Постанова

від 24.05.2022 по справі 640/28225/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28225/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Донець В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Есфаєр" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2020 №00062615070101, №00072615070101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу від 16.07.2020 №4771 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Есфаер» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за травень 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.08.2020 №224/26-15-05-01-01/31024262 яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44 пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) в результаті чого встановлено завищення від`ємного різницю між податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) та відповідно суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) (що переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за травень 2020 року на загальну суму 428 431,00 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету за травень 2020 року на загальну суму 390 907 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 06.08.2020 №224/26-15-05-01-01/31024262 позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення від 14.08.2020.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 28.08.2020 №123557/10/26-15-05-01-01 заперечення ПП "Есфаєр" залишено без задоволення, акт перевірки від 06.08.2020 №224/26-15-05-01-01/31024262 - без змін.

На підставі акту перевірки від 06.08.2020 №224/26-15-05-01-01/31024262 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.09.2020 №00062615070101, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 488 634,00 грн (за податковим зобов`язанням 390 907 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 97 727 грн);

- від 02.09.2020 №00072615070101, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 428 431 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомлення-рішеннями від 02.09.2020 №00062615070101, №00072615070101 позивачем подано скаргу від 12.09.2020 до Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби України від 28.10.2020 №31151/6/44-00-06-08-01-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що про недоведеність Головним управлінням ДПС у м. Києві про встановлення документування операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. Судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної діяльності його контрагентів.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Тіерем Солушенс», ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Енергоефективність», ТОВ «Бітстам Постач».

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Есфаєр» (покупець) та ТОВ "Тіерем Солушенс" (постачальник) укладено договір поставки від 15.04.2020 №ДП-150420, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупця товари згідно специфікації, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

На виконання умов вказаного договору сторонами узгоджено перелік товару на підставі специфікації від 15.04.2020 №1, та підписано видаткову накладну від 21.04.2020 №СФ-210420/1, зі змісту наведених яких доказів убачається, що позивачем придбавалась вогнетривка будівельна композиція.

За результатами господарських операцій на адресу ПП "Есфаєр" оформлено податкову накладну від 05.05.2020 №273. Розрахунки між сторонами підтверджуються випискою по рахунку з 01.04.2020 по 30.06.2020.

Як встановив суд першої інстанції, згідно наданих пояснень та документів, позивач отримані товари використав у власній господарській діяльності на будівництві сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит» по вулиці Чорновола 28/1 у Шевченківському районі м. Києва на виконання договору субпідряду від 29.11.2019 №29-11/2019 укладеного між ПП «Есфаєр» та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД».

Також, між ПП "Есфаєр" (замовник) та ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Енергоефективність" (підрядник) укладено договір підряду від 24.02.2020 №2402-2020 відповідно до умов якого підрядник зобов`язується у встановлений цим договором термін за завданням замовника на свій ризик виконати з використанням матеріалів замовника наступні роботи: підготовка, армування, заповнення профілів вогнетривкими матеріалами; нанесення протипожежних складів на поверхню металевого армування і сандвіч-панелів; складання протипожежної рами та стулки згідно КД; встановлення фурнітури, протипожежних стрічок та ущільнювачів; встановлення сандвіч-панелі в стулки дверей та люків; наклеювання HPL - панелей; встановлення стекло пакетів та наличників; упаковка та навантаження а замовник зобов`язується прийняти закінчені монтажні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до суду надано специфікації №1, №2, згідно яких замовлено виготовлення металоконструкцій, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (від 02.04.2020 №020420/2, від 03.04.2020 №030420/2, від 10.04.2020 №100420/2, від 16.04.2020 №1600420/2, від 17.04.2020 №170420/2, від 21.04.2020 №210420/1, від 06.05.2020 №060520/2, від 07.05.2020 №070520/2, від 08.05.20 №080520/2, від 12.05.2020 №120520/2, від 14.05.2020 №140520/1), податкові накладні (від 02.04.2020 №1, від 09.04.2020 №3, від 10.04.2020 №3, від 16.04.2020 №3, від 17.04.2020 №3, від 03.04.2020 №12, від 07.05.2020 №1, від 06.05.2020 №2, від 08.05.2020 №4, від 14.05.2020 №2, від 12.05.2020 №3)

На підтвердження здійснення розрахунків позивачем надано фільтровану виписку за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 відповідно до якої здійснено оплати:02.04.2020 №1104 на суму 282.041,03; від 03.04.2020 №1110 на суму 301.621,10 грн.; від 09.04.2020 №1127 на суму 291.281,06 грн.; від 10.04.2020 №1130 на суму 292.821,06 грн.; від 16.04.2020 №1137 на суму 301.511,10 грн.; від 17.04.2020 №1143 на суму 290.081,06 грн.; від 17.04.2020 №1144 на суму 100,00 грн.; від 21.04.2020 №1145 на суму 294.031,07 грн.; від 06.05.2020 №1175 на суму 396.221,44 грн.; від 07.05.2020 №1178 на суму 380.601,38 грн.; від 08.05.2020 №1179 на суму 352.001,28 грн.; від 12.05.2020 №1184 на суму 303.601,10 грн.; від 14.05.2020 №1197 на суму 347.601,206 грн.

Як встановив суд першої інстанції, згідно наданих пояснень та документів, спірні роботи "Виготовлення металоконструкцій" придбані в ТОВ "ІБК "Енергоефективність", виконувались на замовлення таких контрагентів: ТОВ "Ріола-Модуль ЛТД", ТОВ "Спредом" та ТОВ "Канбуд". Також на підтвердження використання вказаних метелоконструкцій у взаємовідносинах з ТОВ "Ріола-Модуль ЛТД" позивачем подано до суду видаткові накладні (від 19.03.2020 №125а, від 19.05.2020 №129, від 16.06.2020 №131, від 19.06.2020 №124, від 19.06.2020 №125, від 31.08.2020 №123, від 31.08.2020 №126, №132), товарно-транспортні накладні (від 19.03.2020 №Р125а, від 19.05.2020 №129, від 16.06.2020 №Р131, від 19.06.2020 №Р124, від 19.06.2020 №Р125, від 31.08.2020 №Р123, Р126, №Р132).

В апеляційній скарзі відповідач, окрім іншого, вказує на те, що податкові накладні щодо "Комплексу робіт з виготовлення та встановлення протипожежних дверей на будівництві сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охмадит" були зареєстровані ТОВ "Ріола-Модуль ЛТД" 06.03.2020, водночас придбання робіт з виготовлення металевих конструкцій у ТОВ "ІБК "Енергоефективність" відбувалось у квітні 2020, що свідчить про те що придбані роботи не використовувались на об`єкті. У зв`язку із цим, відповідачем вказано, що до перевірки не надано додаткові договори щодо пролонгації терміну дії договору субпідряду від 29.11.2019 №29-11/2019 та інші документи, які б підтверджували, що роботи "Виготовлення металоконструкцій" придбані у ТОВ "ІБК "Енергоефективність" використовувались на замовлення ТОВ "Ріола-Модуль ЛТД".

Водночас, як вірно встановив суд першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Ріола-Модуль ЛТД" укладено додаткові угоди від 03.12.2019 №1 та 02.01.2020 №2, від 08.04.2020 №3 з додатками (договірні ціни), в тому числі щодо пролонгації терміну дії договору та строків виконання.

Також, між ТОВ "Бітстам Постач" (постачальник) та ПП "Есфаєр" (покупець) укладено договір поставки від 14.04.2020 №ДП-1802, згідно умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупцю товар згідно специфікації, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

На виконання умов вказаного договору сторонами узгоджено перелік товару на підставі специфікації від 14.04.2020 №1, та підписано видаткові накладні від 17.04.2020 №СФ-170420/1, від 21.04.2020 №СФ-210420/1, від 30.04.2020 №СФ-300420/1, зі змісту яких убачається, що позивачем придбавались: вогнетривка будівельна композиція; вогнетривке покриття сандвіч-панелей; профіль алюмінієвий DN1101; профіль алюмінієвий DN1501; профіль алюмінієвий DP1800; ущільнювач гумовий UD004; ущільнювач гумовий UD026; профіль стика PS14.1; профіль стика PS17.2.

За результатами господарських операцій на адресу ПП "Есфаєр" оформлено податкові накладні від 14.04.2020 №2452, від 21.04.2020 №2454, від 29.04.2020 №2476. Розрахунки між сторонами підтверджуються випискою по рахунку з виписки по рахунку з 01.04.2020 по 30.06.2020.

Відповідач в апеляційній скарзі окрім іншого посилається на те, що особа, яка підписала договір від імені ТОВ "Бітстам Постач" не мала на це відповідних повноважень

Так, вказаний договір підписаний директором ТОВ "Бітстам Постач" - ОСОБА_1 та директором ПП "Есфаєр" - ОСОБА_2 Як встановив суд першої інстанції, під час укладення договору допущено технічну помилку в частині зазначення дати договору- « 18.02.2020», та за згодою сторін внесено виправлення в дату договору, зазначивши вірну « 14.04.2020», що засвідчено підписами директорів та печатками підприємств.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 з 26.03.2020 є засновником та директором ТОВ "Бітстам Постач", то згадані доводи відповідача про відсутність у неї повноважень на підписання договору колегія суддів відхиляє.

Наведене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що позивач мав всі юридичні підстави для формування сум податкової звітності за результатами відносин зі згаданими контрагентами.

Окрім того, згідно з листом Головного управління ДПС у Львівській області від 19.11.2020 №13-01-04-12-01 в ЄРПН не здійснювались зупинення реєстрації податкових накладних виписаних ТОВ «Бітстам Постач» та ТОВ «Тіерем Солушенс» на адресу ПП «Есфаєр». На адресу ПП "Есфаєр" в 2020 році ТОВ "ІБК "Енергоефективність" подано на реєстрацію в ЄРПН 21 податкову накладну, реєстрація вищезазначених податкових накладних не зупинялась та мають статус "Зареєстровано". Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві від 19.11.2020 №4115/АВД/26-15-30-06-15, у Головного управління ДПС у м. Києві відсутні підстави для надання інформації стосовно ТОВ "ІБК "Енергоефективність" про відповідність Критеріям ризиковості платника податку та про вжиття заходів контролюючим органом з даного приводу.

Додатково, щодо правосуб`єктності контрагентів позивача, то відповідно до листа ТОВ "Тіерем Солушенс" від 17.09.2020 на адвокатський запит від 04.09.2020 №04/09/01 директор повідомив, що підприємство виготовляє вогнетривку будівельну композицію з окремих будівельних матеріалів, а саме: силікатний клей, базальтовий наповнювач, перліт, гіпс та інші. Готова вогнетривка будівельну композицію для подальшої реалізації не закуплялась.

ТОВ "ІБК "Енергоефективність" листом від 29.10.2020 №29/10-20/2 на адвокатський запит від 07.09.2020. №07/09/02 повідомило, що підприємство фактично знаходиться та здійснює господарську діяльність за зареєстрованою адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13А, офіс 201. По штату на підприємстві працює 18 працівників, для виконання значного обсягу робіт або робіт в обмежені терміни укладаються цивільно-правові договори та/чи залучаються до виконання робіт інші підрядники. Основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво інших споруд, підготовка робіт на будівельному майданчику, електромонтажні роботи, виготовлення металоконструкцій, діяльність у сфері архітектури та інше. На підставі договору суборенди від 15.03.2020 №30-03/20ДРР укладеного з ТОВ "Київ Бізнес Ріелті", підприємство орендує офісне приміщення за адресою місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 13А, офіс 201. Послуги з опалення, водо-тепло-постачання офісу входять до вартості оренди. Наявні складські приміщення за адресою: Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Молодіжна, будинок 4, приміщення 2.

Директор ТОВ "Бітстам Постач" ОСОБА_1 листом від 16.10.2020 на адвокатський запит від 07.09.2020 №07/09/03 повідомила, що дійсно ТОВ "Бітстам Постач" постачало товар для ПП "Есфаєр" на підставі договору. Також директор зазначила, що підприємство має складські приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Журналістів, будинок 13. Транспортних засобі на балансі підприємства немає, товари в інші регіони доставляє транспортом замовника або наймає.

Не зважаючи на викладене, відповідач вказує про неможливість згаданих контрагентів виконувати роботи та постачати товари для позивача у зв`язку з відсутністю трудових та матеріальних ресурсів, офісних приміщень, а також не підтвердження надання цих послуг й постачання товарів по ланцюгу постачання.

Проте, суд відхиляє наведені доводи. Відомості інформаційних ресурсів контролюючого органу не є належними та допустимими доказами зазначених фактів у розумінні процесуального законодавства статті 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а інших доказів наведених обставин відповідач не надав.

Так, у постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а Верховний Суд зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Відтак, посилання відповідача на відомості інформаційних ресурсів, а також на сумніви у правосуб`єктності підприємств, з якими позивач у відносини не вступав, а які були постачальниками контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим та відхиляє.

За наявності належним чином складених первинних документів, які у повній мірі підтверджують факт здійснення господарської операції, посилання на відсутність товаро-транспортних накладних та/або інших документів (зокрема щодо якості товару), які не є первинними у розумінні вимог чинного законодавства, не може бути визнане таким, що свідчить про неправомірність формування платником податків даних податкового обліку за такою операцією. З цих підстав колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність товаро-транспортних накладних, сертифікатів якості тощо як підстави для висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Фактично висновок відповідача про нереальність спірних господарських операцій ґрунтується на надміру формальному підході та суб`єктивних припущеннях, не підтверджених фактами, що не може бути покладено в основу рішення про визначення платнику податків податкових зобов`язань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про недоведення відповідачем факту протиправності формування позивачем сум податкової звітності за результатами господарських відносин з ТОВ «Тіерем Солушенс», ТОВ «Інженерно-будівельна компанія «Енергоефективність», ТОВ «Бітстам Постач».

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2021 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких