Постанова

від 25.05.2022 по справі 400/4728/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4728/21

Суддя в суді І інстанції Гордієнко Т.О.

Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління статистики у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, у справі за адміністративним позовом Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича до Головного управління статистики у Миколаївській області, за участі третьої особи без самостійних вимога на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ошора-Транс», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню статистики у Миколаївській області, а саме:

- визнання протиправною бездіяльність, яка виявилась у відмові у наданні інформації на запит приватного виконавця, що оформлена листом від 26 травня 2021 року № 18-11/1878-21;

- зобов`язання надати наступну інформацію щодо ТОВ «Ошора-Транс»: копію балансового звіту за 2018-2020 року; копії оборотно-сальдових відомостей (відомість по амортизації основних засобів) за 2018-2020 роки; розшифровку балансового звіту за 2018-2020 роки (з зазначенням найменування майна, його класифікації та кількості); фінансовий звіт підприємства за 2018-2020 роки (звіт до органів статистики, в якому зазначаються активи та основні засоби).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправною відмову щодо надання інформації на запит приватного виконавця, що оформлена листом від 26 травня 2021 року № 18-11/1878-21;

- зобов`язано надати наступну інформацію щодо ТОВ «Ошора-Транс»: копію балансового звіту за 2018-2020 року; копії оборотно-сальдових відомостей (відомість по амортизації основних засобів) за 2018-2020 роки; розшифровку балансового звіту за 2018-2020 роки (з зазначенням найменування майна, його класифікації та кількості); фінансовий звіт підприємства за 2018-2020 роки (звіт до органів статистики, в якому зазначаються активи та основні засоби).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин судом першої інстанції прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин Головним управлінням статистики у Миколаївській області правомірно відмовлено у задоволенні запиту приватного виконавця про надання інформації стосовно третьої особи, так як запитувана ним інформація є конфіденційною.

При цьому, на переконання апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки його посиланням на вимоги законодавства щодо захисту конфіденційної інформації.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. перебуває виконавче провадження № 65309637, відкрите на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області № 915/1870/19, виданого 27 квітня 2021 року про стягнення з ТОВ «Ошора-Транс» (код ЄДРПОУ 33867763) на користь ТОВ «Вініл» (код ЄДРПОУ 25513976) 1 061 023,61 гривень, а також судових витрат, у сумі 39 788,37 гривень.

При цьому, 04 травня 2021 року приватним виконавцем надіслано до Головного управління статистики у Миколаївській області вимогу про надання інформації, в якій з метою перевірки майнового стану боржника, просив відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», в 10-денний строк, надати необхідну інформацію, необхідну виконавцю для проведення виконавчих дій, а саме: належним чином завірені копії документів (за наявності) відносно боржника ТОВ «Ошора-Транс», а саме: копію балансового звіту за 2018-2020 року; копії оборотно-сальдових відомостей (відомість по амортизації основних засобів) за 2018-2020 роки; розшифровку балансового звіту за 2018-2020 роки (з зазначенням найменування майна, його класифікації та кількості); фінансовий звіт підприємства за 2018-2020 роки (звіт до органів статистики, в якому зазначаються активи та основні засоби).

В свою чергу, листом від 20 травня 2021 року Головним управлінням статистики у Миколаївській області повідомлено позивача про те, що згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про державну статистику», первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов`язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що на спірні правовідносини поширюється юрисдикція адміністративних судів, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження», за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, згідно ст. 188-13 КУпАП, невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця,- тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ст. 188-13 (крім справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати приватні виконавці (стаття 188-13 - у частині, що стосується невиконання законних вимог приватного виконавця).

З іншого боку, Закон України «Про державну статистику» регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, організаційні засади здійснення державної статистичної діяльності з метою отримання всебічної та об`єктивної статистичної інформації щодо економічної, соціальної, демографічної та екологічної ситуації в Україні та її регіонах і забезпечення нею держави та суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про державну статистику», первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов`язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що поширення статистичної інформації, на підставі якої можна визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, забороняється.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, об`єднаннями громадян, посадовими та іншими особами з метою використання для прийняття рішень до конкретного респондента.

Згідно ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну статистику», безкоштовне надання державним органам та органам місцевого самоврядування статистичної інформації, передбаченої планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів України, здійснюється органами державної статистики у межах коштів, виділених на зазначені цілі з Державного бюджету України. Зазначена інформація надається із дотриманням вимог конфіденційності, визначених цим Законом.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови Головного управління статистики у Миколаївській області у наданні інформації на вимогу приватного виконавця, що оформлена листом від 26 травня 2021 року № 18-11/1878-21.

В даному випадку, у межах здійснення своєї професійної діяльності позивачем, як приватним виконавцем, керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», направлено до Головного управління статистики у Миколаївській області вимогу про надання інформації стосовно ТОВ «ОШОРА-ТРАНС», яка необхідна йому для здійснення примусового виконання рішення у виконавчому провадженні № 65309637.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема на предмет дотримання правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, позивача, як приватного виконавця, уповноважено державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень суду у порядку, встановленому законом.

Тобто, надсилаючи вищевказану вимогу про надання інформації позивач здійснював публічно-владні управлінські функції на підставі ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та ЗУ «Про виконавче провадження», а як наслідок мав статус суб`єкта владних повноважень.

Між тим, аналізуючи вищевикладені положення КАС України, колегія суддів зазначає, що право суб`єктів владних повноважень на доступ до суду адміністративної юрисдикції не є абсолютним, так як можливість такого звернення має бути прямо передбаченою законом.

Тобто, звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, а саме ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Між тим, жодною нормою ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено можливості приватного виконавця на звернення до суду з позовом щодо оскарження відмови, дій, або бездіяльності за невиконання його законних вимог іншими суб`єктами владних повноважень, які не є стороною відповідного виконавчого провадження.

З іншого боку, аналізуючи вищевикладені положення законодавства, а саме ЗУ «Про виконавче провадження» та КУпАП, колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачено інший механізм притягнення до відповідальності винних осіб за невиконання законних вимог приватного виконавця.

Тому, за умови наявності іншого механізму вирішення спірних правовідносин, який чітко визначений законодавцем, а також через відсутність у приватного виконавця, як суб`єкта владних повноважень, повноважень згідно ЗУ «Про виконавче провадження» на звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів вважає, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених ст. 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у даній справі, незалежно від доводів апеляційної скарги.

При цьому, вирішуючи питання застосування процесуальних наслідків звернення до суду суб`єкта влади, який не наділений повноваженнями на звернення з поданою ним позовною заявою, колегія зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як таке, що стосується не лише спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а й спорів, що взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року, у справі № 800/414/17.

Тому, враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції правил юрисдикції адміністративних судів, наявні обов`язкові підстави для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, незалежно від доводів апеляційної скарги позивача.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління статистики у Миколаївській області залишити без задоволення.

Скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та закрити провадження у справі за позовом приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича до Головного управління статистики у Миколаївській області, за участі третьої особи без самостійних вимога на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ошора-Транс», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.