Рішення

від 18.05.2022 по справі 924/1164/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" травня 2022 р. Справа №924/1164/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ", Львівська обл., м. Городок

до Приватного підприємства "ЛІСТРАНС", Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Мукша Китайгородська

про стягнення 110000,00 грн. вартості оплаченого і непоставленого товару

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Приватного підприємства "ЛІСТРАНС" 110000,00 грн. вартості оплаченого і непоставленого товару.

В обґрунтування позову посилається на те, що 07.12.2020р. перерахував на поточний рахунок Приватного підприємства "ЛІСТРАНС" 110000,00 грн. згідно з рахунком № 1-12-20 від 03.12.2020р., однак відповідач вказаний у рахунку товар не поставив, сплачені кошти не повернув.

Як зазначає позивач, підставою для оплати у вказаному рахунку зазначено договір поставки № К/2020/67 від 02.12.2020р., який мав бути укладений між сторонами за результатами попередніх домовленостей, однак остаточно його підписано не було, тому оригінал такого договору відсутній у позивача. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 06.08.2021р. про поставку оплаченого товару згідно з рахунком № 1-12-20 від 03.12.2020р., а в разі неможливості поставки, повернення сплачених коштів в сумі 110000,00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ". Вимогу відповідач отримав 16.08.2021р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, вказана вимога залишилась без відповіді та без будь-якого реагування з боку відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Відповідач ні в підготовче судове засідання, ні під час розгляду справи по суті, свого представника не направляв.

Копії ухвал суду направлялись на адресу відповідача, визначеному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (32319, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Мукша Китайгородська, вул. Берегова, будинок 15) та повертались на адресу суд з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній".

Копія ухвали суду від 26.01.2022р. вручена представнику відповідача 31.01.2022р., про що свідчить повідомлення про вручення від 28.01.2022р.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

07.12.2020р. позивач сплатив відповідачу 110000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1992 від 07.12.2020р. (проведено банком 07.12.2020р.) з призначенням платежу "Оплата за технологічна тріска зг. pax. № 1-12-20 від 03.12.2020р., в т. ч. ПДВ 18333,33 грн.".

У матеріалах справи наявний рахунок № 1-12-20 від 03.12.2020р. на суму 110000,00 грн., який містить відтиск печатки Приватного підприємства "ЛІСТРАНС" (постачальник), одержувач - ТОВ "Т.Б. ФРУТ", підстава - договір поставки № К/2020/67 від 02.12.2020р.

ТОВ "Т.Б. ФРУТ" звернулося до ПП "ЛІСТРАНС" з вимогою від 06.08.2021р., у якій вимагав протягом 7-ми календарних днів здійснити поставку оплаченого Товариством товару згідно з рахунком №1-12-20 від 03.12.2020р. або в той самий строк повернути сплачені кошти в сумі 110000,00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ". Також зазначено, що у випадку невиконання вимоги у вказаний вище строк, Товариство з обмеженого відповідальністю "Т.Б ФРУТ" буде змушене звернутись до господарського суду із позовними вимогами для примусового стягнення зазначеної вище суми коштів.

Отримання поштової кореспонденції 16.08.2021р. ПП "ЛІСТРАНС" від ТОВ "Т.Б. ФРУТ" підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина перша статті 180 ГК України визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною першою статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази. Недопустимими є свідчення свідків.

Закон не виключає можливості укладення договорів купівлі-продажу чи поставки у спрощений спосіб, зокрема, шляхом оплати покупцем виставленого продавцем рахунку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Також, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Як вже зазначалось, у матеріалах справи наявний рахунок № 1-12-20 від 03.12.2020р. на суму 110000,00 грн., який містить відтиск печатки відповідача, за яким одержувачем являється позивач.

Отже, матеріали справи та надані суду документи свідчать, що між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки. Обов`язки позивача виразились у оплаті товару відповідачу, а обов`язки відповідача в передачі цього товару.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 06.08.2021р., у якій вимагав протягом 7-ми календарних днів здійснити поставку оплаченого товару згідно з рахунком №1-12-20 від 03.12.2020р. або в той самий строк повернути сплачені кошти в сумі 110000,00 грн. на поточний рахунок позивача. Отримання поштової кореспонденції 16.08.2021р. ПП "ЛІСТРАНС" від ТОВ "Т.Б. ФРУТ" підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач не надав доказів передачі товару, погодженого сторонами у строки визначені у претензії, так само і не надав доказів повернення попередньої оплати, здійсненої позивачем.

За положеннями статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

У зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України.

Відповідач не виконав своє зобов`язання в частині передачі товару та повернення передоплати вартості товару у розмірі 110000,00 грн., факт виконання своїх зобов`язань перед позивачем відповідач належним чином не довів.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оплата, здійснена позивачем з посиланням на виставлений відповідачем рахунок, була прийнята відповідачем беззаперечно. Відповідач не здійснював повернення вказаної суми та не уточнював їх призначення, навіть з урахуванням обставин звернення позивача з претензією. При цьому, відповідач не заперечує факту отримання спірної суми від позивача; обґрунтованість отримання вказаних коштів з інших підстав (поза межами спірних правовідносин купівлі-продажу/поставки) відповідачем не доведена.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, з урахуванням претензії.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 110000,00 грн. вартості оплаченого і непоставленого товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛІСТРАНС" (32319, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Мукша Китайгородська, вул. Берегова, будинок 15, код ЄДРПОУ 37368761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б. ФРУТ" (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд. 9, корпус 1, код ЄДРПОУ 41179849) 110000,00 грн. (сто десять тисяч гривень 00 коп.) вартості оплаченого і непоставленого товару, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25.05.2022р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - в матеріали,

2 - позивачу (info.dar@tbfruit.com;81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Артищівська, буд. 9, корпус 1)- рек з пов.

3 - відповідачу (32319, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, село Мукша Китайгородська, вул. Берегова, будинок 15; trans.lis@ukr.net) - рек. з пов.