Постанова

від 24.05.2022 по справі 320/10409/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10409/20 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2020 №176649-5505-1016.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що підстави для застосування пільги передбаченої пунктом 281.3 ст.281 ПК України відсутні.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» утворено, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби ГУ ДПС у Київській області.

Відповідно до наказу №755 від 24.12.2020, розпочато виконання територіальними органами ДПС, утвореними як відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС №529 від 30.09.2020 повноважень та функцій територіальних органів ДПС, зокрема ГУ ДПС у Київській області.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає клопотання апелянта обґрунтованим та таким. що підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) правонаступником ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2019 між позивачкою та ТОВ «Агро-Пульс» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки б/н, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 1,9724 га, кадастровий номер 3222286000:02:010:0014, яка знаходиться на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 20929241 від 24.04.2014, щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222286000:02:010:0014 зареєстровано право оренди строком дії 10 років за ТОВ «Агро-Пульс», яке є платником єдиного податку ІІІ групи для юридичних осіб.

01.05.2018 між ТОВ «Агро Пульс» та ПСП «Переселенське-К» укладено договір про співпрацю № 02/18, відповідно до умов якого зазначене ПСП зобов`язується для забезпечення співпраці надати можливість ТОВ «Агро Пульс» обробляти земельні ділянки, які належать ТОВ «Агро Пульс» на праві власності або праві користування (оренди). ТОВ «Агро Пульс» зобов`язується оформляти на своє ім`я договори оренди з власниками земельних ділянок, здійснювати їм виплату встановлених договорам платежів та інші зобов`язання.

У пункті 5.2 вказаного Договору визначено, що ПСП «Переселенське-К» забезпечує ТОВ «Агро Пульс» грошовими коштами для виплати орендної плати та здійснення інших платежів, пов`язаних із користуванням земельними ділянками, які належать ТОВ «Агро Пульс» на праві власності або праві користування (оренди).

ПСП «Переселенське-К» є платником єдиного податку 4 групи.

Судом встановлено, що позивач та ТОВ «АГРО ПУЛЬС» земельний податок не сплачували, але такий земельний податок, відповідно до платіжного доручення № 6560, сплатило ПСП «Переселенське-К» 22.04.2020.

20.05.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від №176649-5505-1016, яким позивачці визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 523,30 грн.

Позивачка, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулася до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно пп 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно ст. 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК передбачено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 ПК).

Судом встановлено, що позивачка є власником спірної земельної ділянки.

Вказану земельну ділянку на підставі договіру оренди від 21.08.2019 передано у строкове платне користування ТОВ «Агро Пульс» строком на 10 років.

У свою чергу земельною ділянкою на підставі договору про співпрацю з ТОВ «Агро Пульс» користується ПСП "Переселенське-К".

Отже, фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенське-К".

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою провадження господарської діяльності підприємства, а майнові права на вказану земельну ділянку передаються до складеного капіталу такого підприємства, яке реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю. Саме з таких підприємств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що після укладення договору користування землею, обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме юридична особа, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем, яким в даному випадку є Приватне сільськогосподарське підприємство «Переселенське-К».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №815/5979/17; від 06.02.2019 у справі №824/230/17-а; від 24.09.2019 у справі №806/7171/13-а; від 28.04.2020 у справі №814/536/15.

Як правильно зазначив суд першої інстанції Приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське-К", як землекористувачем, обліковувалася спірна земельна ділянка у власному податковому обліку та сплачувався за неї відповідний податок, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене по відношенню до позивача підлягає скасуванню, оскільки податкове зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин.

Доводи апелянта про те, що підстави для застосування пільги передбаченої пунктом 281.3 ст.281 ПК України відсутні, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 281 ПК передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Пунктом 281.3 статті 281 ПК передбачено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

В даному випадку ні позивач, ні Приватне сільськогосподарське підприємство «Переселенське-К» не вимагають застосування пільг до себе щодо сплати земельного податку, що підтверджується фактом сплати такого Приватним сільськогосподарським підприємством «Переселенське-К» за відповідну земельну ділянку.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких