Рішення

від 24.05.2022 по справі 910/19981/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2022Справа №910/19981/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"

про стягнення 95 481,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" про стягнення 95 481,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" вказує, що на виконання своїх зобов`язань за Договором (на виконання робіт) №БМЕС-14-11/117НЮ від 11.03.2014 ним щомісячно у період з червня 2020 року по вересень 2021 року виконувались роботи із стаціонарних режимів спостережень за кількістю видобутку та якісним складом підземних вод, в той час як відповідачем з простроченням та частково виконувались свої зобов`язання з оплати таких робіт, у зв`язку з чим у Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" виник борг у розмірі 76 684,16 грн.

Крім того, позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором (на виконання робіт) №БМЕС-14-11/117НЮ від 11.03.2014 наявні правові підстави для стягнення з останнього нарахованих за період з 12.08.2020 по 22.11.2021 пені у розмірі 10 160,44 грн., 3% річних у розмірі 2 081,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 555,90 грн.

У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/19981/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 08.12.2021 була надіслана 09.12.2021 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) та на адресу Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 61), вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0105491645209 та №0105491645276 вказана ухвала була вручена Акціонерному товариству "Українська залізниця" та Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" 14.12.2022 та 13.12.2022 відповідно.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/19981/21 встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" повинне було подати відзив на позов у строк до 29.12.2021 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.03.2014 між Держаним підприємством "Одеська залізниця" (правонаступник - Акціонерне товариство "Українська залізниця"), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква", як виконавцем, було укладено Договір №БМЕС-14-117НЮ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати, за завданнями замовника, на свій ризик і відповідно до умов цього Договору, щомісячні роботи зі стаціонарних режимних спостережень за кількістю видобутку та якісним складом підземних вод на водозаборі Херсонського БМЕУ-4 на території Херсонського-2 родовища підземних вод та здати результат робіт замовнику. Результатом робіт по даному Договору є надання виконавцем замовнику річного звіту у трьох екземплярах щодо проведених гідрогеологічних спостережень за поточний рік (п. 1 Договору).

01.11.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №БМЕС-14-117НЮ від 11.03.2014 (надалі - Додаткова угода №3).

Згідно з п. 1.2 Договору виконавець виконує роботи за рахунок власних сил та засобів. Види та обсяги виконання робіт, передбачених п. 1.1 Договору, визначаються кошторисною документацією (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору щомісячні вартість і витрати по виконанню виконавцем робіт складають 9 585,52 грн., визначаються на підставі кошторисної документації (Додаток №1), яка включає всі витрати виконавця та його винагороду за виконання робіт.

Пунктом 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №3, визначено, що замовник здійсню оплату виконаних робіт у плині 30 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Пунктами 6.3, 6.4 Договору передбачено, що здача-прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами за місцем виконання робіт, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення замовником про готовність до здачі результату робіт, але не пізніше 30 числа кожного місяця. З боку замовника акти виконаних робіт підписуються уповноваженими особами Херсонського БМЕУ-4 Одеської залізниці. У випадку мотивованої відмови замовника від прийняття результату виконаних робіт, сторонами складається акт із перерахуванням претензій замовника та терміном усунення недоліків виконавцем.

Відповідно до п. 7.7 Договору за прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Цей Договір складений у 2 екземплярах, що мають однакову юридичну силу (по одному для кожної зі сторін), набирає чинності з моменту підписання та діє до 30.04.2029 (п. 11.5 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про виконання ним належним чином своїх зобов`язань за Договором, в той час як відповідачем не було виконано своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 76 684,16 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 10 160,44 грн., 3% річних у розмірі 2 081,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 555,90 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В матеріалах справи наявні складені сторонами Акти прийняття виконаних робіт (на загальну суму 153 368,32 грн., а саме:

- №6 за червень 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №7 за липень 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №8 за серпень 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №9 за вересень 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №10 за жовтень 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №11 за листопад 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №12 за грудень 2020 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №1 за січень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №2 за лютий 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №3 за березень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №4 за квітень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №5 за травень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №6 за червень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №7 за липень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №8 за серпень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.);

- №9 за вересень 2021 року (на загальну суму 9 585,52 грн.).

Вказані акти прийняття виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а також в них міститься посилання на реквізити Договору №БМЕС-14-117НЮ від 11.03.2014.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 153 368,32 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №3, визначено, що замовник здійсню оплату виконаних робіт у плині 30 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

З аналізу п. 4.1 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за виконані роботи протягом 30 банківських днів після підписання сторонами Акта виконаних робіт.

В той же час, підписані сторонами Акти прийняття виконаних робіт не містять дати їх підписання.

При цьому, у п. 6.3 Договору сторони погодили, що здача-прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами за місцем виконання робіт, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення замовником про готовність до здачі результату робіт, але не пізніше 30 числа кожного місяця.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, з огляду на положення п. 6.3 Договору, суд приходить до висновку, що датою здачі-прийняття виконаних робіт, з урахуванням відсутності дати підписання відповідних актів, необхідно вважати 30 число кожного місяця, а враховуючи, що в лютому 2020 року 29 днів, то в цьому місяці датою здачі-прийняття виконаних робіт є 29.02.2020.

Як зазначає позивач, Акціонерним товариством "Українська залізниця" сплачено за надані роботи за спірними Актами прийняття виконаних робіт кошти у розмірі 76 684,16 грн., на підтвердження чого надано банківські виписки за 24.02.2021 (платіж у розмірі 9 585,52 грн.), 12.03.2021 (платіж у розмірі 9 585,52 грн.), 31.05.2021 (2 платежі по 9 585,52 грн.), 19.08.2021 (платіж у розмірі 9 585,52 грн.), 12.10.2021 (платіж у розмірі 9 585,52 грн.) та за період з 21.09.2021 по 24.09.2021 (21.09.2022 платіж у розмірі 9 585,52 грн. та 24.09.2022 платіж у розмірі 9 585,52 грн.).

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач повинен був оплатити виконані роботи:

- за Актом прийняття виконаних робіт №6 за червень 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 11.08.2020 (сплачено 24.02.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №7 за липень 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 11.09.2020 (сплачено 12.03.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №8 за серпень 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 09.10.2020 (сплачено 31.05.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №9 за вересень 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 12.11.2020 (сплачено 31.05.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №10 за жовтень 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 11.12.2020 (сплачено 19.08.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №11 за листопад 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 15.01.2021 (сплачено 21.09.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №12 за грудень 2020 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 12.02.2021 (сплачено 12.10.2021);

- Актом прийняття виконаних робіт №1 за січень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 15.03.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №2 за лютий 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 12.04.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №3 за березень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 14.05.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №4 за квітень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 16.06.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №5 за травень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 13.07.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №6 за червень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 11.08.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №7 за липень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 13.09.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №8 за серпень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 11.10.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №9 за вересень 2021 року у розмірі 9 585,52 грн. - до 12.11.2021.

Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи в суді настав.

Крім того, між сторонами підписано Акт звірки взаєрозрахунків станом на 15.10.2021 та скріплено печатками сторін, у якому відповідачем визнано факт існування заборгованості в розмірі 76 684,16 грн.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 76 684,16 грн. за виконані роботи відповідно до Актів прийняття виконаних робіт матеріали справи не містять.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, враховуючи, що на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 153 368,32 грн., в той час як відповідачем було сплачено за виконані роботи кошти у розмірі 76 684,16 грн., суд приходить до висновку, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" у розмірі 76 684,16 грн.

Статтею ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати виконаних робіт у розмірі 76 684,16 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості за виконані роботи у розмірі 76 684,16 грн. підлягає задоволенню.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 081,04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 555,90 грн. нараховані за період з 12.08.2020 по 22.11.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням визначених судом періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат по кожному Акту прийняття виконаних робіт) та, керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 081,04 грн. та інфляційних втрат у загальному розмірі 6 555,90 грн.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 10 160,44 грн. нараховану за період з 12.08.2020 по 22.11.2021.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.7 Договору за прострочення оплати за виконані роботи замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З пункту 7.7 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми простроченого платежу за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Крім того, день фактичного виконання зобов`язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.

Таким чином є правомірним нарахування пені за прострочення оплати за виконані роботи:

- за Актом прийняття виконаних робіт №6 за червень 2020 року з 12.08.2020 по 23.02.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №7 за липень 2020 року з 12.09.2020 по 11.03.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №8 за серпень 2020 року з 10.10.2020 по 30.05.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №9 за вересень 2020 року з 13.11.2020 по 30.05.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №10 за жовтень 2020 року з 12.12.2020 по 18.08.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №11 за листопад 2020 року з 16.01.2021 по 20.09.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №12 за грудень 2020 року з 13.02.2021 по 11.10.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №1 за січень 2021 року з 16.03.2021 по 15.09.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №2 за лютий 2021 року з 13.04.2021 по 12.10.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №3 за березень 2021 року з 15.05.2021 по 14.11.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №4 за квітень 2021 року з 17.06.2021 по 22.11.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №5 за травень 2021 року з 14.07.2021 по 22.11.2021 ;

- Актом прийняття виконаних робіт №6 за червень 2021 року з 12.08.2021 по 22.11.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №7 за липень 2021 року з 14.09.2021 по 22.11.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №8 за серпень 2021 року з 12.10.2021 по 22.11.2021;

- Актом прийняття виконаних робіт №9 за вересень 2021 року з 13.11.2021 по 22.11.2021.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначених судом періодів нарахування пені по кожному Акту прийняття виконаних робіт), а також з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та дійшов висновку, що правомірним є нарахування пені у розмірі 9 915,30 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 245,14 грн. обрахована позивачем невірно.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Отже, суд може зменшити пеню, яка стягується за порушення виконання зобов`язання за власною ініціативою.

Суд відзначає, що пеня стягується безвідносно до стягнення збитків у суб`єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір пені значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.

Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Суд погоджується, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків оплати виконаних робіт мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.

Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення за власною ініціативою неустойки (пені), яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" до 1,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості у розмірі 76 684,16 грн., пені у розмірі 1,00 грн., 3% річних у розмірі 2 116,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7 305,14 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовної вимоги, яка визнана судом правомірною, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями Акціонерного товариства "Українська залізниця" в цій частині, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінбурн-Аква" (54036, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Рекордна, буд. 68; ідентифікаційний код 30826331) борг у розмірі 76 684 (сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 16 коп., пеню у розмірі 1 (одна) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 555 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко