Рішення

від 28.04.2022 по справі 604/563/20

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/563/20

Провадження № 2/604/7/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), до Районної ради сільськогосподарських підприємств (юридична адреса: сел. Підволочиськ, вул. Франка, 8, Тернопільської області), про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Районної ради сільськогосподарських підприємств про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, завданої внаслідок розповсюдження недостовірної інформації відповідачем. В обґрунтування позову зазначив, що йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі та гідності як фізичної особи, а також ділової репутації як голови та засновника фермерського господарства «Золотий жайвір». Зазначає, що 08 березня 2018 року було відкрито кримінальне провадження №32018210000000005 на підставі заяви Районної ради сільськогосподарських підприємств. Однак, 27 грудня 2019 року це кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ФГ «Золотий жайвір» було закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2020 року у справі №921/92/20 інформацію, викладену у заяві Ради сільськогосподарських підприємств від 21 грудня 2017 року, що спричинила кримінальне провадження, визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ФГ «Золотий жайвір». Звертає увагу суду на те, що внаслідок розповсюдження недостовірної інформації, відповідач ініціював не лише зниження довіри до господарства з боку органів державної влади, а й відкриття кримінального провадження, під час розслідування якого позивач був вимушений доводити правомірність господарської діяльності свого господарства та правомірність застосування спеціального режиму оподаткування, чим, на його думку, порушено особисті немайнові права його та близьких родичів, а саме: принижено честь та гідність та здійснено втручання у приватне спілкування, що спричинило моральну шкоду позивачу. Вказує про те, що з моменту, коли позивач дізнався про проведення досудового розслідування та негласних слідчих (розшукових) дій відносно нього та близьких родичів, перебуває в стані постійного напруження, пригнічення, почуття безвихідності та безпомічності; у нього змінився звичайний ритм життя, відновити який не вдалося. Спричинену моральну шкоду оцінює в 100000,00 гривень. Розмір моральної шкоди обґрунтовує глибиною душевних страждань, зміною мого способу життя та нормами законодавства: ст.ст. 11, 16, 23, 280, 1167 ЦК України. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та сплачений судовий збір.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10.07.2020 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02.11.2020 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку сторін.

18.05.2021 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача адвокат Кулеба І.І., зазначає, що відповідач позов не визнає. В обґрунтування відзиву покликається на ст. 40 Конституції України, ст.ст. 12, 81 ЦПК України, ст.ст. 200, 1167 ЦК України та Закон України «Про інформацію», а також постанову ВС від 21.03.2019 року у справі № 727/5418/17. Вказує на те, що позивач не довів, що направлена для перевірки державним органам влади інформація принижує саме його честь, гідність та ділову репутацію, не надав жодного доказу, тобто відсутні факти, які доводили б наявність з боку відповідача цілеспрямованих дій на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Наголошує на тому, що відповідач направив лист начальнику слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Тернопільській області з метою ініціювання проведення передбачених законодавством перевірок щодо уникнення порушень законодавства саме фермерським господарством. Крім того, звертає увагу суду на те, що рішення Господарського суду Тернопільської області № 921/92/20 від 20.03.2020 року відповідачем отримано не було. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними та необгрунтованими, ним не доведено у чому саме полягають зміни його звичного ритму життя та залишається не обґрунтованою сума моральної шкоди. В задоволенні позову представник просить відмовити.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Покотило Ю.В. подав заву про розгляд справи без його участі та участі позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача адвокат Кулеба І.І. подала заву про розгляд справи без її участі та участі відповідача, проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що головою та засновником юридичної особи - фермерського господарства «Золотий жайвір» (місцезнаходження Хмельницька область, Волочиський район, м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11) є ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями про юридичну особу (безкоштовний запит на сайті Міністерства юстиції України).

Як вбачаєься з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08 березня 2018 року на підставі заяви Районної ради сільськогосподарських підприємств (код 30495738) відкрито кримінальне провадження №32018210000000005 за ч. 3 ст. 212 КК України. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено наступний: «Службові особи Фермерського господарства «Золотий жайвір» (код ЄДРПОУ 35578504) неправомірно застосовуючи особливий режим сплати ПДВ, за період діяльності протягом 2015-2017 рр., не сплатили ПДВ та податок на прибуток в сумі близько 5 млн. грн».

Позивачем надано суду копію заяви Районної ради сільськогосподарських підприємств від 21.12.2017 року, яка слугувала підставою для початку досудового розслідування відносно службових осіб Фермерського господарства «Золотий жайвір», відповідно до якої з 2014 року ФГ «Золотий жайвір» підробляючи та фальсифікуючи податкову звітність внесли неправдиву інформацію стосовно розподілу доходу, а саме порушили ст. 298-8 п.1-4 ПК України, а саме фальсифікували дані про дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки вписавши до нього реалізацію завищену в 10 і більше разів ніж, що можливо було отримати з площ, що дане підприємство орендувало на даний звітний період. Підробивши дані відомості ФГ «Золотий жайвір» залишилось зі статусом сільськогосподарського виробника та платника єдиного податку групи, ... Отже провівши дану фальсифікацію ФГ «Золотий жайвір» не сплачував ПДВ впродовж 2015, 2016, 2017року (оскільки до нього застосовувався особливий режим сплати ПДВ» та не сплачував і не сплачує на сьогоднішній день податку на прибуток, чим наніс державному бюджету України значної шкоди, за попередніми розрахунками дана шкода складає близько 5 млн. гривень.

З ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 18 лютого 2019 року у справі №607/3351/19, вбачається, що під час досудового розслідування у зазначеному вище кримінальному провадженні було проведено ряд обшуків, в ході яких було вилучено документи ФГ «Золотий жайвір», на які було накладено арешт.

Як вбачається із повідомлень особі, щодо якої проводились негласні слідчі (розшукові) дії заступника начальника першого ВРКП СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області А. Мазепи від 27.12.2019 року, відповідно до вимог ст.253КПК України конституційні права ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, у кримінальному провадженні №32018210000000005 від 08.03.2018 року.

Таким чином, із наведеного встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №32018210000000005 від 08.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, стосовно голови (засновника) фермерського господарства «Золотий жайвір» проводились слідчі, у тому числі негласні слідчі, дії, а саме: обшуки та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, які обмежували права позивача.

Разом з тим, постановою заступника начальника першого відділу РКП СУФР Головного управління ДФС у Тернопільській області від 27 грудня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018210000000005 від 08.03.2018 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Фермерського господарства «Золотий жайвір» (код ЄДРПОУ 35578504) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні тривало 21 місяць - з 08.03.2018 року до 27.12.2019 року.

Із рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2020 року у справі №921/92/20 вбачається, що інформацію, викладену у заяві Ради сільськогосподарських підприємств від 21 грудня 2017 року, адресованій начальнику слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Тернопільській області п. Буць О.О., а її копію - Голові обласної державної адміністрації Тернопільської області п. ОСОБА_5 , визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію фермерського господарства «Золотий жайвір». Рішення суду набрало законної сили 21 квітня 2020 року.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, інформація, розповсюдженням якої відповідач ініціював відкриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію фермерського господарства «Золотий жайвір», зворотнього в судовому засіданні відповідачем не доведено та судом не здобуто.

Згідно зч.1ст.1167ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Беззаперечно, що позивач, внаслідок початку досудового розслідування спричиненого розповсюдженням відповідачем недостовірної та такої, що принижує ділову репутацію фермерського господарства «Золотий жайвір» інформації, переніс душевні страждання, зазнав приниження ділової репутації як голова фермерського господарства «Золотий жайвір», а також моральніих страждань, які було заподіяно позивачу внаслідок проведення щодо нього негласних слідчих дій органом досудового розслідування у рамках зазначеного вище кримінального провадження, як наслідок втручання у його приватне життя.

Стаття 3Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені обставини, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог позивача, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, із засад розумності і справедливості, суд вважає, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок розповсюдження недостовірної інформації, викладеної у заяві Ради сільськогосподарських підприємств від 21 грудня 2017 року, що спричинила кримінальне провадження №32018210000000005 від 08.03.2018 року за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами Фермерського господарства «Золотий жайвір», а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 10000,00 грн, оскільки саме така сума, на думку суду, буде відповідати глибині душевних страждань позивача, та саме така сума буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Крім того, у своєму позові позивач порушує питання про стагнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом справи та підтверджуються: Договором про надання правничої допомоги від 05 серпня 2019 року; актом виконаних робіт від 10 березня 2021 року, який містить детальний опис витрат на правничу допомогу; квитанцією прибуткового касового ордера №10/03/2021-3 від 10.03.2021 року на суму 10000,00 грн.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу здійснений адвокатом на загальну суму 10000,00 грн суд вважає співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково, доказів неспівмірності витрат на правову допомогу до суду не надано, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,ст.ст.16,23,1167 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Районної ради сільськогосподарських підприємств (юридична адреса: сел. Підволочиськ, вул. Франка, 8, Тернопільської області) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування 10000,00 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Районної ради сільськогосподарських підприємств на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Районної ради сільськогосподарських підприємств на користь ОСОБА_1 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Б. Сидорак