Рішення

від 16.05.2022 по справі 914/4032/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 Справа № 914/4032/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Волошин Р.Р.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Карго Транс», м. Львів,

до відповідача: Інженерно-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго», м. Львів,

про стягнення 1 578 474,06 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Гевяк П.І.;

від відповідача: Гай О.О.;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Карго Транс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» про стягнення 1 578 474,06 грн.

Ухвалою від 29.12.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 25.01.2022.

19.01.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 1444/22).

У зв`язку з перебуванням судді Запотічняк О.Д. на лікарняному, судове засідання 25.01.2022 не відбулось.

02.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (Вх. № 2859/22).

09.02.2022 через електронний суд представник позивача подав клопотання щодо стягнення судових витрат (Вх. № 3792/22).

09.02.2022 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 563/22).

Ухвалою від 15.02.2022 суд призначив розгляд справи на 01.03.2022.

Ухвалою від 01.03.2022 суд відклав розгляд справи на 26.04.2022.

Ухвалою від 26.04.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 17.05.2022.

В судове засідання 17.05.2022 з`явився представник позивача, просив позовні вимоги задоволити, заявив клопотання щодо стягнення судових витрат, просив таке задоволити. Представник відповідача проти вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат не заперечив, щодо стягнення 0,5% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу заперечив, просив в цій частині відмовити.

В судовому засіданні 17.05.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 червня 2021 р. між Інженерно-виробничим підприємством у формі ТОВ «Ременерго» (далі Генеральний підрядник, Відповідач) та ТОВ «Альтаір Карго Транс» (далі Субпідрядник, Позивач) було укладено договір Субпідряду №01/18-06 РЕМ.

1 липня 2021 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору Субпідряду від 18.06.2021 №01/18-06 РЕМ (далі - Додаткова угода №1), відповідно до якої Субпідрядник взяв на себе зобов`язання надати Генеральному підряднику роботи із заміни статора турбогенератора ТВВ-100014УЗ зав. №17681 на резервний №17475 на ВП ЗАЕС, а Генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи. При цьому, Сторони у пункті 2 Додаткової угоди №1 погодили ціну вказаних робіт у розмірі 183 336,00 грн., в т. ч. 30 556,00 грн ПДВ.

На виконання умов договору та додаткової угоди Позивачем були виконані роботи, про що між сторонами було укладено Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 16.07.2021 року на загальну суму 2 056 441,32 грн та Акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 25.08.2021 року на загальну суму 183 336,00 грн.

Відповідач частково сплатив здійснені роботи Позивачу в розмірі 1 100 000,00 грн.

Відповідальність за прострочку платежів за здійснене перевезення вантажу у розмірі 0,5% за кожен день прострочення станом на 22 грудня 2021 року становить 758 624,80 грн., втім позивач, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зменшив розмір цієї санкції фактично вдвічі, визначивши такий у позовних вимогах на рівні 400 000,00 грн.

Оскільки відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо оплати роботи, у зв`язку із чим в нього виникла заборгованість у розмірі 1 139 777,32 грн. За неналежне виконання договірних обов`язків Позивач нарахував Відповідачу 26 226,19 грн інфляційних втрат, 12 470,54 грн 3 % річних та 400 000,00 грн. - 0,5% за прострочку платежів за здійснене перевезення вантажу.

09.02.2022 Позивачем подано клопотання про закриття провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 139 777,32 грн, оскільки такий сплачено Відповідачем, а також зменшив 0,5% за прострочку платежів за здійснене перевезення вантажу з 400 000,00 грн до 100,00 грн.

Відтак, разом сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, з урахуванням проплати в розмірі 1 139 777,32 грн та зменшених вимог за спірним Договором становить

38 796,73 грн.

Правова позиція відповідача.

19.01.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних не заперечив.

Щодо стягнення 0,5 % від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу, що становить 758 624,80 грн (зменшених позивачем в позовній до 400 000,00 грн) нарахованих відповідно до п. 104 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 27.06.1969р. №401 зазначив, що таке стягнення не підлягає до задоволення, адже Статут автомобільного транспорту УРСР, як нормативно-правовий акт, який регулює взаємовідносини між сторонами застосований помилково, оскільки до жодної із категорій сторони у справі не відносяться. Між сторонами було укладено договір підряду, а не перевезення.

Відповідь позивача на відзив.

Позивач зазначив, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, а тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок виконання договірних зобов`язань щодо надання послуг з перевезення вантажів (статора генератора на ВП «Запорізька АЕС»), яке здійснювалось належним позивачу автомобільним транспортом. Те, що укладений між сторонами договір називається Договір субпідряду, не змінює його правової природи, як договору перевезення. При цьому, у цьому договорі перевізником є ТзОВ «АЛЬТАІР КАРГО ТРАНС», вантажовідправником та вантажоодержувачем - ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО».

Відтак, внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем у останнього виникло право вимагати стягнення з винної сторони 0,5 % суми платежів за кожний день прострочення сплати вартості перевезення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18 червня 2021 р. між Інженерно-виробничим підприємством у формі ТОВ «Ременерго та ТОВ «Альтаір Карго Транс» було укладено договір Субпідряду №01/18-06 РЕМ.

Відповідно до пункту 1.1 якого Субпідрядник прийняв на себе зобов`язання надати Генеральному підряднику роботи з транспортування статора генератора зав. №17681 з бл. №5 на бл. №6 і генератора зав. №17475 з бл. №6 на бл.№5 ВП «Запорізька АЕС».

У пункті 2.1 Договору Сторони погодили ціну робіт за Договором у розмірі 2 073 535,44 грн., в т.ч. 345 589,24 грн ПДВ.

1 липня 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору Субпідряду від 18.06.2021 №01/18-06 РЕМ.

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди №1 Субпідрядник взяв на себе зобов`язання надати Генеральному підряднику роботи із заміни статора турбогенератора ТВВ-100014УЗ зав. №17681 на резервний №17475 на ВП ЗАЕС, а Генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи.

При цьому, Сторони у пункті 2 Додаткової угоди №1 погодили ціну вказаних робіт у розмірі 183 336,00 грн., в т.ч. 30 556,00 грн ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата виконаних робіт за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг виконання робіт протягом 60 календарних днів від дати підписання обома Сторонами «Акта виконаних робіт», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Згідно з пунктом 2.3 Договору Генеральний підрядник протягом 5 календарних днів з дня підписання договору оплачує Субпідряднику аванс в розмірі 400 000,00 грн., в т.ч. 66 666,67 грн. ПДВ, для підготовчих робіт з транспортування статора.

22 червня 2021 року Генеральним підрядником перераховано аванс у розмірі 400 000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено приймання виконаних робіт Генеральним підрядником та їх передача Субпідряднику здійснюється за «Актом виконаних робіт».

16 липня 2021 року Генеральний підрядник прийняв виконані Субпідрядником роботи на загальну суму 2 056 441,32 грн., про що Сторони склали Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за липень 2021 року, який підписано зі сторони Генерального підрядника Кубраком І.В. директором ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО» та зі сторони Субпідрядника Москаленком В.О. директором ТзОВ «АЛЬТАІР КАРГО ТРАНС», та скріплено печатками вказаних підприємств.

10 серпня 2021 року відповідач на виконання умов Договору оплатив 200 000,00 грн.

25 серпня 2021 року Генеральний підрядник прийняв виконані Субпідрядником роботи, обумовлені Додатковою угодою №1, на загальну суму 183 336,00 грн., про що Сторони склали Акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за серпень 2021 року, який підписано зі сторони Генерального підрядника Кубраком І.В. директором ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО», зі сторони Субпідрядника Москаленком В.О. директором ТзОВ «АЛЬТАІР КАРГО ТРАНС», та скріплено печатками вказаних підприємств.

23 грудня 2021 року ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО» сплатило на виконання умов Договору 500 000,00 грн.

Однак, ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО» у повній мірі не виконало свій обов`язок зі сплати вартості робіт, виконаних позивачем та прийнятих відповідачем за Актом №1 від 16.07.2021 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2021 року, хоча строк виконання такого обов`язку, передбачений пунктом 2.2 Договору, сплив 15 вересня 2021 року.

Також, ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО» не виконало свій обов`язок свій обов`язок зі сплати вартості робіт, виконаних позивачем та прийнятих відповідачем за Актом №2 від 25.08.2021 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року, хоча строк виконання такого обов`язку, передбачений пунктом 2.2 Договору, сплив 25 жовтня 2021 року.

У зв`язку з тим та з метою досудового врегулювання спору, ТзОВ «АЛЬТАІР КАРГО ТРАНС» поштовим відправленням з описом вкладення №7904907869131 надіслало 02.11.2021 на адресу ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО» претензію із вимогою погасити заборгованість за виконаними та прийнятими роботами у розмірі 1 639 777,32 грн, однак, вказане поштове відправлення працівниками зв`язку повернуто у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

09.12.2021 ТзОВ «АЛЬТАІР КАРГО ТРАНС» повторно поштовим відправленням з описом вкладення №7904907885536 надіслало на адресу ІВП ТзОВ «РЕМЕНЕРГО» претензію із вимогою погасити заборгованість за виконаними та прийнятими роботами у розмірі 1 639 777,32 грн.

Таким чином, свої зобов`язання щодо виконання робіт ТОВ «Альтаір Карго Транс» виконало в повному обсязі та належним чином. А Відповідач порушив умови Договору та Додаткової угоди і не здійснив оплату в повному обсязі за здійснену роботу.

Відповідальність Відповідача передбачена пунктом 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору Відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір Карго Транс» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за виконану роботу у розмірі 1 139 777,32 грн та стягнення штрафних санкцій: 26 226,19 грн інфляційних збитків і 12 470,54 грн 3 % річних.

Разом з тим, у відповідності до п. 104 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року за №401, що є діючим нормативно правовим актом, нарахував відповідальність за прострочку платежів за здійснене перевезення вантажу у розмірі 0,5% за кожен день прострочки у розмірі 400 000,00 грн.

Після відкриття провадження у справі, Відповідачем частинами сплачено на рахунок Позивача суму основної заборгованості 1 139 777,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №828 від 06.01.2022 на суму 500 000,00 грн та № 897 від 03.02.2022 на суму 639 777,32 грн.

Разом з тим Позивачем подано клопотання про зменшення розміру 0,5% за прострочку платежів за здійснене перевезення вантажу з 400 000,00 грн до 100,00 грн, яке прийнято судом.

Відтак Позивач просить стягнути з Відповідача 26 226,19 грн - інфляційних втрат,

12 470,54 грн. грн - 3% річних та 100,00 грн - 0,5% за прострочку платежів за здійснене перевезення вантажу.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 834 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом між Інженерно-виробничим підприємством у формі ТОВ «Ременерго та ТОВ «Альтаір Карго Транс» було укладено договір Субпідряду №01/18-06 РЕМ від 18.06.2021. Згідно умов якого Субпідрядник прийняв на себе зобов`язання надати Генеральному підряднику роботи з транспортування статора генератора зав. №17681 з бл. №5 на бл. №6 і генератора зав. №17475 з бл. №6 на бл.№5 ВП «Запорізька АЕС».

1 липня 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору Субпідряду від 18.06.2021 №01/18-06 РЕМ, відповідно до якої субпідрядник взяв на себе зобов`язання надати Генеральному підряднику роботи із заміни статора турбогенератора ТВВ-100014УЗ зав. №17681 на резервний №17475 на ВП ЗАЕС, а Генеральний підрядник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи.

На виконання умов договору та додаткової угоди позивач виконав рботу, що підтверджується долученими до справи двосторонньо підписаними Актами № 1 від 16.07.2021 на суму 2 056 441,32 грн та № 2 від 25.08.2021 на суму 183 336,00 грн.

Як встановлено судом, Відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті здійснених Позивачем робіт та сплатив частково в розмірі 1 100 000,00 грн. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 1 139 777,32 грн (вартість виконаних та прийнятих робіт за Актом №1 у розмірі 956 441,32 грн та 183 336,00 грн. - за Актом №2).

Згідно долучених платіжних доручень № 828 від 06.01.2022 на суму 500 000,00 грн та № 897 від 03.02.2022 на суму 639 777,32 грн вбачається, що Відповідач сплатив на рахунок Позивача основну суму заборгованості в розмірі 1 139 777,32 грн. Дана сума сплачена після відкриття провадження у справі, тому у частині стягнення суми 1 139,777,32 грн основної заборгованості провадження слід закрити.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата виконаних робіт за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг виконання робіт протягом 60 календарних днів від дати підписання обома Сторонами «Акту виконаних робіт», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Субпідрядника.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 11 611,63 грн (за Актом № 1) та 858,92 грн (за Актом №2).

Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних, у відповідності до вищезазначених періодів, зазначає, що така здійснена вірно та підлягає до стягнення в повному обсязі.

Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати в розмірі 24 759,50 грн за період з (за основним Актом № 1) та 1 466,69 грн (за Актом №2).

Суд здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, дійшов висновку, що такий здійснено вірно.

Відтак, стягнення 3 % річних підлягає до задоволення повністю в розмірі 12 470,54 грн та інфляційні втрати в сумі 26 226,19 грн.

Щодо стягнення штрафної санкції у розмірі 0,5% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу, що становить згідно наведених позивачем розрахунків 100,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем, для нарахування такого виду штрафної санкції, застосовано Статут автомобільного транспорту УРСР, як нормативно-правовий акт, який регулює взаємовідносини між сторонами.

Так, п. 4 Статуту визначає, що чинність цього Статуту поширюється на перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями Міністерства автомобільного транспорту УРСР (автомобільний транспорт загального користування), а також на перевезення, що здійснюються автотранспортними підприємствами і організаціями міністерств і відомств СРСР, союзних республік, виконавчих комітетів Рад народних депутатів, кооперативних і громадських організацій (відомчий автомобільний транспорт), що знаходяться на території УРСР, за винятком автотранспортних підприємств і організацій Міністерства оборони, Комітету державної безпеки СРСР та Міністерства внутрішніх справ СРСР.

Однак, суд звертає увагу, що до жодної із цих категорій сторони у справі не відносяться. Між сторонами спору був укладений договір підряду, а не договір перевезення, що підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 16.07.2021р. та Актом №2 приймання виконаних будівельних робіт від 25.08.2021р. (примірна форма №КБ-2в) де передбачено виконання субпідрядником робіт, які не віднесені до перевезення (будівельні роботи), а відтак у визначенні правової природи договірних зобов`язань між сторонами, слід констатувати, що такі є будівельним підрядом.

За таких обставин, застосування норм Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 27.06.1969р. №401 до правовідносин сторін за договором підряду є не вірним. Відтак, вимога позивача про стягнення штрафної санкції у розмірі 0,5% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення платежу у розмірі 100,00 грн є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог частково. Позовні вимоги підлягають до задоволення у розмірі 38 696,73 грн, з яких: 12 470,54 грн - 3% річних та інфляційні втрати в сумі 26 226,19 грн. В частині стягнення основного боргу в сумі 1 139 777,32 грн провадження закрити. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із позовною заявою та клопотанням на стягнення судових витрат (Вх. № 3792/22) Позивач просить суд включити до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу Позивача в розмірі 30000,00 грн.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 22.12.2021р.; копію Додатку №1 від 22.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 22.12.2021р; копія платіжного доручення № 2509 від 22.12.2021; ордер на надання правової допомоги серія ВС № 1116768.

Як вбачається з наданого позивачем додатку № 1 від 22.12.2021 до договору про надання правової допомоги, а саме п. 4, яким передбачено, що факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписується сторонами. У випадку, якщо Клієнт відмовляється підписати акт наданих послуг, Виконавець надсилає вказаний акт Клієнту поштою і якщо протягом 5-ти днів від останнього не надходить заперечення на такий акт, то він вважається підписаним сторонами.

Однак, представник Позивача не надав належних та достатніх доказів для задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, адже акт наданих послуг або докази відправлення вказаного акту поштою, як доказ факту надання правової допомоги, адвокатом не долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані докази, що договір про надання правової допомоги був виконаний, на підтвердження його виконання подається акт виконаних робіт, специфікація чи рахунок з детальним описом робіт, які були виконані адвокатом, однак таких суду подано не було. Договір про надання правової допомоги є лише наміром сторін, проте факт його виконання повинен бути підтвердженим належними та допустимими доказами, однак такі відсутні в матеріалах справи.

Досдідивши та вивчивши всі докази які є в матеріалах справи, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 17.05.2022 суд повернув Позивачу 23 095,15 грн сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог у розмірі 580,47 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Інженерно-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ременерго» ( 79019, м. Львів, вул. Хімічна, 4, код ЄДРПОУ 13810114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Карго Транс» (79044, м. Львів, вул. Сахарова, 43, оф. 502, код ЄДРПОУ 41316028) 33521,10 грн та судовий збір у розмірі 502,83 грн.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1 139 777,32 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2022.

Суддя Запотічняк О.Д.