автомобіля складає 40 т, фактична 40,200 т.

Так, з матеріалів справи, суд встановив, що автомобіль позивача перевозив кукурудзу, тобто, вантаж, який за своїм характером є подільним, а тому, при завантаженні міг бути поділений на окремі частини без втрати або пошкодження його властивостей. Відтак, перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно- вагових норм, відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху заборонено, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Суд вважає, що посадові особи відповідача, приймаючи оскаржену постанову, діяли неправомірно та, всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно - вагових норм заборонено взагалі та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону №2344.

Встановлення судом наявності в діях особи іншого складу порушення та визначення відповідальності за таке порушення нормами КАСУ не передбачено.

Окрім цього, суд бере до уваги те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Проте вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (зокрема сипучим). Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу та про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

Результати вимірювання, здійснені при відсутності затвердженої Методики, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

Тому, на переконання суду, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження.

Ураховуючи що повна маса автомобіля складала 40,200 тонн, при нормативно допустимій 40 тонн (лише 200 кг.). При цьому, у вищезазначених Акті та розрахунку не вказано, що загальна маса транспортного засобу не відповідала нормативно допустимим нормам. Проте зазначено, що осьове навантаження на строєну вісь становило 23,350 тони (відповідно до законодавства дозволено 22 т., похибка +/-2%). Отже, на переконання суду, для розрахунку необхідно брати вагу не більше 22,883 т. (23,350 - 2% (467 кг) =22,883), що не перевищує норму 5%, та додатково вказує на незаконність адміністративного штрафу у сумі 8500 грн, який накладається при перевищенні параметрів зважування >5%, та відповідно, незаконність винесення спірної постанови.

Також, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній акт проведення обстеження, посадовими особами відповідача, майданчика для проведення габаритно-вагового контролю по автомобільній дорозі: на а/д М-05 Київ-Одеса 452+81 км, встановлення його відповідності вимогами наказу Мінінфраструктури від 28.07.2016 за №255 та придатності для проведення габаритно-вагового контролю, що у свою чергу, викликає сумніви у правильності проведення перевірки та її висновків.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваної постанови посадові особи Відповідача діяли не у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для скасування спірної постанови.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано: Ордер Серії АВ №1028289 від 11.03.2021, Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю Серії ВН №000716, договір про надання професійної правничої допомоги №16/22-а від 07.02.2022.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №16/22-а від 07.02.2022

Пунктом 1.1. зазначеного договору передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п.4.1., Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатком до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Клієнт погоджується сплатити Адвокату 100% обумовленої суми Гонорару в день укладення вказаного Договору або не пізніше 3-х днів після підписання зазначеного Договору.

Однак до матеріалів справи стороною позивача не долучено жодних додатків до договору або доказів понесення витрат на правову допомогу.

Відтак, на даний час, суд позбавлений можливості стягнути, на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, витрати на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністартивно-господарського штрафу №337096 від 18.02.2022, винесену виконувачем обов`язків начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Вовком Віталієм Сергійовичем.

Стягнути на користь фізично особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений судовий збір в сумі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (інд код: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1 - відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті; (ЄДРПОУ:38254255, м. Вінниця, вул. В. Порика, 29, 21021)

Відповідач 2 - виконуючий обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Вовк Віталій Сергійович (місце робочої адреси: м. Вінниця, вул. В. Порика, 29).

Відповідач 3 Державна служба України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: