Постанова

від 10.05.2022 по справі 640/11120/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузан Р.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 640/11120/21 пров. № А/857/1894/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.

за участю секретаря судового засіданняОмеляновської Л.В.

представника апелянта: Павлової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 640/11120/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Експорт" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2021р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Експорт" (далі по тексту - ТзОВ «Еко Експорт») звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2021 №593613010702.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Представник апелянта Павлова А.О. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Еко Експорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020р. від`ємного значення з податку на додану вартість за наслідками якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Еко Експорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020р. від`ємного значення з податку на додану вартість» № 4712/13-01-07-02/41810931 від 11.03.2021р.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме п.198.1, п.198.2,п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого позивач завищив суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за грудень 2020 року на суму 159460 грн. та від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2020 року на суму 159460 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення за формою «В4» №593613010702 від 30.03.2021р., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 159 460 грн.

ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2020р. ТзОВ „Еко Експорт (покупець) тв ФГ "Зерносвіт+" (постачальник) уклали договір поставки №01/10-1 про передачу товару (соєві боби) у власність відповідно до специфікацій.

п.2.3. договору поставки №01/10-1 від 01.10.2020р. визначено, що доставка товару здійснюється із складу ФГ "Зерносвіт+" м. Підволочиськ, Тернопільська область, а витрати на транспортування товару несе ТОВ „Еко Експорт.

09.12.2020 р. ФГ "Зерносвіт +" склав видаткову накладну № 0912/1 про поставку позивачу 24,57 т сої вартістю 387937,45 грн, в тому числі ПДВ 64656,24 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної №1 від 09.12.2020р. доставку здійснив ТзОВ «Еко Експорт» з м.Рогати, Івано-Франківська область на адресу с.Варяж, Сокальський район, Львівська область.

ТзОВ «Еко Експорт» провів оплату за поставку товару на суму 387937,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 88 від 10.11.2020р., № 92 від 11.12.2020р. Розрахунок ТзОВ «Еко Експорт» та ФГ «Зерносвіт+» проводили у безготівковій формі.

За фактом поставки товару ФГ «Зерносвіт+» зареєстрував податкову накладну № 66 від 09.12.2020р.

15.12.2020р. ФГ «Зерносвіт +» відвантажив позивачу другу партію товару в кількості 34,37 тони, загальною вартістю 568823,50 грн, з яких 94803,92 грн. ПДВ. 15.12.2020р. що підтверджується видатковою накладною № 1512/1 від 15.12.2020р.

З товарно-транспортної накладної №1 від 15.12.2020р. видно, що доставку здійснив ТзОВ «Еко Експорт» з м. Калуш, Івано-Франківська область на адресу с. Варяж, Сокальський район, Львівська область.

Товар на суму 568823,50 грн. оплатив ТзОВ «Еко Експорт», що підтверджується платіжним дорученням № 99 від 17.12.2020р.

За фактом поставки товару ФГ «Зерносвіт+» зареєстрував податкову накладну № 108 від 15.12.2020р.

Загальна сума двох поставок в грудні 2020р. від контрагента ФГ «Зерносвіт+» до позивача ТзОВ «Еко Експорт» становить 956760,95 грн., з яких ПДВ 159460,16 грн.

У постанові від 05 березня 2020 у справі № 826/9368/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду кардинально змінив позицію, яку висловив раніше, а саме Суд вказує, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить надалі фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

п. п. 16.1.2. п.16.1. ст1.6 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

п. 44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) передбачено, що господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

ст.9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу, ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

В п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

п.198.3 ст.198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

п. 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, умовами відображення господарських операцій в податковій звітності є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

ч.2 ст.73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.

Загальне правило оцінки доказів сформульоване у ч.1 ст. 90 КАС України. Зокрема, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в п.2.3, п.2.4 договору доставки № 01/10-1 від 01.10.2020р. видно що доставка товару здійснюється із складу «Постачальника» ФГ «Зерносвіт+» м.Підволочиськ Тернопільська область. Проте, у товарно-транспортних накладних від 09.12.2020р. №1 та від 15.12.2020р. №1 видно, що вантажовідправником є ФГ «Зерносвіт», а пунктом навантаження соєвих бобів є м.Рогатин та м. Калуш Івано-Франківської області.

Однак, згідно відомостей про об`єкти оподаткування ФГ "Зерносвіт+", складські приміщення у м. Рогатин та м. Калуш Івано-Франківської області відсутні.

Апеляційний суд встановив, що ФГ "Зерносвіт+" має склад тільки у с.Стоянів, Радехівського району, Львівської області та орендовані земельні ділянки, які розташовані у: с. Павлівка, Генічеського району, Херсонської області; с/рада Сичавська, Лиманському районі, Одеської області; с. Хорішки, Козельщинський район, Полтавської області.

Податкова адреса ФГ "Зерносвіт+": м. Львів, вул. професора Буйка, буд. 2.

З відомостей про об`єкти оподаткування видно, що ФГ «Зерносвіт+» має офісне приміщення розташоване за адресою: м. Львів. вул. Сяйво, буд. 15. офіс 3.

Кількість штатних працівників за грудень 2020 року - 0 осіб. Кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру за грудень 2020 року становила 10 осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що згідно інформації, наявної в інформаційних ресурсах ДПС України та ЄРПН, контролюючий орган встановив, що у ФГ "Зерносвіт+" відсутня достатня кількість складських приміщень для належного зберігання соєвих бобів у кількості 58,94 тонни.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що Комісією регіонального рівня відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, щодо ФГ "Зерносвіт+" відповідно до п.7 Критеріїв ризиковості платника податку прийняті рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від: 07.04.2020р. № 21037, 22.04.2020р. №22466, 07.05.2020 р. №23886, 26.05.2020 р. №26245, 26.05.2020 р. №26250, 28.07.2020р. №34431, 30.12.2020р. №55849, а також те , що ФГ "Зерносвіт+" не подає податкову звітність.

Судом першої інстанції також не враховано той факт, що постачальниками соєвих бобів ФГ "Зерносвіт+" були постачальники: ТзОВ "Ол-Сер" (ЄДРПОУ 43051540) та ТзОВ ЗУГ" (ЄДРПОУ-43284564).

Основним видом діяльності ТзОВ "Ол-Сер" є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (45.11), статутний фонд: 1000грн.; кількість штатних працівників за жовтень 2020 року - 1; наявне 1 складське приміщення у с. Передільниця, вул. Польова, Старосамбірського району, Львівської області.

Основним видом діяльності - ( 46.90) ТзОВ «ЗУГ" є неспеціалізована оптова торгівля, статутний фонд: 1000 грн. Кількість штатних працівників за грудень 2020 року - 4особи. наявне 1 складське приміщення у с.Передільниця, вул. Польова, Старосамбірського району, Львівської області.

Крім того, Комісією регіонального рівня відповідно до п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. № 1165 щодо ТзОВ «ЗУГ» відповідно п.8 Критерії ризикованості платника податку прийнято Рішення про відповідність/невідповідності платника податку на додану вартість критеріям ризикованості платника податку від 30.12.2020р. № 55847.

Колегія суддів звертає увагу і на той факт, що згідно ухвал Залізничного районного суду м. Львова від 12.12.2020р. у справі № 462/7976/20 провадження 1-кс/462/1993/20 30.11.2020р. внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020141090000068 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В межах даного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, покликаючись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що на території Львівської області здійснює свою діяльність так званий «конвертаційний центр», який включає в себе групу спеціально створених комерційних структур з ознаками фіктивності.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи контролюючого органу щодо обставин, які підтверджується матеріалами кримінального провадження та проведеними у ході досудового розслідування слідчими (розшуковими) діями та якими встановлено, що так званий «конвертаційний центр» включає в себе суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками «фіктивності» та «транзитності», які зареєстровані у м. Львові та інших регіонах України, у тому числі і ФГ "Зерносвіт+", ТзОВ "Ол-Сер", ТзОВ «ЗУГ ".

ст.24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно даних, які відображені у відомостях про об`єкти оподаткування ФГ "Зерносвіт+" та інформації, наявної в інформаційних ресурсах ДПС України та ЄРПН у ФГ "Зерносвіт+" відсутня достатня кількість складських приміщень для належного зберігання соєвих бобів у кількості 58.94 тони.

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про укладання ФГ "Зерносвіт+" договорів складського зберігання соєвих бобів у зернових складах тощо.

Крім того, ні в ході проведення контролюючим органом перевірки, ні в ході судового розгляду позивач не надав документів на соєві боби - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа, які передбачені ст.37 Законом України « Про зерно та ринок зерна в Україні».

У матеріалах справи відсутні, а також не надано в ході проведення перевірки відповідні документи, які підтверджують якість поставленої продукції, як це встановлено ст.21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»;

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що ФГ "Зерносвіт+" не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутністю відповідних складських приміщень для належного зберігання соєвих бобів у кількості - 58,94 тони.

ч.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справі №160/2636/19 зробив висновок, відповідно до якого: «встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагента позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у нього транспортних засобів для транспортування будівельних матеріалів, ' машин та механізмів на об`єкт; не підтвердження факту придбання контрагентом такої послуги із залученням третіх осіб; ненадання доказів позивачем щодо реального виконання робіт зазначеним в акті перевірки контрагентом; не спростування доводів податкового органу стосовно відсутності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності в обсягах задекларованих показників, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, є формально складеними, а господарські операції є нереальними.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності дослідження можливості контрагентами здійснювати задекларовані обсяги господарських операцій відображена у постановах Верховного Суду: від 24.03.2021р. у справі №640/11686/19, від 13.11.2020р. у справі №820/820/18 та від 19.11.2019р. у справі №820/922/17.

Згідно інформації наявної в рахунках - фактурах та видаткових накладних від 09.12.2020р. №0912/1, від 15.12.2020р. №1512/1 - не вказано прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, яка отримувала товар, відсутня розшифровка підпису цієї особи та відсутні реквізити довіреності на підставі якої було отримано соєві боби.

Верховний Суд у Постанові від 09.12.2019 у справі №520/12050/18 сформував правовий висновок, згідно якого зазначив, що апеляційним судом правильно було вказано на такі недоліки наданих позивачем видаткових накладних, як відсутність прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб (за господарськими операціями з ТОВ «АмберПродакиш»), а також реквізитів довіреностей (за господарськими операціями з ДП «Харківський бронетанковий завод») на отримання товару від постачальника.

Зазначені реквізити в силу вимог чинного законодавства є обов`язковими, а тому відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2020р. у справі №1540/4936/18 предмет дослідження якої складали тотожні правовідносини.

ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо застосування Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Верховним Судом у Постанові від 25.03.2021р. по справі №810/3834/13-а висловлено правову позицію, згідно з якою наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Первинні документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

У Постанові від 18.03.2021р. у справі № 822/2562/16 Верховний Суд наголошував, що визначальним для вирішення даної категорії справ є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду у вищезазначеній справі та невірно застосовано положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не досліджено усі первинні документи на їх відповідність як закону так і змісту в контексті підтвердження і розкриття ними суті, внутрішньої сторони господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

У постанові від 18.03.2021р. у справі № 822/2562/16 Верховний Суд наголосив, що визначальним для вирішення даної категорії справ є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У постанові від 13.11.2020р. у справі №820/820/18 Верховним Судом зроблено висновок, що вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні роботи отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Верховний Суд у постанові від 11.03.2020р. у справі №640/21019/18 дійшов висновків, що факт ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування судових рішень прийнятих у справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх важливих обставин.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які надавались податковим органом.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не спростував доводів контролюючого органу про відсутність у долучених до матеріалів справи видаткових накладних та рахунках фактурах прізвища, ім`я, по батькові осіб, які отримали товар, а також дефектності та наявності суперечливих даних у представлених ТзОВ «Еко Експорт» товаро транспортних накладних, хоча контролюючий орган зазначав про недоліки первинних документів, що не відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 04.02.2021р. у справі № 813/1451/16 з аналогічними правовідносинами.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також ненадання позивачем документів, які підтверджують фактичне виконання такого роду господарських операцій у сукупності із іншими фактами, виявленими контролюючим органом в ході податкової перевірки, колегія суддів дійшла висновків що в даному випадку надані під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності спірних операцій, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 640/11120/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Хобор Р.Б. у відпустці, повний текст судового рішення складено та підписано 25.05.2022 р.