Рішення

від 24.05.2022 по справі 938/79/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2022 р. справа № 938/79/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович, до Верховинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2021 за №187-15/2021 в частині скасування рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Парфан Тарас Дмитрович (надалі по тексту також представник позивача), 31.01.2022 звернулася в Верховинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Верховинської селищної ради (надалі по тексту також відповідач, селищна рада, рада, орган місцевого самоврядування) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2021 за №187-15/2021 в частині скасування рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (надалі по тексту також - оскаржуване рішення).

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 02.02.2022, в порядку вимог пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), вказаний адміністративний позов передано на розгляд Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.13).

Матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 надійшли до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 01.03.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021 "Розгляд заяв земельного характеру" надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт. Верховина, присілок Швейково. Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою і подати його селищній раді для затвердження та вирішення питання передачі земельної ділянки у приватну власність. На виконання рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021, позивачем укладено з ТзОВ "Кедр проект" договір за №14 від 03.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації). Однак, в подальшому, оскаржуваним рішенням Верховинської селищної ради за №187-15/2021 від 15.12.2021 скасовано попереднє рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021, з мотивів розгляду колективних заяв землекористувачів громадського пасовища присілка Швейково селища Верховина від 17.11.2021, 29.11.2021 та з урахуванням іншого раніше прийнятого радою рішення сесії за №24-3/2015 від 23.12.2015.

За доводами позивача, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, так як позивачем укладено договір про розроблення документації із землеустрою та оплачено послуги із розробки технічної документації, внаслідок чого виникли права та обов`язки у видавника відповідного індивідуального акта. Відтак це рішення не може бути скасоване органом місцевого самоврядування. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права, у зв`язку з чим просив позов задовольнити та скасувати рішення від 15.12.2021 за №187-15/2021 в частині скасування рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 07.03.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.17).

На виконання ухвали суду від 07.03.2022 Верховинська селищна рада направила на електронну і поштову адресу суду письмове пояснення від 21.03.2022 за №640/04-36/10 і витребувані докази, які надійшли на адресу суду 22.03.2022 і 24.03.2022 відповідно (а.с.28-30, 31-53).

Також відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 24.03.2022 за №640/04-36/10, реєстрацію якого через засоби електронної адреси суду здійснено 24.03.2022 і поштової адреси 28.03.2022 відповідно (а.с.54-62, 65-95).

Відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що 17.11.2021 і 29.11.2021 до Верховинської селищної ради звернулися жителі присілка Швейково селища Верховина із заявами, згідно яких вони являються постійними землекористувачами громадського пасовища даного присілка, у зв`язку з чим просили скасувати рішення селищної ради №186-14/2021 від 12.11.2021 в частині розгляду заяв земельного характеру, які стосувалися надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельні ділянки в селищі Верховина присілку Швейково. На черговому засіданні п`ятнадцятої сесії Верховинської селищної ради восьмого демократичного скликання, яке відбулося 15.12.2021, розглянуто звернення громадян і скасовано рішення №186-14/2021 від 12.11.2021. Як стверджує відповідач підставою для його скасування були колективні заяви землекористувачів громадського пасовища присілка Швейково та інше рішення селищної ради №24-3/2015 від 23.12.2015, яким надано дозвіл територіальній громаді на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у постійне користування для випасання худоби, яка знаходиться в смт. Верховина присілок Швейково із земель комунальної власності Верховинської селищної ради.

На переконання відповідача, законодавець закріпив за органами місцевого самоврядування право на зміну та скасування власних рішень. Вважає, що наданий позивачем договір за №14 від 03.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації) та квитанція до прибуткового касового ордера №14-І про оплату робіт за цим договором від 15.12.2021 не є належними доказами того, що у неї виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією скасованого рішення. Окрім того, позивач не надала суду розроблений проект землеустрою на земельну ділянку, як доказ того, що вказане рішення перебуває на стадії виконання або виконано взагалі. Представник ради також покликається на містобудівну документацію, згідно якої місце розташування присілку Швейково не відповідає цільового призначення земельної ділянки генеральному плану селища так як остання визначена територією сільськогосподарського призначення (городи, пасовища, сінокоси). З наведених підстав просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Парфана Тараса Дмитровича про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №938/79/22 за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради (а.с.96-97).

Позивач, у свою чергу, направив на електронну адресу суду відповідь на відзив, який зареєстрований судом 13.04.2022 (а.с.103-107). Обґрунтовуючи заперечення щодо відзиву на позов, ОСОБА_1 вказує про безпідставність доводів відповідача про невідповідність цільового призначення земельної ділянки генеральному плану селища, оскільки рішенням від 12.11.2021 орган місцевого самоврядування надав дозвіл позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без будь-яких застережень. Відповідач не надав доказів, що виконавець на підставі договору та квитанції про оплату зобов`язався виготовити проект землеустрою на підставі іншого рішення на іншу земельну ділянку, що свідчить про невідповідність доводів відповідача фактичним обставинам. Поряд із вказаним, впродовж 2015-2021 років селищна рада не реалізувала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, його затвердження і передачі такої ділянки в постійне користування для випасання худоби. Як наслідок не визначено площу такої ділянки та не встановлено чи змінено її статус. Вважає, що колективні звернення осіб від 17.11.2021 і 29.11.2021 не мають правового підґрунтя та не базуються на відповідних нормах права.

Селищна рада подала заперечення щодо відповіді на відзив від 18.04.2022 за №904/04-36/10, яке зареєстровано в суді із відповідними доказами 18.04.2022 і 22.04.2022 (а.с.108-114, 115-123), додатково зазначивши, що ключовим моментом, який не було враховано депутатською комісією з питань розвитку агропромислового комплексу, земельних відносин, благоустрою, екології та раціонального природокористування Верховинської селищної ради при прийнятті позитивного рішення на користь ОСОБА_1 є те, що на присілку Швейково знаходиться в межах території сільськогосподарського призначення (городи, пасовища, сінокоси) і стратегічного водного об`єкта №14 згідно експлікації та умовних позначень на Генеральному плані селища Верховина.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши позовну заяву, відзив на позов і відповідь на відзив, заперечення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі її у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт. Верховина, присілок Швейково та зобов`язано ОСОБА_1 розробити проект землеустрою і подати його селищній раді для затвердження та вирішення питання передачі земельної ділянки у приватну власність. (а.с.4, 5, 83).

На виконання рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, позивачем укладено з ТзОВ "Кедр проект" договір за №14 від 03.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації) та проведено оплату згідно квитанції до прибуткового касового ордера №14-І від 15.12.20221 (а.с.6).

17 листопада 2021 року і 29 листопада 2021 року до Верховинської селищної ради звернулися жителі присілка Швейково селища Верховина із заявами про призупинення рішення №186-14/2021 від 12.11.2021 в частині розгляду заяв земельного характеру, які стосувалися надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельні ділянки в селищі Верховина присілку Швейково, зазначивши, що вони являються постійними землекористувачами громадського пасовища (а.с.73-79).

Так, на підставі колективного звернення жителів присілка Швейково і Столярка від 15.12.2015 рішенням Верховинської селищної ради сьомого демократичного скликання (третя сесія) №24-3/2015 від 23.12.2015 надано дозвіл територіальній громаді в особі Верховинської селищної ради на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у постійне користування для випасання худоби, яка знаходиться в смт. Верховина присілок Швейково із земель комунальної власності Верховинської селищної ради (а.с.84, 85-87).

Селищний голова Верховинської селищної ради видав Розпорядження від 06.12.2021 за №265-д "Про скликання п`ятнадцятої сесії Верховинської селищної ради восьмого скликання", де одним із питань порядку денного визначено "Розгляд звернень жителів присілка Швейково селища Верховина" (а.с.80-82).

Рішенням Верховинської селищної ради за №187-15/2021 від 15.12.2021 скасовано рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021, яким ОСОБА_1 , поряд з іншими, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі її у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт. Верховина, присілок Швейково (а.с.90-91).

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення визначено колективні заяви землекористувачів громадського пасовища присілка Швейково селища Верховина від 17.11.2021 і 29.11.2021 та рішення селищної ради за №24-3/2015 від 23.12.2015 (а.с.90-91).

Позивач, вважаючи протиправним рішення №187-15/2021 від 15.12.2021 в частині скасування рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в смт. Верховина присілок Швейково із земель комунальної власності Верховинської селищної ради з метою передачі її в приватну власність ОСОБА_1 площею 0,15 га., звернулася в суд за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Пунктом "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі по тексту також ЗК України) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Як свідчить зміст заяви ОСОБА_1 від 02.11.2021, остання ініціювала питання щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га у власність із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт. Верховина, присілок Швейково (а.с.4).

Законом України "Про місце самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також Закон №280/97-ВР) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 10 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону №280/97-ВР).

Згідно вимог частини 1 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

В силу вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також повноваження саме сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України

Зокрема, за змістом пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 коментованого Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

За змістом частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зміст коментованих норм Кодексу свідчить, що порядок набуття земельних ділянок у власність громадян шляхом їх передачі (одержання) із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації регламентовано пунктом "б" частини 1 статті 81, пунктом "в" частини 3 статті 116, частинами 6 і 7 статті 118 і статті 121 Земельного кодексу України.

Втім, слід відзначити, що коментований вище судом процес одержання у власність земельної ділянки, окрім подання зацікавленою особою клопотання відповідного змісту із необхідними документами, включає в собі також наступні обов`язкові стадії (етапи), а саме:

- звернення зацікавленої особи із клопотанням та відповідними обов`язковими додатками, оформлених за правилами частини 6 статті 118 ЗК України;

- отримання у відповідної ради дозволу у формі позитивного рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- приймає відповідною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, матеріали справи засвідчують подію звернення ОСОБА_1 03.11.2021 до Верховинської селищної ради із заявою від 02.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,15 га "для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", яка розташована в присілку Швейково селища Верховина (а.с.4).

Згідно листа селищної ради від 19.05.2022 за №640/04-36/10, поданого відповідачем в ході розгляду справи 19.05.2022, до клопотання від 02.11.2021 про надання дозволу позивач додала копію паспорта, копію картки платника податків та копію конфігурації земельної ділянки в промірах із прив`язкою до кадастрового сусіднього номера (а.с.4, 127, 128). Сама ж заява ОСОБА_1 від 02.11.2021, яка зареєстрована у відповідача 03.11.2021 не містить відомості про долучення будь-яких додатків, в тому числі тих, які визначені в частині 6 статті 118 Земельного кодексу України, про що також свідчить проставлений на вказаній заяві запис посадової особи органу місцевого самоврядування "вияснити місце розташування земельної ділянки 03.11.2021" (а.с.4).

З наведеного слідує, що позивачем порушено вимоги частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, так як, на думку суду, останньою не подавались до органу місцевого самоврядуванні при звернення із заявою від 02.11.2021 додатки, визначених вказаною правовою нормою.

Долучена відповідачем до матеріалів справи копія письмового документу, яку рада вважає "конфігурацією земельної ділянки в промірах із прив`язкою до кадастрового сусіднього номера", і яка ніби то подана позивачем разом із заявою від 02.11.2021, суд вважає неналежним доказом, що слід чи можна вважати "графічним матеріалом із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки", в розумінні частини 6 статті 118 ЗК України.

Із візуального огляду вказаного документа неможливо встановити, з якої саме сторони від бажаної позивачем земельної ділянки площею 0,15 га, знаходиться сусідня земельна ділянка із кадастровим номером 2620855100:01:001:0050 щодо якої здійснена прив`язка. Такий документ окрім конфігурації земельної ділянки (із точками повороту напрямку ліній і довжин таких ліній контура умовної площі) та даних про кадастровий номер невідомої у справі ділянки (без жодної її прив`язки на місцевості) не містить будь-якого графічних даних про прив`язку чи місце розташування бажаної ділянки (зворотній бік а.с.128).

Разом з цим, із пояснень відповідача і поданої останнім копії Генерального плану селища Верховина у частині присілка Швейково, судом встановлено, що вільні землі самого присілку "Швейково" і відповідно включена до нього ділянка площею 0,15 га, на яку позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки у власність, знаходиться в межах функціонального зонування територія сільськогосподарського призначення (городи, пасовища, сінокоси) (а.с.119-121).

Суд звертає увагу на частини 7 і 9 статті 118 Земельного кодексу України, якими визначено чіткий і виключний перелік обставин, наявність яких дає підстави для відмови у прийнятті відповідним органом рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність.

Так, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отож, на переконання суду, Верховинська селищна рада як уповноважений орган, розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 02.11.2021, подану 03.11.2021 з порушенням вимог частини 6 статті 118 ЗК України, з урахуванням невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану, не мала правових підстав приймати рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021 про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт. Верховина, присілок Швейково.

Навпаки, виявивши, що цільове призначення земельної ділянки, яку має намір одержати позивач, не відповідає вимогам генерального плану, селищна рада мала законні підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації.

Вказані обставини свідчать про ігнорування органом місцевого самоврядування вимог ЗК України, про що з даного приводу відповідачем не надано суду жодних пояснень.

Попри вказане, як уже зазначено судом, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. абзац 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Так, на виконання рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, позивачем укладено з ТзОВ "Кедр проект" договір за №14 від 03.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації) та проведено оплату (а.с.6).

Тобто, вищевказаними діями позивач безпосередньо розпочала виконання рішення Верховинської селищної ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, оскільки фактично замовила відповідний проект землеустрою.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за змістом якої органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з приписами частин 1, 3, 4 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Як уже відзначалось судом вище по тексту судового рішення, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР).

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 за №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на певній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення і скасування. Зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Однак, Конституційним Судом вказано, що це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою змінити або скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності законам України). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, змінювати їх у випадках, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а, від 22 січня 2019 року у справі №371/957/16-а та від 17.07.2018 року справа № 523/10424/15-а.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення за №186-14/2021 від 12.11.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га із земель комунальної власності з метою передачі її у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: смт. Верховина, присілок Швейково, та подальша реалізація коментованого рішення, шляхом укладення договору за №14 від 03.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації), а також проведення оплати, підтверджує виникнення у позивача правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів. ОСОБА_1 як суб`єкт цих правовідносин, не надавала згоди на їх зміну чи припинення.

Слід відзначити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства Земельного кодексу України є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про надання земельної ділянки у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає прийняття позитивного рішення з цього питання, оскільки процес передачі земельної ділянки є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зауваження відповідача щодо форми, змісту та реалізації договору за №14 від 03.12.2021 про розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою, технічної документації), на думку суду, є необґрунтованими. В той же час, відповідач наділений повноваженнями щодо надання оцінки та проведення перевірки на відповідність нормам чинного законодавства вказаного договору і самого проекту на стадії затвердження проектної документації.

Попри вказане суд зауважує, що відповідачем не надано доказів реалізації суб`єктами правовідносин рішення за №24-3/2015 від 23.12.2015. Разом з тим, у суду відсутні відомості про скасування чи зміну такого рішення. Відтак, коментоване рішення відповідача від 23.12.2015, яке прийняте за наслідками розгляду колективного звернення жителів присілка Швейково і Столярка від 15.12.2015, поряд із рішенням ради за №186-14/2021 від 12.11.2021, прийнятого за зверненням ОСОБА_1 , є однаково чинними в часі при вирішенні даного публічно-правого спору.

В силу правого регулювання частин 9 і 10 статті 118 Земельного кодексу України передбачає можливість відмови органом місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність.

На переконання суду, встановлена у спірному випадку невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки в смт. Верховина присілок Швейково площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, має самостійний характер і зміст правовідносин, а її реалізація (встановлена невідповідність) не є предметом перевірки у даній справі.

Разом з тим, такі доводи та аргументи відповідача, викладені в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог не змінюють висновку суду у даній справі.

За змістом частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Проаналізувавши наведені норми та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про підставність заявлених вимог ОСОБА_1 , а позов вважає таким, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із вказаним, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень, сплаченого згідно квитанції від 27.01.2022 за №Е923-С55М-7К6С-КМВ7 (а.с.9), які зараховані до бюджету 27.01.2022 згідно Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 28.12.2022 (зворотній бік а.с.12).

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункт 1 рішення Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківській області від 15.12.2021 за №187-15/2021 в частині скасування рішення чотирнадцятої сесії Верховинської селищної ради восьмого скликання №186-14/2021 від 12.11.2021 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в смт. Верховина присілок Швейково із земель комунальної власності Верховинської селищної ради з метою передачі її у приватну власність ОСОБА_1 площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04357294) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача Парфан Тарас Дмитрович (ордер на надання правової допомоги серії АТ №1018604 від 21.03.2022), вул. Незалежності, 4/302, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;

відповідач Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 04357294), вул. І.Франка, 3, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.