Постанова

від 24.05.2022 по справі 640/14174/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14174/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року №00004091402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Імперія Скан» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Сімузар» (код 39601662) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та із ТОВ «Лімна-Груп» (код 40227917) за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 06 березня 2019 року №158/26-15-14-02-04/35576019, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено пункти 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 52 800,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 №00004091402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 66 000,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 52 800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 200,00 грн.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктами 6, 7П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Сімузар» та ТОВ «Лімна-Груп».

Так судом встановлено, що між ТОВ «Імперія Скан» (замовник) та ТОВ «Сімузар» (експедитор), ТОВ «Лімна-Груп» (експедитор) укладено типові договори про надання послуг від 01 квітня 2016 року №010416 та від 05 травня 2017 року №050517, за умовами яких експедитор забезпечує експедиторське обслуговування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом замовника у міському, приміському й міжміському сполученні.

Порядок розрахунків визначений у розділі 5 вказаних Договорів.

Вартість експедирування оплачується за узгодженням сторін згідно акта виконаних робіт.

Належні експедитору суми за експедиторські послуги можуть оплачуватись замовником при поданні заявки (передоплата).

Остаточний розрахунок за платежами за транспортно-експедиторські послуги проводяться замовником на підставі рахунків-фактури експедитора та акта про виконання транспортно-експедиторських послуг.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем надано до суду акти здачі-приймання робі (надання послуг) №98, 1007 та №198, виписки по рахунку та податкові накладні.

Перевіривши зміст долучених до матеріалів справи документів первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів встановила, що останні не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентами.

До суду не надано рахунків-фактур, обов`язковість яких визначена розділом 5 Договорів про надання послуг від 01 квітня 2016 року №010416 та від 05 травня 2017 року №050517.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не подав будь-яких доказів, складенням яких оформлювався результат надання послуг, не представив жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей суб`єкта господарювання.

Вказані обставини свідчать про відсутність належного документального підтвердження та відсутність реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сімузар» та ТОВ «Лімна-Груп».

Також у матеріалах справи наявний вирок Дарницького районного суду міста Києва у справі від 07 травня 2018 року №753/3503/18, яким визнано винним ОСОБА_1 (директор ТОВ «Лімна-Груп») у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 51 000,00 грн.

Вищезазначеним вироком встановлено об`єктивну сторону складу злочину ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а саме ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України.

ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України.

Таким чином вказаним вироком встановлено фіктивне підприємництво ТОВ «Лімна-Груп».

Колегія суддів зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних бухгалтерського та податкового обліку можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Враховуючи встановлені обставини у вироці Дарницького районного суду міста Києва у справі від 07 травня 2018 року №753/3503/18 колегія суддів вважає, що господарські операції вказаного підприємства з позивачем не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, не дає права позивачу формувати дані податкового обліку на підставі таких документів, які також не дають права і на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

Також вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 27.08.2017 у справі № 761/26927/17 директора ТОВ «Сімузар» ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому за цією статтею покарання у виді штрафу в розмірі 515 (п`ятсот п`ятнадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 755 (вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Колегія суддів враховує ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/26927/17, якою закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 (директора ТОВ «Сімузар»), проте зазначає, що кримінальна справа № 761/26927/17 закрита на підставі пункту 4 частини першої статті 284 Кримінально процесуального кодексу України (25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18 вересня 2019 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким виключено статтю 205 Кримінального кодексу).

Тобто у цій справі обставини, які були встановлені під час кримінального провадження підлягають оцінці на предмет реальності господарських операцій у сукупності разом з іншими доказами.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 280/1304/20.

У зв`язку з викладеним у сукупності колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентами у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи не містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто не підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2019 року №00004091402 є правомірним та не підлягає скасуванню..

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Скан" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких