Ухвала

від 25.05.2022 по справі 561/267/22

ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 561/267/22

УХВАЛА

26 травня 2022 року смт Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в особі судді Зейкан Н.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Яременко Володимира Васильовича про забезпечення позову у справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яременко Володимира Васильовича до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Яременко В.В. звернувся в суд із заявою про забезпечення позову.

В заяві адвокат Яременко В.В. вказував, що 19.04.2022 року в інтересах довірительки ОСОБА_1 до Зарічненського районного суду подано позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, де відповідачем є ОСОБА_2 . Його довірелька ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна та врегулювання спору без звернення до суду, проте відповідач на такі звернення не реагує. Вважає, що відповідач ОСОБА_2 , будучи проінформованим про намір звернення до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, може відчужити їх спільно набуте майно.

Представник позивачки вважає, що є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову для забезпечення фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Покликаючись на вищевикладене, представник ОСОБА_1 просив вжити заходи по забезпеченню позовної заяви шляхом накладення арешту на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності, а саме, житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5622285701:01:008:0050, площею 0,2414 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , а також на інше майно.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, а також враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього кодексузаходів забезпечення позову.

Частиною другоюстатті 149 ЦПК Українивстановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, Крім того, з урахуваннямПостанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в цивільній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховний Суду, викладеною у постанові від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Разом з тим, наведені в заяві доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та рухомого майна, не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, заява не містить належного обґрунтування яким чином невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці, самі лише твердження позивачки про потенційну неможливість чи утруднення виконання судового рішення, не є достатніми підставами для задоволення заяви про забезпечення позову.

Окрім того, представником позивачки не надано належних та допустимих доказів, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження майна, на яке позивачка просить накласти арешт.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів представника позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.149,150,153,258,259,260,261,352,353,354,355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Яременко Володимира Васильовича про забезпечення позову у справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яременко Володимира Васильовича до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасниксправи,якому ухваласуду небула врученав деньїї проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня врученняй ому відповідної ухвали.

Суддя Н. М. Зейкан