Рішення

від 24.05.2022 по справі 513/891/21

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/891/21

Провадження № 2/513/36/22

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2022 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Реу Р.В. до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Сільськогосподарський виробничий кооператив Введенський, Сільськогосподарський виробничий кооператив Південний, про визнання права власності на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

у вересня 2021 року представник позивача адвокат Реу Р.В. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням уточнень, просить визнати за позивачем ОСОБА_1 , як колишнім членом колективного сільськогосподарського підприємства імені Суворова, право на земельну частку (пай) розміром 3,5 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, створеного Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно Державного акту на право колективної власності на землю, під час передачі землі у колективну власність, з виділенням земельної ділянки і встановленням меж в натурі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що з 15 квітня 1986 року по 30 квітня 1996 року ОСОБА_1 працював у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Суворова Саратського району Одеської області (колишній колгосп імені Суворова), де має 2270 трудоднів, після чого виїхав на постійне місце мешкання до Білгород-Дністровського району Одеської області, де мешкав і працював до 2016 року, що підтверджується трудовою книжкою, та не цікавився питаннями роздержавлення земель.

03 липня 2019 року, позивач дізнавшись від працівників Саратської селищної ради про своє порушене право, а саме про те, що він мав право на отримання земельної частки (пай), яке виникло при розпаюванні земель колишнього КСП імені Суворова Саратського району Одеської області звернувся до Білгород- Дністровської місцевої прокуратури Одеської області за захистом своїх прав, так як до цього часу він не знав та не догадувався про те, що він мав право на земельну частку (пай). 09 липня 2019 року листом Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області, позивачу було роз`яснено, що для захисту порушених прав йому необхідно звернутися до суду. При звернення із заявою про видачу земельної частки (пай) до Введенської сільської ради Саратського району Одеської області, позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутністю у комунальній власності сільської ради земель у вигляді пашні розміром в 3,5 умовних кадастрових гектарах. 16 жовтня 2019 року позивачу стало відомо з інформації наданої Саратським відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що на його ім`я в КСП імені Суворова не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай). 30 серпня 2021 року листом Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області позивачу повідомлено про те, що він не був включений до списків членів колгоспу ім.Суворова, які мали право на отримання земельної ділянки (пай), а також те, що право особи на земельну частку (пай) встановлюються в судовому порядку.

Позивач та його представник, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник Саратської селищної ради Білгород-Дністровської сільської ради Одеської області, який належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, а також у заяві, яка надійшла на адресу 23 грудня 2021 року, просив відзив селищної ради від 12 листопада 2021 року, не застосовувати.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.

Згідно паспорту, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Десантне Кілійського району Одеської області (а.с.10).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , 1969 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 був прийнятий в члени КСП імені Суворова, с. Введенка Саратського району Одеської області на підставі протоколу № 8 від 15 квітня 1986 року. 03 травня 1996 року був виключений з членів КСП імені Суворова на підставі протоколу № 2 від 30 квітня 1996 року (а.с. 12-13).

Відповідно до архівної довідки архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №190 від 01 жовтня 2021 року протоколом № 8 засіданням правління колгоспа ім.Суворова с. Введенка Саратського району Одеської області від 15 квітня 1986 року, ОСОБА_1 був прийнятий в члени колгоспу з послідуючим затвердженням на загальних зборах (а.с.51).

Згідно архівної довідки архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №191 від 01 жовтня 2021 року протоколом № 2 засіданням загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені Суворова с. Введенка Саратського району Одеської області від 29 травня 1986 року ОСОБА_1 був прийнятий в члени колгоспу (а.с.52).

Згідно Архівних довідок сектору трудового архіву Виконавчого комітету Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області №407 від 27 серпня 2021 року, № 460 від 04 жовтня 2021 року, у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника, справа № 3, колгоспу ім. Суворова с. Введенка Саратського району Одеської області, у ОСОБА_1 , 1969 року народження, особистий рахунок № НОМЕР_2 в графах наступні записи: відпрацював таку кількість годин: 1986 рік - 137; 1987 рік - 14; 1988 рік служба в СА; 1989 рік - 133; 1990 рік 203; 1991 рік - 220; 1992 рік - 207; 1993 рік -192; 1994 рік 174, 1995 рік-282 (а.с. 14, 78).

Як вбачається з архівної довідки архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №192, 193 від 01 жовтня 2021 року прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з господарства за власним бажанням; в протоколах засідань загальних зборів уповноважених членів КСП ім.Суворова с. Введенка Саратського району Одеської області за 1996 рік, рішення щодо виключення ОСОБА_1 з членів КСП не виявлено (а.с.53, 54).

Відповідно до виписки із протоколу № 2 загальних зборів членів колгоспу імені Суворова від 06 листопада 1992 року було ухвалено рішення перетворити колгосп імені Суворова в колективне сільськогосподарське підприємство імені Суворова. У зв`язку з чим, 06 листопада 1992 року був прийнятий відповідний устав (а.с.56-77).

Відповідно до листа відділу у Саратському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 29-15-0.390-472/119-19 від 16 жовтня 2019 року, згідно наявних у відділі Книг реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) відсутня будь яка інформація про реєстрацію та отримання сертифікату на земельну частку (пай) ОСОБА_1 (а.с.20).

Відповідно до листа Введенської сільської ради Саратського району Одеської області №127 від 15 липня 2019 року, Введенська сільська рада немає документації, яка складалась в період розпаювання земель КСП імені Суворова, немає списків пайовиків КСП імені Суворова, який складався на час розпаювання, немає списку мешканців села, які отримали на той час сертифікати на право земельну частку (пай), немає інформації і стосовно ОСОБА_1 . Також повідомляється про те, що ОСОБА_1 немає в реєстрі власників земельних ділянок, які раніше відносились до колективної власності КСП імені Суворова (а.с.21).

З відповіді Введенської сільської ради Саратського району Одеської області № 176 від 17 вересня 2019 року, вбачається, що при розпаюванні земель КСП імені Суворова на території Введенської сільської ради членами колишнього КСП імені Суворова видавалися сертифікати на право на земельну частку (пай), в якому вказувався розмір земельної ділянки 4,9 умовних кадастрових га. В результаті розпаювання члени колишнього КСП імені Суворова отримали земельні ділянки зі складу сільськогосподарських угідь тільки ріллю. Середній розмір земельного паю складає 3,5 га ріллі. Правонаступниками КСП імені Суворова після його реорганізації стали ТОВ Промінь і СВК Введенський (а.с.22).

Згідно до Архівної довідки Архівного відділу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації № 195 від 01 жовтня 2021 року, списки членів КСП ім. Суворова с. Введенка Саратського району Одеської області на час його утворення, Державний акт на право колективної власності на землю та список членів КСП, що мають право на земельну частку (пай) на державне зберігання до архівного відділу не надходили (а.с.50).

Як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Суворова серії ОД 22-014, землі передаються у колективну власність 3473,0 га землі в межах згідно з планом, відповідно до рішення Введенської сільської ради народних депутатів №5 від 01 жовтня 1995 року (а.с.79).

Відповідно до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Суворова (а.с.27-31), прізвище позивача в списку відсутнє. Відсутність прізвища позивача у списках громадянчленів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, які є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Суворова серії ОД 22-014, не заперечується іншими учасниками справи та підтверджується вищезазначеними довідками.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року за № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно з п. 4, 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95, розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно із ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 2, 3 пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 в період з 15 квітня 1986 року по 03 травня 1996 року був членом КСП імені Суворова.

З огляду на зазначене, той факт, що позивач не був включений до списку до додатка державного акта на право колективної власності на землю, однак працював у ньому та був його членом на час передачі у колективну власність землі, згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ОД-22-014, не може позбавити його права на земельну частку (пай), і відповідно позивач мав право на внесення його до списку осіб на розпаювання землі.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги, у даній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно з вимогами ст. 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено під час судового розгляду, право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, коли КСП імені Суворова було передано державний акт про право колективної власності на землю, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Судом встановлено, що позивач після отримання КСП імені Суворова державного акта на право колективної власності на землю у 1995 році, працював у зазначеному підприємстві до травня 1996 року, а тому міг дізнатися про порушене своє право, а посилання позивача на те, що він дізнався про порушення свого права лише у липні 2019 року, від працівників Саратської селищної ради про те, що він мав право на отримання земельної частки (пай), яке виникло при розпаюванні земель колишнього КСП імені Суворова, не свідчать про поважність причин пропуску такого строку. Жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивача, які унеможливлювали його звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, він не надав. Крім того, розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, яке проводилося відкрито, гласно.

Судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну позицію, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада 2020 року справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21), від 04 серпня 2021 року у справі №617/537/19 (провадження 61-14184св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства (Stubbings and Others v. the United Kingdom).

Тому позивач як член КСП повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП імені Суворова (1995 рік) акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк не звернувся до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Керуючись ст. 14, 55, 129 Конституції України, Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року №899-IV, ст. ст. 2, 5, 10-13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Реу Р.В. до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Сільськогосподарський виробничий кооператив Введенський, Сільськогосподарський виробничий кооператив Південний, про визнання права власності на земельну частку (пай) - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16 липня 1999 року Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Реу Руслан Васидльович, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 003029, видане 21 червня 2017 року Радою адвокатів Одеської області, місцезнаходження: 68200, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, № 82-А Білгород-Дністровського району Одеської області.

Відповідач: Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, смт Сарата, вул. Крістіана Вернера, № 84 Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 04379189.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, 13 поверх, ЄДРПОУ 39765871.

Третя особа: Сільськогосподарський виробничий кооператив Введенський Білгород-Дністровського району Одеської області, 68230 с. Введенка, вул. Центральна, б/н, ЄДРПОУ 30817856.

Третя особа: Сільськогосподарський виробничий кооператив Південний Білгород-Дністровського району Одеської області, 68230 с. Введенка, вул. Садова, 34 Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 30817822.

Суддя К. Ю. Рязанова