Постанова

від 24.05.2022 по справі 320/1756/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1756/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0134315205 від 26.12.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також у апеляційній скарзі апелянт просив замінити ГУ ДФС у Київській області правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код 44096797), відокремлений підрозділ ДПС.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у Київської області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Київської області. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у Київській області здійснено 30.07.2019 року.

У свою чергу, із змісту постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 випливає, що Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) прийнято рішення ліквідувати.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДПС у Київській області, яке згідно п. 1 затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 положення є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377).

При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України здійснено 30.09.2020 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання ГУ ДПС у Київській області та допустити заміну ГУ ДФС у Київській області його правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010400) ТОВ «Український інститут сталевих конструкцій імені В.М.Шимановського».

Результати перевірки оформлені Актом № 4200/10-36-52-05/36861591 від 29.11.2018 у якому зафіксовано порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що визначені п .п. 266.10.1 п. 266 ПК України.

На підставі висновків Акту перевірки Головне управління ДФС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 0134315205 від 26.12.2018, яким встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченим юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за затримку на 42 та 38 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 540 грн. та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 108 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Правове регулювання порядку обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, строк сплати та порядок зарахування до бюджетів передбачений ст.266 Податкового кодексу України.

Так, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості; у відповідності до п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України (строки сплати податку) податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до п. п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна податкову декларацію з розбивкою річної суми рівними частинами поквартально.

Згідно п. п. «б» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, юридичні особи сплачують вказані в декларації податкові зобов`язання авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

За приписами пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Також, пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов`язання.

У відповідності до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно були надані до податкових органів податкові декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме 14.02.2016 № 9016441615 та за 2017 рік - 15.02.2017 № 9018030888.

За вказаними деклараціями позивачем своєчасно та у повному обсязі було сплачено грошові зобов`язання, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (квитанціями):

- І кв. 2016 р. сума сплати 11814,65 грн., термін сплати 30.04.2016, дата сплати - 28.04.2016;

- ІІ кв.2016 р. сума сплати 11814,65 грн., термін сплати 30.07.2016, дата сплати - 26.07.2016;

- ІІІ кв.2016 р. сума сплати 11814,65 грн., термін сплати 30.10.2016, дата сплати -26.10.2016;

- IV кв.2016 р. сума сплати 11814,65 грн., термін сплати 31.01.2017, дата сплати - 24.01.2017;

- І кв.2017 р. сума сплати 27592,80 грн., термін сплати 30.04.2017, дата сплати - 25.04.2017;

- ІІ кв.2017 р. сума сплати 27592,80 грн., термін сплати 30.07.2017, дата сплати -27.07.2017;

- ІІІ кв.2017 р. сума сплати 27592,80 грн., термін сплати 30.10.2017, дата сплати- 24.10.2017;

- IV кв.2017 р. сума сплати 27592,80 грн., термін сплати 31.01.2018, дата сплати - 26.01.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надано докази своєчасності сплати грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно поданих декларацій, тоді як відповідач не надав суду доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо сум визначених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також дати їх виникнення та граничних строків сплати, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити наявність чи відсутність порушення граничних строків їх сплати позивачем. Таких доказі не надано відповідачем і до апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0134315205 від 26.12.2018.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких