Рішення

від 23.05.2022 по справі 320/4805/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Київ№ 320/4805/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белла-Трейд" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Белла-Трейд" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0006970502, № 0006980502, № 0006990502, № 0002763305 та № 0002773305 від 17.03.2020.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що проводячи перевірку на предмет дотримання податкового законодавства податковий орган дійшов помилкового висновку про не підтвердженість фактичного оприбуткування палива (бензин, дизпаливо) по автомобілям з номерними знаками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , яке було списане позивачем внаслідок чого склав безпідставні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, чим порушив його законні права та інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.09.2020 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження, з приводу чого суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст. 262 КАС України.

Відповідно до ч. 5 вказаної ст. суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 ст.12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку предметом позову є вимога про скасування податкових повідомлень-рішень щодо накладення штрафних санкцій на загальну суму 56 302,24 грн.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні КАС України є справою незначної складності, що може бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідача у відзиві на позовну заяву не зазначив встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є незначної складності і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

01.09.2020 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

10.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої позивач проти доводів митного органу заперечив та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 04.12.2019 про призначення перевірки № 786, у період 23.12.2019 по 06.02.2020 була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, за результатами проведення якої контролюючим органом складено акт від 13.02.2020 р. № 133/10-36-05-02-08/32119145 (далі Акт).

Відповідно до зазначеного Акту виявлено наступні порушення:

п. 188.1 сг. 188, п. 189.1 ст. 189, пп.г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 444 429,00 грн, в т. ч. по періодам: жовтень 2016 329,00 грн, лютий 2017 - 2626,00 грн, квітень 2017 2149,00 грн, серпень 2017 3299,00 грн, вересень 2017 981,00 грн, лютий 2018 2017,00 грн, грудень 2018 432 282,00 грн, січень 2019 746,00 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 на суму 109 723,00 грн;

п. 201.10 ст. 201 ПК України, не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно податкові накладні на загальну суму 552 015,00 грн, в т. ч. по періодам: лютий 2017 818,00 грн, березень 2017 1 722,00 грн, квітень 2017 427,00 грн, травень 2017 1 039,00 грн, червень 2017 465,00 грн, серпень 2017 1 795,00 грн, вересень 2017 981,00 грн, жовтень 2017 332,00 грн, листопад 2017 270,00 грн, грудень 2017 605,00 грн, січень 2018 640,00 грн, лютий 2018 170,00 грн, березень 2018 453,00 грн, квітень 2018 176,00 грн, травень 2018 411,00 грн, червень 2018 593,00 грн, липень 2018 685,00 грн, серпень 2018 436,00 грн, вересень 2018 169,00 грн, жовтень 2018 405,00 грн, листопад 2018 492,00 грн, грудень 2018 428 462,00 грн, січень 2019 746,00 грн, березень 2019 224,00 грн, квітень 2019 271,00 грн, травень 2019 476,00 грн, червень 2019 99 456,00 грн, липень 2019 816,00 грн, серпень 2019 646,00 грн, вересень 2019 7 834,00 грн;

пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 10.2016 - 09.2019 в розмірі 681 153,29 грн;

ч. 1 п. 1 ст.7, п. І, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 10.2016-09.2019. в розмірі 832 521,35 грн;

п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 10.2016-09.2019, в розмірі 56 7623,81 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками Акту, позивачем, були подані заперечення від 13.03.2020.

Відповідач листом № 9116/10/10-36-05-02 від 13.03.2020 повідомив позивача, що висновки Акту перевірки були частково переглянуті та остаточно викладені в наступній редакції, а саме встановлено наступні порушення:

п. 188.1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп.г п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16 195,00 грн, в т. ч. по періодам: жовтень 2016 329,00 грн, лютий 2017 2 626,00 грн, квітень 2017 2 149,00 грн, серпень 2017 3 299,00 грн, вересень 2017 981,00 грн, лютий 2018 2 017,00 грн, грудень 2018 4 048,00 грн, січень 2019 746,00 грн та завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 на суму 3 568,00 грн;

