Рішення

від 11.05.2022 по справі 461/2046/21

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2046/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2022 року м.Львів.

Галицький районний суд міста Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання Цибулько О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» про стягнення невиплаченої заробітної плати. В обґрунтування позову покликається на те, що він з 01.02.2019року працюєв Товариствіобмеженою відповідальністю«ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «НОВІКОМУНІКАЦЇ» напосаді менеджераз реклами. При прийомі на роботу заробітна плата встановлена позивачу згідно з штатним розкладом в розмірі 5000,00 грн. ОСОБА_1 зазначає, що з серпня 2020 по лютий 2021 з невідомих йому причин не проведено виплату заробітної плати у загальному розмірі 35 000,00 грн. Позивач стверджує, що ним подано скаргу на діївідповідача стосовноневиплати заробітноїплати доТериторіальної державноїінспекції зпитань праціу Львівськійобласті,проте намомент поданняпозову інформації проїї розгляднемає. ОСОБА_1 вважає,що відповідачем порушено його конституційне право на заробітну плату. Позивач просить позов задовольнити.

Окрім цього, 11.05.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки» в частині надання ОСОБА_1 з 01.08.2020 року до завершення карантину відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що виплата заробітної плати позивачу не проводилася з огляду на подану ним заяву про відпустку за власним бажанням від 30.06.2020 року та відповідного наказу від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки» згідно з яким ОСОБА_1 з 01.08.2020 року до завершення карантину надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 01.08.2020 р. Позивач стверджує, що він не надавав заяву про відпустку за власним бажанням від 30.06.2020 відповідачу. Крім того, зазначає, що у наказі від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки» відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом даного наказу. Тому позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення наказу від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки», оскільки він не підписував та не подавав заяву про надання відпустки за власним бажанням від 30.06.2020 року. Тому позивач просить позовні вимоги задовольнити, визнати протиправним та скасувати наказ від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки» в частині надання ОСОБА_1 з 01.08.2020 року до завершення карантину відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін та стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 35000, 00 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.03.2021 року відкрито спрощене провадження у справі.

20.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ».

11.05.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив та заяву про збільшення позовних вимог.

17.09.2021 року представник відповідача подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

13.10.2021 року ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, просить позов задовольнити повністю. Додатково позивач зазначив, що у спірний період він працював з клієнтами, тобто здійснював свої посадові обов`язки, однак відповідач не сплатив йому заробітну плату за сім місяців. Також позивач зазначив, що він звільнився з даного товариства 17.06.2021 року. Після звільнення коштів, які простить стягнути за даним позовом не отримав. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати він не писав та не надавав керівництву. Також, стверджує, що про наказ про надання йому відпустки про збереження заробітної плати дізнався після отримання відзиву на позов та додатків до нього.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання про причини неявки суд не повідомив. В попередніх судових засідання представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає такі необґрунтованими та безпідставними, адже позивач перебував у відпустці та не працював. Відповідно оскільки він перебував у відпустці без збереження заробітної плати. то відповідно цей період не оплачується. Зазначає, що наказ про надання відпустки є законним, крім того просить застосувати строк позовної давності, адже позивачем пропущено строк оскарження даного наказу.

У відзиві на позов також зазначено, що відпустку без збереження заробітної плати надано позивачу на підставі його заяви.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників, які не з`явилися, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено,що 01.02.2019року ОСОБА_1 прийнято напосаду менеджера з реклами Відділу реклами в Товаристві обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦЇ» згідно з наказом №3-к від 20.01.2019 року, що вбачається з трудової книжки позивача / а. с. 34/.

При прийомі на роботу заробітна плата встановлена ОСОБА_1 згідно з штатним розкладом в розмірі 5000,00 грн.

З інформації, яка міститься на офіційному сайті Пенсійного фонду України в особистому кабінеті Тихоненка А.В. , наданої позивачем вбачається, що з серпня 2020 року по лютий 2021 року йому не виплачується заробітна плата /а. с. 8-10/.

Відповідно до наказу №96-к/тр від 31.07.2020 року, виданого директором Товариства обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦЇ» Захаровою Є.А., у зв`язку з необхідністю дотримання карантинних заходів, введених Урядом через поширення коронавірусної інфекції на виконання вимог постанови КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 року №211, керуючись п.3 ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР надано ОСОБА_1 , менеджеру з реклами, відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 01.08.2020 року до завершення карантину на підставі заяви ОСОБА_1 /а. с. 29-32/.

Згідно з наказом №296-к/тр від 17.06.2021 року, виданим директором Товариства обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦЇ» Захаровою Є.А., ОСОБА_1 , менеджера з реклами, 22.06.2021 року звільнено за власним бажанням, згідно з статтею 38 КЗпП України. Проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 з урахуванням компенсації за невикористану щорічну відпустку 27 календарних днів за період роботи з 01.02.2020 року по 22.06.2021 року /а. с. 92/.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу Украйни, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій зазначеної статті.

Статтею 43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВРпередбачає два види відпустки без збереження заробітної плати, а саме ті, що надають: працівнику обов`язково; якщо роботодавець та працівник досягли згоди. Відпустка без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин працівникові може бути надана, якщо роботодавець та працівник досягли згоди. Така відпустка має тривати не більше 15 календарних днів на рік. Працівник у заяві про надання відпустки має зазначити сімейні обставини чи інші причини, що спричинили потребу в такій відпустці. Перелік таких причин законодавство не встановило, оскільки їх важливість залежить від конкретних обставин, які можуть або склалися в житті працівника. Вирішує, чи надати таку відпустку, роботодавець. Якщо роботодавець надає працівнику відпустку без збереження заробітної плати, він має оформити наказ/розпорядження, у якому вказати підставу для відпустки та її тривалість.

Отже, за своїм юридичним характером наказ про відпустку є висловленням зустрічного волевиявлення власника або уповноваженого ним органу за заявою працівника про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, необхідність надання якої обумовлено сімейними обставинами, а юридичний факт надання такої відпустки є результатом згоди обох сторін трудових відносин.

11.03.2020 року на підставі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Постановою Кабінету Міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановами Кабінету Міністрів України неодноразово вносились зміни, що строків карантину.

Таким чином, в період з 12.03.2020 року по теперішній час на території України діє карантин встановлений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Підпунктом 1 Пункту 2 розідлу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» також внесено зміни до ст. 26 Закону України «Про відпустки», а саме доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

В судовому засідання позивач зазначив, що він не виявляв бажання та не писав заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати до закінчення карантину. Окрім цього, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 звертався до роботодавця з заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати до закінчення карантину. Долучена представником відповідача до матеріалів справи копія заяви від 30.06.2020 року не належної якості, а тому не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки оригіналу даної заяви суду не було надано. Також суду не надано доказів того, що позивача було ознайомлено з наказом про надання відпустки без збереження заробітної плати, адже підпис про позивача про те, що він ознайомлений з цим документом відсутній на наказі.

Крім цього, суду не надано представником відповідача належних та допустимих доказів того, що у період з серпня 2020 року по лютий 2021 року включно ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої трудові обов`язки. Тому суд вважає, що наказ №96-к/тр від 31.07.2020 року про надання ОСОБА_1 , менеджеру з реклами, відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін з 01.08.2020 року до завершення карантину на підставі заяви ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене суд вважає, що наявні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати стягнення з відповідача заробітної плати на користь позивача за період перебування згідно наказу у відпустці у розмірі 35000, 00 грн., адже заборгованість по виплаті заробітної плати виникла за сім місяців, а згідно з штатним розкладом позивач отримує заробітну плату в розмірі 5000,00 грн. за один місяць. Суду не надано представником відповідача належних та допустимих доказів того, що у період з серпня 2020 року по лютий 2021 року включно ОСОБА_1 був відсутній на роботі та не виконував свої трудові обов`язки та не надано жодного доказу на підтвердження факту правомірності оскаржуваного наказу.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність (ст. ч.1 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно з ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.

Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 ЦК України). Загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Представником відповідача подано заяву про застосування спливу строку позовної давності. Останній вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки наказ який оспорює відповідач винесено 31.07.2020 року, тому строк на його оскарження пройшов 31.10.2020 року. Представник відповідача стверджує, що ОСОБА_1 не міг не знати про те, що перебуває у відпустці протягом десяти місяців з моменту винесення оскаржуваного наказу та міг дізнатися з якої причини йому не виплачують заробітну плату, однак жодних дій свідомо не вчиняв. Оскільки позивач не просив суд поновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропуску цього строку.

З позовної заяви та з наданих документів позивачем вбачається, що позивача не було ознайомлено з наказом від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки» в частині надання ОСОБА_1 з 01.08.2020 року до завершення карантину відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. Про існування такого наказу він дізнався під час розгляду даної справи , а саме 20.04.2021 року з моменту отримання відзиву та додатків до нього.

Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому у задоволенні клопотання відповідача про застосування спливу строку позовної давності слід відмовити за безпідставністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 43 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст.4,12,89,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 94 КЗпП України, ст. 16 ЦК України, Законом України «Про відпустки», Законом України «Про оплату праці» суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 31.07.2020 року № 96-к/тр «Про надання відпустки» в частині надання ОСОБА_1 з 01.08.2020 року до завершення карантину відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦЇ» (79000, м. Львів, вул. Вороного, 3, код ЄДРПОУ 34047881) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) не виплачену заробітну плату у розмірі 35 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦЇ» (79000, м. Львів, вул. Вороного, 3 Код ЄДРПОУ 34047881) на користь держави 1816, 00 грн. судового збору.

Повний текст судового рішення проголошено 18.05.2022 року о 16 год. 00 хв.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Р.Юрків.