Рішення

від 23.05.2022 по справі 523/1382/22

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/1382/22

Провадження №2/523/2601/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"24" травня 2022 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю помічника, який за дорученням судді виконує функції секретаря судового засідання Бондар Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/1382/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що 03.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюбу, про що Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області було внесено актовий запис № 353. Від даного шлюбу народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає з позивачем та перебуває на його повному утриманні. Фактичні відносини між подружжям припинення із січня 2021 року. Позивач одноособово піклується, виховує та дбає про матеріальне забезпечення дитини. Відповідачка з моменту фактичного з моменту фактичного припинення шлюбних відносин матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить садовий будинок загальною площею 43,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,0530 га за кадастовим номером № 5121084200:02:001:0056, яка розташована за вказаною вище адресою. Оскільки відповідачка є працездатною, її стан здоров`я дозволяє їй працювати, у зв`язку з чим вона може сплачувати необхідний розмір аліментів, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_2 всі понесені позивачем судові витрати.

Згідно правил ч. 6ст. 19 ЦПК Українизазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимогст. 274 ЦПК Українисправа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18.02.2022 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує та просить суд провести розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася без поважних. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Відзив у визначений судом строк відповідач не подала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення..

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 03.04.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюбу, про що Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області було внесено актовий запис № 353, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 03.04.2019 року.

У подружжя народилася спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 ).

Судом встановлено, що неповнолітня дитина проживає із позивачем та знаходиться на його утриманні, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту оцінки потреб сім`ї/особи від 21.12.2021 року, Висновком оцінки потреб сім`ї від 21.12.2021 року, а також Довідками № М4-151098-ф/л від 23.06.2021 року та № М3-322977-ф/л від 30.11.2021 року, виданими Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

Даний факт відповідачем спростований не був.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина. (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно приписів ч. 2 ст.182 СК України мінімальний гарантованийрозмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно приписів ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Прожиткові мінімуми для piзних категорій населення на 2022 рік в Україні втановлюються Законом "Пpo Державний бюджeт на 2022 рік".

Так, прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01.01.2022 року становить 2618 грн.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд констатує, що позивач зазначає про те, що відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності належить садовий будинок загальною площею 43,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,0530 га за кадастовим номером № 5121084200:02:001:0056, яка розташована за вказаною вище адресою.

Однак, жодного доказу про належність відповідачу на праві приватної власності вказаного вище майна стороною позивача додано до матеріалів справи додано не було.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд констатує, що в доведення викладених обставин та обґрунтовування заявленого розміру аліментів, зокрема, 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивачем не зазначено інформації та не додано жодного доказу про місце роботи відповідача та розмір її доходу, про наявність у неї нерухомого майна та інші обставини, які давали б суду впевненість про платоспроможність відповідача заявленому розміру аліментів.

А тому, суд приходить до переконання, що завлений розмір аліментів є надмірним, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 аліменти наутримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно приписів ст. 191 ч. 1 аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки витрат, які були понесені з результатом розгляду справи, суд констатує на ступне.

Так, у позовні заяві позивач зазначає про те, що ним були понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Так, в матеріалах справи наявний ордер Серії ВН № 1111167 від 21.01.2022 року, який підтверджує повноваження представника позивача Кобзар П.Ю.

Згідно приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Однак, суд констатує, що окрім вказаного вище ордеру, ані позивачем, ані представником позивача ОСОБА_5 не було доданого договору про надання правової допомоги, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акту приймання передачі наданих послуг.

З огляду на вищевикладене у суду відсутні підстави для стягнення витрати на правову допомогу, а тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому, на виконання вимог ч. 6ст. 141 ЦПК Україниз відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн., встановленийЗаконом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІз урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2022 року.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивачки аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 259, 264, 265, 277 278, 280 282, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 191 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 накористь ОСОБА_1 аліменти наутримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 26.01.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до вимогст. 430 ЦПК Українирішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 992/дев`ятсот дев`яносто два/ грн. 40 коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканка: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Дата складання повного тексту судового рішення24 травня 2022 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер