Рішення

від 23.05.2022 по справі 569/508/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/508/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.

при секретарі Гожа Г.В.,

з участю сторін: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся із позовною заявою до Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства», про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності

В позові ОСОБА_3 зазначає, що він працював у Комунальному підприємстві «Рівненський міський трест зеленого господарства» на посаді начальника гаража. 8 жовтня 2021 року, на підставі наказу №102 було створено комісію для службового розслідування можливих фактів бездіяльності працівників, що призвело до втрати матеріальних цінностей підприємства (зокрема запчастин бортова до трактора Т-25). Зазначає, що за результатами проведення службового розслідування, щодо можливих фактів розкрадання майна комісією складена довідка, в якій викладені рішення комісії: 1) Зникнення запчастини бортової до трактора Т-25 віднести на матеріально - відповідальну особу ОСОБА_3 у зв`язку із недбалим зберіганням. 2) Стягнути з ОСОБА_3 вартість запчастини бортової до трактора Т-25 на підставі Договору про повну матеріальну відповідальність від 04 березня 2019 року. Вартість запчастини бортової до трактора Т-25 на день відшкодування шкоди (ст. 135-3 КЗпП України) становить 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок). Вказує, що наказом №122 від 29 жовтня 2021 року, його було притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі 2500 грн., на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 04.03.2019 р. Цим же наказом доручено утримати із заробітної плати щомісячно до 20% заробітку починаючи з листопада 2021 року і до покриття шкоди. Вважає, що притягнення його до матеріальної відповідальності є незаконним та безпідставним, просить суд визнати незаконним наказ Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» від 29 жовтня 2021року №122 про притягнення до матеріальної відповідальності та скасувати його.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд задоволити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі. Також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 6500.00 гривень.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно якого слідує що 04 березня 2019 року між начальником гаража ОСОБА_3 та Комунальним підприємством «Рівненський міський трест зеленого господарства» було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 4, за яким позивач зобов`язався дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або для інших цілей матеріальних цінностей підприємства вживати заходів до запобігання збитків, своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, які загрожують забезпеченню зберігання довірених йому матеріальних цінностей, брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей. Даний договір підписаний сторонами за взаємною згодою та будь-які застереження на договорі щодо відмови у його підписанні - відсутні. Вказує, що на момент притягнення начальника гаража ОСОБА_3 до повної матеріальної відповідальності, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.03.2019 № 4 не оскаржений та не скасований, а інвентаризаційні описи необоротних активів були підписані ним, відміток про відмову підписуватись як матеріально відповідальна особа відсутні. Позивач протягом усього періоду перебування у трудових відносинах з КП "Рівненський міський трест зеленого господарства" не заперечував щодо передачі у його відповідальне зберігання матеріальних цінностей, а також щодо підписання договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 04.03.2019 № 4, що підтверджується його підписами. Вважає, що твердження позивача про те, що укладений договір не може бути підставою для притягнення його до матеріальної відповідальності є необґрунтованим. Тому, відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 .

Позивачем подано відповідь на відзив у якій він заперечує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, вважає їх незаконними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення в повному обсязі, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №122 від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Рівненський міський трест зеленого господарства" та займав посаду начальника гаража, було притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 2500,00 грн. на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 04 березня 2019р. Відповідно до зазначеного наказу із заробітної плати ОСОБА_3 утримувалося 20% заробітку починаючи з листопада 2021 року до повного покриття шкоди.

Як вбачається із матеріалів службового розслідування Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства», відповідно до наказу №102 від 08.10.2021 року було створено комісію для службового розслідування можливих фактів бездітності працівників, що призвело до втрати матеріальних цінностей (зокрема, запчастина бортова до трактору Т-25). Зазначеним наказом, комісію зобов`язано за результатами службового розслідування подати довідку до 22 жовтня 2021року. Згідно довідки про результати проведення службового розслідування, щодо можливих фактів розкрадання майна від 21.10.2021р., слідує що комісією було зафіксовано факт зникнення запчастини бортової до трактору Т-25, що знаходилась на відповідальному зберіганні начальника гаража ОСОБА_3 , комісія розглянула пояснення механіка ОСОБА_4 та начальника гаража ОСОБА_3 і прийняла рішення про те, що запчастини бортової до трактору Т-25 що зникли, віднести на матеріально - відповідальну особу ОСОБА_3 , у зв`язку із недбалим зберіганням.

Відповідно до письмового пояснення начальника гаража ОСОБА_3 , ще в березні 2020 року дефектний редуктор знятий з трактора Т-25 зберігався в приміщенні РМН тресту в акті комплектуючого агрегату до послідуючого списання трактора Т-25. Також із наявного в матеріалах справи інвентаризаційного опису необоротних активів від 18 травня 2021 року, а саме п.30 в інвентаризаційного опису, слідує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, вже станом на 18 травня 2021 року балансова вартість трактора Т-25 становила 0,00 та трактор Т-25 відносився під списання.

Письмове пояснення механіка ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутнє.

У частинах першій, другій та третій статті 135-3 КЗпП України зазначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Однак, на момент притягнення ОСОБА_3 до матеріальної відповідальності, а саме станом на 29 жовтня 2021 року, трактор Т-25 вцілому, враховуючи запчастини та комплектуючі до нього, не мав балансової вартості, та згідно бухгалтерського обліку підлягав списанню, що підтверджується інвентаризаційним описом від 18 травня 2021 року, а відтак і не відносився до матеріальних цінностей, за збереження яких повинна відповідати матеріально відповідальна особа.

Крім того, як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, слід дійти висновку, що хоча позивач і підписав договір про повну матеріальну відповідальність, він не належить до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

У правовому висновку ВСУ від 25.04.2012 у справі №6-16цс12 зазначено, що договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не вказані, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Отже, договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати в письмовій формі тільки з працівниками визначених категорій. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до переліку категорій працівників, з котрими можна такі договори укладати, є недійсними.

Таким чином, сам по собі факт укладення з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладення на нього матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди за п.1 ч.1 ст.134 КЗпП.

Відтак, згідно переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 №447/24, посада начальника гаража не входить до переліку посад, з якими можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

Крім того, згідно посадової інструкції начальника гаража затвердженої 10.01.2018р., до обов`язків начальника гаража не відноситься виконання роботи, безпосередньо пов`язаної із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва матеріальних цінностей. Посада начальника гаража згідно його посадової інструкції передбачає організаційні та розпорядчі функції.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 затверджено Перелік посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва.

Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Стягнення матеріальної шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов`язків, може мати місце лише при встановленні судом наявності обов`язкових складових для настання матеріальної відповідальності, а саме: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Разом з тим, відповідачем не доведено порушення працівником трудових обов`язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв`язок між порушенням і шкодою, вину працівника.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу у розмірі 6500.00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, розподіл судових витрат між сторонами:1.Судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

В ч. 2 ст. 134 ЦПК України зазначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У ч.ч. 3, 4ст. 137 ЦПК Українизазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи позивач не вказав у позовній заяві орієнтовного розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу.

Крім цього, представник позивача в судовому засіданні заявив, що розрахунок понесених витрат був визначений в додатковій угоді, яку він подав до суду разом з відповіддю на відзив на позовну заяву, однак під час дослідження матеріалів справи судом встановлено відсутність додаткової угоди та доказів, що підтверджують розмір витрат чи суму понесених витрат на оплату послуг адвоката за умовами договору про надання правничої допомоги, в зв`язку з цим суд приходить до висновку відмовити в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до матеріальної відповідальності задовільнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства від 29 жовтня 2021 року №122 про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_3 .

Стягнути з Комунального підприємства «Рівненський міський трест зеленого господарства» на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 992.40 гривень.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 .

Відповідач Комунального підприємства«Рівненський міський трест зеленогогосподарства»,адреса:м.Рівне,вул..Київська,буд.64.,ЄДРПОУ 05506230.

Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2022 року.

Суддя С.П. Харечко