Рішення

від 25.05.2022 по справі 910/5474/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2022Справа № 910/5474/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Горизонт Парк"

вул. Саксаганського буд. 36 літ. Д, м. Київ, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТРЕКС-1"

вул. Набережно-Хрещатицька буд. 9 літ. А, м. Київ, 04070

про стягнення 144 199,20 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Горизонт Парк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТРЕКС-1" про стягнення 144 199,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди № 31-10-13 від 31.10.2013, права орендаря за яким позивачем набуто внаслідок набуття права власності на предмет оренди згідно договору купівлі - продажу № 1233 від 29.10.2018, в частині своєчасного відшкодування відповідачем експлуатаційних витрат орендодавця, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5474/21 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/5474/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2022 року через відділ діловодства 20.05.2021 від позивача супровідним листом № 50 від 19.05.2021 надійшли додаткові документи, а саме річний звіт з експлуатаційних витрат та докази на підтвердження понесених експлуатаційних витрат за спірний період, із розрахунком по кожному виду витрат. Подані документи судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 22.04.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача та повернута відділенням поштового зв`язку 24.05.2021 неврученою відповідачу.

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведене господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/5474/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наразі, 11.08.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання № 357/21-К від 11.08.2021 про ознайомлення з матеріалами справи, за містом якого ТОВ «Етрекс-1» поінформоване про наявність в провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/5474/21 та його процесуального статусу відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру, окрім вищезазначеного клопотання, від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України після закінчення дії карантинних обмежень та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТРЕКС-1" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 31 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етрекс-1" (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди № 31-10-13 (далі - Договір), за умовами пункту 1.3 якого з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.05.2017 орендодавець надає в оренду, а орендар наймає в орендодавця приміщення у 619 кв.м орендної площі, розташовані на 1-му поверсі будинку, позначені як офіси "1-G", "1-G1", що займають 5,16 % загальної орендної площі будинку.

Розділами 1 - 16 Договору сторони узгодили приміщення, строк, відступлення, суборенду, передачу, початок оренди, орендну плату, витрати, порядок користування приміщеннями, невиконання договірних зобов`язань, розірвання оренди тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 2.1 Договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.05.2017 строк оренди починається з 15.11.2013 і закінчується 14.09.2019, якщо його не буде припинено раніше згідно з умовами договору оренди.

Вказаний Договір підписаний представниками орендодавця та орендаря та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в статті 759 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 4.2 Договору передбачено негайне оформлення приймально - здавального акту, в якому також має бути наведено точні розмір приміщень, подано відсоткову частку орендаря.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Акту приймання - передачі приміщення в оренду від 15.11.2013 орендодавець передав, а орендар отримав 15.11.2013 предмет оренди за адресою м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4В.

Факт отримання майна в оренду та подальше користування сторонами не заперечувались.

Поряд із цим Дочірнім підприємством «Горизонт Парк» на підставі договору купівлі - продажу № 1233 від 29.10.2018 набуто право власності на нежилу будівлю (літ.В) загальною площею 17538,1 кв.м за адресою м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Частиною 1 ст. 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Отже, наймачеві надається додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 922/2318/17.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 770 ЦК України з 29.10.2018 до ДП «Горизонт Парк» як до нового власника вищезгаданого нежитлового будинку перейшли права та обов`язки орендодавця за Договором оренди № 31-10-13 від 31.10.2013, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Етрекс-1».

В подальшому за наслідками переходу права власності на нерухоме майно, частина якого є предметом Договору оренди, 26 листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (первинний орендодавець за договором), Дочірнім підприємством "Горизонт Парк" (позивач у справі, новий орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етрекс-1" (орендар за договором) укладено додатковий договір № 3 до договору оренди № 31-10-13 від 31.10.2013, відповідно до умов якого, у зв`язку з набуттям 29 жовтня 2018 року (далі «дата придбання») новим орендодавцем права власності на нежитловий будинок (літ. В), загальною площею 17 538,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Грінченко Миколи, будинок 4 (далі - «будинок»), всі права та обов`язки орендодавця за Договором оренди, з усіма змінами та доповненнями до нього, переходять від первинного орендодавця до нового орендодавця.

Окрім цього між первинним орендодавцем, новим орендодавцем та орендарем 26.11.2018 підписано тристоронній Акт приймання - передачі приміщення по вул. Миколи Грінченка, 4 літера «В», згідно якого орендар повернув первинному орендодавцю приміщення, який передав їх новому орендодавцю, та в свою чергу новий орендодавець передав, а орендар прийняв зазначені приміщення площею 619,00 кв.м, розташовані на 1-му поверсі, позначені як офіси "1-G", "1-G1", що займають 5,16 % загальної орендної площі будинку. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до розділу 5 Договору орендар взяв на себе зобов`язання, окрім, основної орендної плати за користування об`єктом оренди, сплачувати додаткову орендну плату.

Додатковою орендною платою вважаються будь-які суми, які орендар за цим договором має сплачувати орендодавцю і які не належать до основної орендної плати (пункт 5.4 Договору).

Згідно з пунктом 6.1.1 Договору орендар сплачує орендодавцю відсоткову частку у витратах, понесених орендодавцем протягом кожного року строку оренди у зв`язку з володінням, експлуатацією, утриманням та ремонтом будинку, Бізнес-центру та земельних ділянок, на яких вони розташовані, включаючи, зокрема, витрати на опалення, кондиціювання повітря, електропостачання прибирання, охорону прибирання території, водопостачання, каналізацію і будь-які інші комунальні послуги, миття вікон, страхування цивільної відповідальності, пошкодження майна, ненадходження орендної платні та будь-яке інше страхування, здійснене орендодавцем, вартість майна і матеріалів обладнання устаткування, сплачуваний орендодавцем податок на муніципальну власність (у разі його справляння), плату за користування землею та будинком, що справляється міською або обласною владою, податок на додану вартість, продаж чи послуги, а також будь-які інші податки, стягнення, збори, відрахування або виплати, що належать до сплати будь-яким державним установам з боку орендодавця або пов`язані з використанням, експлуатацією чи утриманням будинку та бізнес-центру, безпосередні управлінські витрати, а також винагороду за послуги з управління та адміністративного керівництва у розмірі не більше 5% загальних надходжень від будинку, юридичні витрати (крім перелічених винятків), і вартість будь-яких інших додаткових послуг, для експлуатації офісного будинку і бізнес-центру подібної якості у Північній Америці або Західній Європі (надалі - експлуатаційні витрати).

У відповідності до пункту 6.1.2 Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 30.11.2016, для складання бюджету, починаючи з 15 жовтня 2016 року протягом першого календарного року строку оренди орендар сплачує орендодавцю суму в українських гривнях, що дорівнює $1780.00 крім того ПДВ на місяць, як додаткову орендну плату, у порядку, передбаченому статтями 5.4, 5.5, 5.6 та 6.1.3, починаючи з дати початку оренди, як визначену на підставі розрахунку відсоткову частку орендаря в експлуатаційних витратах протягом першого календарного року оренди ("Аванс експлуатаційних витрат"). В усі наступні календарні роки сума експлуатаційних витрат коригується і розраховується, виходячи з оперативного кошторису, складеного орендодавцем на новий рік, і сплачується відповідно до статей 5.5 та 6.13.

Відповідно до пункту 6.1.3. договору відсоткова частка орендаря в експлуатаційних витратах сплачується як додаткова орендна плата відповідно до статті 5.5, щомісяця, наперед, до 5-го (п`ятого) робочого дня кожного календарного місяця (крім виплат протягом першого календарного року оренди що здійснюються відповідно до статей 5.4 та 6.1.2), без знижок чи заліків, разом з іншими прямими платежами за надані орендарю послуги, згадувані у статті 8.2 договору, якщо такі платежі здійснюються, безготівковим переказом коштів на рахунок орендодавця.

Пунктом 6.2.1 договору сторони погодили, що не пізніше ніж через 90 (дев`яносто) днів після завершення кожного календарного року строку оренди орендодавець має надіслати орендареві письмове повідомлення про відсоткову частку орендаря у фактичній сумі експлуатаційних витрат за попередній календарний рік (річний звіт). Орендар має право на аудит експлуатаційних витрат за власний рахунок. Якщо загальна сума місячних експлуатаційних витрат, сплачених орендарем відповідно до статті 6.1 за попередній календарний рік, менша за фактичну суму відсоткової частки орендаря в експлуатаційних витратах, зазначену в річному звіті, орендар сплачує орендодавцю різницю, з урахуванням вимог статті 6.4 цього договору протягом 30 (тридцяти) днів після отримання річного звіту. Орендодавець зараховує суму експлуатаційних витрат, сплачену понад фактичний розмір відсоткової частки орендаря в експлуатаційних витратах, і зазначений у річному звіті, протягом 30 (тридцяти) днів після подання річного звіту, в рахунок наступного належного місячного платежу відсоткової частки орендаря в експлуатаційних витратах.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, 14.09.2019 у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди сторонами проведено обстеження об`єкта оренди та складено акт приймання-передачі приміщення по вул. Миколи Грінченка, 4 літера "В", відповідно до умов якого орендар повернув, а орендодавець прийняв приміщення площею 619 кв.м, розташованих на 1-му поверсі будинку, позначені як офіси "1-G", "1-G1", що займають 5,16 % загальної орендної площі будинку.

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору Дочірнім підприємством "Горизонт Парк" у відповідності до наявних в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист від 31.03.2020 та поштової накладної № 0500088262525, на адресу відповідача разом з листом про оплату експлуатаційних витрат № 866 від 30.03.2020 були направлені річний звіт з фактичних експлуатаційних витрат бізнес-центра "Horizon Park Business Center" за період з 01.01.2019 по 30.09.2019 у вигляді таблиці, калькуляцію процентної ставки в фактичній сумі експлуатаційних витрат, рахунок на суму заборгованості в розмірі 120 166,00 грн. без ПДВ по експлуатаційним витратам станом на 01.01.2020 та в односторонньому порядку складені та підписані з боку позивача два примірники акту надання послуг № 740 від 30.03.2020 на суму 144 199,20 грн., в т.ч. ПДВ.

Проте, зазначений звіт відповідачем не було розглянуто, не підписано та не повернуто орендодавцеві акт надання послуг, оплату експлуатаційних витрат також не здійснено.

Будь-яких пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення стороною зазначеного акту надання послуг відповідачем станом на час розгляду справи суду не надано.

Факт понесення та обсяг витрат позивача з утримання орендованого майна відповідачем не заперечувався.

Тобто, з огляду на умови Договору та фактичні обставини суд вважає вказаний підписаний в односторонньому порядку ДП «Горизонт Парк» акт надання послуг № 740 від 30.03.2020 таким, що погоджений орендарем, та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання нерухомого майна в користування та його утримання в обсягах та за ціною, визначеними в останньому, отже приходить до висновку про можливість вважати вказані в цьому акті послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

Вказаний факт за відсутності будь - яких претензій/зауважень орендаря щодо обсягу, змісту та ціни наданих послуг, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача від підписання спірного акту та/або повернення його дає змогу стверджувати про наявність у відповідача зобов`язання з оплати послуг, а у позивача відповідного права вимагати такої оплати саме в загальній сумі 144 199,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи чинного законодавства та умови Договору, зокрема, щодо здійснення оплати частки експлуатаційних витрат, оскільки наданий позивачем акт надання послуг розцінюється судом в якості належного та допустимого доказу надання майна у користування та послуг його утримання, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання, обумовлені Договором, в обсягах, зазначених в акті, та з належною якістю, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг без будь - яких зауважень.

Окрім того в матеріалах справи відсутні докази опротестування відповідачем виставленого позивачем акту надання послуг та рахунку на оплату частки експлуатаційних витрат за користування орендованим майном, тому суд доходить висновку, що вказані акт та рахунок є такими, що підлягають оплаті.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені Договором строки відсоткову частку орендаря у експлуатаційних витратах, понесених орендодавцем за період 01.01.2019 - 30.09.2019 строку оренди не здійснив, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕТРЕКС-1" обліковується прострочена заборгованість по відшкодування експлуатаційних витрат за Договором оренди № 31-10-13 від 31.10.2013 в сумі 144 199,20 грн.

Зобов`язанням, згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з нездійсненням оплати експлуатаційних витрат та з метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача (орендаря за Договором) претензії щодо сплати заборгованості, а саме № 980 від 22.05.2020, № 1040 від 15.07.2020, № 1171 від 08.12.2020, № 39 від 16.02.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів кладення у цінні листи та поштових накладних.

Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення в повному обсязі оплати відсоткової частки орендаря у експлуатаційних витратах, понесених орендодавцем за період оренди 01.01.2019 - 30.09.2019 у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 144 199,20 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди № 31-10-13 від 31.10.2013 та/або окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості з оплати експлуатаційних витрат за Договором на підставі наданих позивачем доказів.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати експлуатаційних витрат відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 144 199,20 грн. експлуатаційних витрат за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етрекс-1" (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, будинок 9 літера А; код ЄДРПОУ 32423230) на користь Дочірнього підприємства "Горизонт Парк" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 36 Літера Д; код ЄДРПОУ 42260998) 144 199 (сто сорок чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 20 коп. основного боргу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2022 року

Суддя А.М. Селівон