Постанова

від 23.05.2022 по справі 191/160/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4093/22 Справа № 191/160/22 Суддя у 1-й інстанції - Прижигалінська Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на ухвалуСинельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2022 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості по орендній платі, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 , через свого адвоката Марину А.О., звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, пред`явленого нею до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення заборгованості по орендній платі.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2022 року вищевказану заяву задоволено, вирішено заборонити ФОП ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками: земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради, площею 5.0800 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0435; земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради, площею 5.0700 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0434; земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради, площею 5.8300 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0272, а саме: здійснювати будь-який обробіток ґрунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на зазначених земельних ділянках, до набрання чинності рішенням суду /а.с. 119-120/.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права (а.с. 135,136).

ОСОБА_2 через свого представника 13 травня 2022 року подала відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано винесено ухвалу про забезпечення позову, оскільки відповідач продовжує використовувати спірні земельні ділянки всупереч наявності у нього перед позивачем заборгованості з орендної плати за землю, що є предметом спору та подальше користування землею значно утруднить виконання або зробить неможливим виконання судового рішення, з огляду на те, що у сторони спору до його вирішення є можливість використання об`єктів прав, що стали предметом спору.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договори:

1.б/н від 01.01.2009 року, договір продовжено від 25 грудня 2018 року шляхом внесення зміни та доповнення до основного договору про оренду земельної ділянки, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №827842 від 05.11.2008 року, власник ОСОБА_2 )( Договір №1);

2.б/н від 01.01.2009 року, договір продовжено від 25 грудня 2018 року шляхом внесення зміни та доповнення до основного договору про оренду земельної ділянки, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, (Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №827843 від 05.11.2008 року, власник ОСОБА_2 ) (Договір №2);

3.б/н від 08.02.2012 року про оренду земельної ділянки, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю Серія І-ДП №058470 від 21.12.2001 року, власник ОСОБА_2 ) (Договір №3).

Згідно умов Договору №1 (п. 1, 2, 3, 4, 5, 6), Договору №2 (п. 1, 2, 3, 4, 5, 6): Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільського виробництва з - площею 5.0800 гектари кадастровий №1224886000:01:003:0435, земельна ділянка розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради; площею 5.0700 га. кадастровий №1224886000:01:003:0434, земельна ділянка розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради.

Також, Договору №3 (п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7) Орендодавець, надає а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 5.8300 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0272, земельна ділянка розташована на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради.

Зазначені земельні ділянки були передані ОСОБА_2 в оренду ФОП ОСОБА_1 ..

З тверджень позивача вбачається, що фактично внесення орендної плати за Договором №1, Договором №2, Договором №3, здійснювалась орендарем ОСОБА_1 не в повному обсязі, тобто орендна плата вносилась за договори без урахування індексу інфляції, а також відсутня оплата за 2011 рік по Договору №1, Договору №2, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків Позивача за період з 1 кварталу 2009 року по 3 квартал 2021 року. Також зазначено, що відповідач не виконує договірні зобов`язання, а саме несвоєчасно сплачує орендну плату за Договором 1, Договором №2 починаючи з 2011 року та за Договором №3 починаючи з 2012 року по 2022 рік. Систематична несплата орендної плати може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

На сьогоднішній день відповідач, користується земельними ділянками, кадастровий: №1224886000:01:003:0435; №1224886000:01:003:0434; №1224886000:01:003:0272, які належать позивачу.

Позивач,звертаючись врамках цієїцивільної справиіз цієюзаявою зазначає,щочерез декілька місяців розпочнеться проведення комплексу весняно-польових робіт та сезонного посіву сільськогосподарських культур, та у разі здійснення засіву зазначених земельних ділянок відповідач здійснюватиме повернення спірних земельних ділянок тільки після збору врожаю, що в свою чергу ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та не дасть можливість ефективного захисту прав позивача.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, прийшов до висновку, що відповідно до ст.ст. 149, 150, 152,153 ЦПК України в порядку забезпечення позову належить заборонити ФОП ОСОБА_1 користуватися земельними ділянками: земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради, площею 5.0800 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0435; земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради, площею 5.0700 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0434; земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Дніпропетровської області, Синельниківського району, Новоолександрівської сільської ради, площею 5.8300 гектари, кадастровий №1224886000:01:003:0272, а саме: здійснювати будь-який обробіток ґрунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на зазначених земельних ділянках, до набрання чинності рішенням суду.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно є спір з приводу заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за користування земельними ділянками та з підстав цього розірвання договорів оренди, однак, колегія суддів, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що у задоволенні заяви слід відмовити, з тих підстав, що наведені в ухвалі суду першої інстанції обґрунтування способу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу користуватись земельними ділянками, здійснювати будь-який обробіток ґрунту, вирощування сільськогосподарських культур та/або збирати врожай на зазначених земельних ділянках, не свідчать про співмірний та ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась, оскільки використовування земельних ділянок у своїй підприємницькій діяльності відповідачем до ухвалення рішення суду у справі аж ніяк не перешкоджає з`ясуванню судом доказів та обставин і ухваленню об`єктивного судового рішення у цій справі з приводу права відповідача на оренду земельних ділянок, власником яких є позивач, в рамках договірних відносинах, а заборона відповідачеві використовувати земельні ділянки жодним чином не направлена на досягнення реального та ефективного виконання судового рішення.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і створює невиправдані обмеження відповідачеві в його праві на використання земельних ділянок, які перебувають у нього в оренді, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали з подальшою відмовою у задоволення заяви про забезпечення позову колегія суддів приймає до уваги та вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від21січня 2022 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров