Постанова

від 25.05.2022 по справі 560/13446/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13446/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

26 травня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Левківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Староостропільської сільської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до Левківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Староостропільської сільської ради Хмельницької області про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2021 року позивач - ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Левківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Староостропільської сільської ради Хмельницької області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи Левківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Староостропільської сільської ради Хмельницької області за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район (Хмельницький район), с. Левківка, вул. Центральна, 9 (ЄДРПОУ: 26158773) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, викладених в Акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №616 від 12.07.2021.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.03.2022 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 04.06.2021 №294 "Про проведення позапланових перевірок" в період з 09 по 12 липня 2021 року посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки - Левківської ЗОШ І-ІІ ст. розташованої за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район (Хмельницький район), с. Левківка, вул. Центральна, 9 (ЄДРПОУ 26158773).

За результатами перевірки складено акт від 12 липня 2021 року №616, згідно якого виявлено порушення, зокрема:

п.1. Дерев`яні конструкції горищних приміщень покриття будівлі ЗОШ (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

п.2. З`єднання відгалуження та окінцювання жил проводів та кабелів навчального корпусу ЗОШ не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

п.3. Не здійснено ревізію та ремонт наявних пристроїв блискавкозахисту навчального корпусу Левківської ЗОШ (під час заходу та контролю не надано підтверджуючі завірені відповідним чином документи);

п.4. Приміщення навчального корпусу ЗОШ недозабезпечено первинними засобами пожежогасіння згідно норм належності;

п.5. Усі підсобні приміщення навчального корпусу ЗОШ не забезпечено відповідними знаками пожежної безпеки відповідно до ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026 -76 "ССБТ Цвета сигнальные и знаки безопасности;

п.6. Наявні первинні засоби пожежогасіння ЗОІІІ, не забезпечено обліковими (інвентарними) номерами за прийнятою схемою нумерації на об`єкті;

п.7. Усі приміщення ЗОШ, у яких розміщено оргтехніку не забезпечено переносним газовим вогнегасником у відповідності до норм належності;

п.8. З будівель навчального корпусу ЗОШ над дверима евакуаційних виходів не встановлено світлові покажчики "ВИХІД" білого кольору на зеленому фоні, підключені до джерела живлення аварійного (евакуаційного) освітлення;

п.9. Будівлю ЗОШ не забезпечено зовнішнім протипожежним водопроводом (водою) для цілей зовнішнього пожежогасіння;

п.10. Приміщення ЗОШ не обладнано системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації);

п.11. Не надано відповідно завірені підтверджуючі документи щодо проведення заміру опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання ліцензійними організаціями;

п. 12. Електрощити, групові електрощитки в приміщенні ЗОШ не оснащено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарату захисту;

п.13. Сходову клітину евакуаційного виходу з другого поверху ЗОШ не виконано за класом вогнестійкості не нижчою чим клас вогнестійкості самої будівлі;

п.14. Не розроблено та не вивішено на видному місці інструкції щодо виконання вимог техногенної безпеки та порядку дій персоналу в разі виникнення аварійної ситуації (аварії);

п. 15. Не розроблено та не затверджено керівником об`єкта положення про об`єктову комісію з питань надзвичайних ситуацій;

п.16. Не розроблено річний план роботи об`єктової комісії з питань надзвичайних ситуацій.

п.17. Не проведено ремонт стаціонарних зовнішніх пожежних сходів та не пофарбовано їх;

п.18. Двері на шляху евакуації з другого поверху не виконані з відчиненням в напрямку виходу з будівлі;

п. 19. Двері з другого евакуаційного виходу першого поверху будівлі ЗОШ допускається зачинені на ключі;

п.20. Не влаштовано інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту.

Вважаючи, що виявлені порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернулось з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що існування хоча б одного істотного порушення, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей є самостійною підставою для застосування заходів реагування.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на відсутність фінансування не може бути достатньою підставою для допущення експлуатації будівель та приміщень з порушенням правил техногенної та пожежної безпеки. Відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Отже, суд першої інстанції зазначив, що виявлені перевіркою порушення стосуються протипожежних норм та становлять реальну небезпеку, створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачем усунуті порушення вимог пожежної безпеки в приміщенні, де перебувають люди, суд першої інстанції вважає недопустимою експлуатацію такого до повного усунення виявлених перевіркою порушень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (ст. 1 Кодекс цивільного захисту України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.64 Кодексу цивільного захисту України, Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно з п.12 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Як зазначено в ч.1 ст.70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; ) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно з ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог чинного законодавства України, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Колегією суддів встановлено, що на час звернення позивача до суду першої інстанції та прийняття оскарженого рішення відповідачем не були усунуті в повному обсязі порушення, що були встановлені позивачем в акті перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 10.12.2019 №575 та акту повторної перевірки акт від 25.02.2020 №127. Також, на час розгляду справи на стадії апеляційної інстанції, відсутній Акт повторної перевірки, згідно з якого було б встановлено усунення усіх недоліків.

Разом з тим, абз.1 ст.27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до ст.70 Кодексу цивільного захисту України зазначені в акті №616 від 12.07.2021 порушення є підставою для звернення позивача до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення об`єктів, а для суду - прийняття відповідного рішення.

Оскільки, вчинені відповідачем порушення передбачені ст.70 Кодексу цивільного захисту України та створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, в тому числі осіб які відвідують даний заклад, працюючого персоналу, інших громадян, колегія суддів приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів наголошує, що у ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області були усі ґрунтовні підстави для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи відповідача.

Крім того, при вирішенні справи в суді першої інстанції представник відповідача хоча й надав суду докази з частковим усуненням недоліків зазначених у Акті №220 від 13.12.2019, однак не було надано суду доказів, щодо повного усунення порушень зазначених в наведеному вище акті та відповідність даних фотографій дійсності.

Посилання апелянта на недотримання принципу пропорційності під час застосування такого заходу, як повне зупинення експлуатації об`єкту - є необґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 по справі №810/2400/18.

Щодо доводів апелянта в частині усунення недоліків, колегія суддів зазначає наступне.

ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області є спеціальним органом, який здійснює контроль за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, колегія суддів зазначає, що належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки.

Однак, матеріали справи не містять заяви про проведення повторної перевірки та не містять висновку позивача про усунення відповідачем всіх зафіксованих в акті перевірки порушень, а тому колегія суддів вважає, що доводи відповідача про відсутність порушень не підтверджені належними доказами.

Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 823/589/16 (№ К/9901/30861/18).

Щодо інших посилань апелянта, колегія суддів зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

А тому, оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Левківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Староостропільської сільської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.