п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно податкові накладні на загальну суму 17 628,00 грн, в т. ч. по періодам: лютий 2017 818,00 грн, березень 2017 1722,00 грн, квітень 2017 427,00 грн, травень 2017 1 039,00 грн, червень 2017 465,00 грн, серпень 2017 1 795,00 грн, вересень 2017 981,00 грн, жовтень 2017 332,00 грн, листопад 2017 270,00 грн, грудень 2017 605,00 грн, січень 2018 640,00 грн, лютий 2018 170,00 грн, березень 2018 453,00 грн, квітень 2018 176,00 грн, травень 2018 411,00 грн, червень 2018 593,00 грн, липень 2018 685,00 грн, серпень 2018 436,00 грн, вересень 2018 169,00 грн, жовтень 2018 405,00 грн, листопад 2018 492,00 грн, грудень 2018 228,00 грн, січень 2019 746,00 грн, березень 2019 224,00 грн, квітень 2019 271,00 грн, травень 2019 476,00 грн, червень 2019 674,00 грн, липень 2019 816,00 грн, серпень 2019 646,00 грн, вересень 2019 461,00 грн;

пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 10.2016 - 09.2019 в розмірі 17 788,25 грн;

ч. 1 п. 1 ст. 7, п. 1, п. 2, п. 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - в результаті встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 10.2016 - 09.2019 в розмірі 21 741,20 грн;

п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 168.1.1 п.168.1 сг. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 10.2016 - 09.2019, в розмірі 1 482,35 грн.

На підставі викладених порушень податковим органом складено наступні податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» № 0006970502 від 17.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням на суму 19 833,00 грн (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 15 866,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 967,00 грн);

форми «В4» № 0006980502 від 17.03.2020, яким зменшено розмір суми від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 568,00 грн;

форми «Н» № 0006990502 від 17.03.2020, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 50% за платежем ПДВ в у розмірі 8 813,00 грн;

форми «Д» 0002763305 від 17.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 22 235,31 грн (у т. ч. за податковим зобов`язанням 17 788,25 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 447,06 грн);

форми «Д» № 0002773305 від 17.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 852,94 грн (у т. ч. за податковим зобов`язанням 1 482,35 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 370,59 грн).

Крім того податковий орган склав та направив позивачу:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0002793305 від 17.03.2020, якою позивачу нарахована сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 21741,20 грн;

рішення № 0002783305 від 17.03.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до Товариства застосовані штрафні санкції за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 174,12 грн

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також вимогу, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску - неправомірними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку відповідно до Державної податкової служби України № 25.03.20-2 від 25.03.2020.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 29.04.2020 № 14852/6/99-00-08-05-01-06, скаргу товариства було задоволено частково, а саме:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.03.2020 № Ю-0002793305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахованими відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.03.2020 № 0002783305 ГУ ДПС у Київській області скасовано;

зобов`язано відповідача винести та направити нові вимогу і рішення;

податкові повідомлення-рішення від 17.03.2020 р. №0006970502, №0006980502, №0006990502, №002763305, №0002773305 залишені без змін, а скарга товариства - без задоволення.

Як встановлено судом, 14.04.2016 між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С КАРД СЕРВІС» (продавець) було укладено договір № СКЦ-1 487 на поставку товарів з використанням пластикових смарт-карт (далі - Договір).

Згідно з п. 1.3 Договору пластикова смарт-карта (смарт-карта, смарт-картка) - технічний засіб, пред`явлення якого дає право на отримання покупцем (його довіреною особою) Товарів на АЗС, який обліковує об`єм та марку (вид) відпущених (поставлених) Товарів. Пластикова смарт-карта не є платіжним засобом, а є технічним засобом обліку операцій відпуску (передачі) Товарів. Пред`явлення смарт-карти дозволяє її пред`явнику отримати Товари від імені та за рахунок покупця. Пластикова смарт-карта є власністю покупця. Покупець гарантує, що кожен, хто пред`являє смарт-картку для отримання Товарів на АЗС вправі отримувати від його імені та за його рахунок Товари та гарантує своєчасну та повну оплату отриманих за цим Договором Товарів. Смарт-картці присвоюється ідентифікаційний номер і код доступу (далі - Пін-код), який відомий довіреній особі покупця і не підлягає розголошенню. Усі операції по використанню смарт-карт здійснюють з використанням (введенням довіреною особою, яка використовує смарт-карту) Пін-коду.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що товари це паливно мастильні матеріали (нафтопродукти), поставку яких здійснює продавець, а саме: бензин А-92, А-95, А-95 «Преміум», А-98, дизельне паливо (зимове та/або літнє), фірмові види палива NANО, супутні товари, які є у продажу на АЗС, а також скраплений газ.

Відповідно до п. 2.1 Договору зазначеного договору продавець зобов`язується передати у власність покупця товари через мережу АЗС, з операторами яких укладені відповідні угоди, з використанням пластикових смарт-карт, а покупець зобов`язується приймати у власність товари та повністю оплачувати їх вартість (ціну), в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі.

Також п. 3.1. Договору визначається, що загальна ціна (вартість) цього Договору визначається кількістю поставленого та/або оплаченого Товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Ціна (вартість) Товарів, які відпускатимуться (передаватимуться) продавцем покупцеві в рамках та на підставі цього Договору (надалі також - ціна Товарів) і яка підлягає оплаті покупцем, визначається продавцем у видаткових накладних /актах приймання-передачі/актах виконаних, робіт на поставлені (передані у власність) покупцеві Товари й підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сплата вартості Товарів за Стандартною схемою відпуску Товарів здійснюється на умовах 100% попередньої оплати (тобто до моменту фактичного отримання Товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в реквізитах цього Договору або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого останнім рахунку на оплату. (Рахунок на оплату оплачується до моменту фактичного отримання Товару).

До вказаного Договору було укладено Додаткові угоди від 14.04.2016 та 07.12.2017, а також протокол розбіжностей від 18.06.2016.

На підтвердження поставки вказаних товарів за спірний період позивачем до суду також подано Акти прийому-передачі товару до Договору № СКЦ-1 487 від 14.06.2016, а також подані у встановленому порядку податкові декларації з податку на додану вартість.

Також на підтвердження обліку використання паливно-мастильних матеріалів пов`язаного із використанням службових автомобілів позивачем подано до суду Наказ від 09.12.2016 № 16 про затвердження положення «Про порядок використання працівниками ТОВ «Белла-Трейд» службових легкових автомобілів, власне положення «Про порядок використання працівниками ТОВ «Белла-Трейд», Наказ від 12.06.2013 № 80 Про затвердження інструкції з заповнення форми відомості обліку використання палива», власне Інструкцію з заповнення форми «Відомості обліку використання палива», Наказ від 29.01.2014 № 8 «Про внесення змін до інструкції про Заповнення «Відомості обліку використання палива» та нову редакцію зазначеної інструкції, Наказ від 31.05.2013 № 76 «Про затвердження форми відомості для обліку використання палива», Наказ від 31.08.2016 № 76 «Про внесення змін до Наказу від 31.05.2013 № 76 «Про затвердження форми відомості для обліку використання палива», свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів за номерними знаками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , акт прийому передачі майна від 01.01.2014 про передачу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 паливної карти НОМЕР_3 та акт прийому передачі майна від 15.04.2020 про передачу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 паливної карти НОМЕР_4 , а також оборотно-сальдові по рахунку, помісячні відомості для обліку використаного палива, акти списання та деталізація щоденних маршрутів траспортних засобів.

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з даними позовом до суду.

Суд звертає увагу, що підставою складення спірних податкових повідомлень рішень стало не оприбуткування позивачем у свої господарській діяльності закупленого палива, що призвело до неналежного виконання позивачем своїх обов`язків, як платника податків.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що у позивача відсутні фіскальні чеки з мереж АЗС, а відтак не підтверджено факт використання палива у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 статті : інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї ст. , п. 140.1 ст. 140 і ст. 141; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку ( далі - ПБО) «Витрати» відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 6 ПБО витратами звітного періоду визнаються або зменшенням активів, або збільшенням зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судом з умов договору поставки, придбання та передача дизельного палива і бензину здійснювалося за допомогою смарт-карт через мережу АЗС, при цьому підтвердженням отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів за визначений період є видаткові накладні.

Відповідно до вищевказаних договорів, поставка здійснюється за умови 100% передплати, яка в подальшому відображається на смарт-картах в електронній формі на особовому рахунку Покупця.

Як слідує з акту перевірки, висновки контролюючого органу про відсутність документального підтвердження факту оприбуткування позивачем пального. ґрунтуються на тому, що придбання цих паливно-мастильних матеріалів не підтверджено фіскальними чеками з АЗС.

Разом з цим, згідно з умовами договорів підтвердженням отримання паливно-мастильних матеріалів є акти прийому-передачі та видаткові накладні, а, отже, помилковими є доводи відповідача щодо обов`язкової наявності чеків з АЗС.

Позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані видаткові накладні на підтвердження отримання паливно-мастильних матеріалів, а також банківські виписки та оборотно-сальдові відомості по рахунках по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, якій ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що витрати на придбання та використання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві враховувалися при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно зі правилами бухгалтерського обліку та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Паливно-мастильні матеріали були витрачені на автомобілі, які використовувалися в господарських цілях.

За наведених обставин, доводи відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено показники податкової звітності, спростовуються наданими позивачем як до перевірки, так і до матеріалів справи доказами.

Відтак суд приходить до висновку про позивачем належним чином підтверджено використання у господарській діяльності закупленого палива, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Підпунктом «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

Так, оскільки паливо-мастильні матеріали придбані для використання в операціях, що є господарською діяльністю позивача, то позивачем правомірно віднесено ПДВ до податкового кредиту, а висновки контролюючого органу, щодо зобов`язання позивача нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені п. 201.10 ст. 201 ПК України податкову накладну за товарами, є безпідставними.

Крім того, згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 ст. 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем необхідно було б скласти податкові накладні на суми податку, за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності і зареєструвати їх в ЄРПН. Оскільки суми податку, які були включені до складу податкового кредиту та були використані в оподатковуваних операціях, у межах господарської діяльності, то позивачем правомірно не було складено податкові накладні та не зареєстровано їх в ЄРПН.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи спростування в обставин, якими податковий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо збільшення сум грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 19 833,00 грн, заявлений позивачем позов є обґрунтованим, через що підлягає до задоволення в цій частині.

Відтак податкові повідомлення рішення форми «Р» № 0006970502 від 17.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням на суму 19 833,00 грн (у т.ч. за податковими зобов`язаннями 15 866,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 3 967,00 грн); форми «В4» № 0006980502 від 17.03.2020, яким зменшено розмір суми від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 3 568,00 грн; форми «Н» № 0006990502 від 17.03.2020, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 50% за платежем ПДВ в у розмірі 8 813,00 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності складення податковим органом податкового повідомлення рішення форми «Д» 0002763305 від 17.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 22 235,31 грн (у т. ч. за податковим зобов`язанням 17 788,25 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 447,06 грн) суд зазначає, що оскільки позивачем належним чином підтверджено факт використання палива у господарській діяльності, то зазначені суми не можна вважати отриманим благом та/або доходом, а відтак не підлягає оподаткуванню відповідно ПДФО.

Крім того, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього п. . Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього п. .

Оскільки військовий збір нараховується на суми отриманих доходів, тому нарахування позивачу грошового зобов`язання з військового збору є безпідставним, із врахуванням встановлених обставин щодо протиправності збільшення позивачу сум грошового зобов`язання з ПДФО.

Відтак податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 0002773305 від 17.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1 852,94 грн (у т. ч. за податковим зобов`язанням 1 482,35 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 370,59 грн) є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (рішення цього суду від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 у справі «Серков проти України») щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб, яка у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн (платіжне доручення № 240698 від 04.06.2020), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0006970502, № 0006980502, № 0006990502, № 0002763305 та № 0002773305 від 17.03.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Белла-Трейд" (код ЄДРПОУ 32119145) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судові витрати у сумі 2 102,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.