Постанова

від 16.06.2010 по справі 2а-1838/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Миколаївський окружний адміністративний суд  

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.  

 16.06.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-1838/10/1470  

          Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання  Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001)

до

ТОВ "Диаман-Сервіс", (вул.  Лагерна, 6, м. Миколаїв, 54025)

про

стягнення  11806,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11806,26 гривень, з яких: 10005,96 гривень адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1800,3 гривень.

В обгрунтування вимог позивач в заяві та його представник в судовому засіданні  зазначив, що проведеною перевіркою встановленні порушення відповідачем приписів Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Закон №875-ХІІ) - незабезпечення всіх необхідних заходів по виконанню вимог законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про подання звітів про наявність вакансії для інвалідів до служби зайнятості в 2007-2008 роках та пропущення позивачем встановленого ст.250 Господарського кодексу України строку для звернення до суду за стягненням адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (Закон №875-ХІІ) для юридичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Юридичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу.

Виконанням нормативу робочих місць, вважається працевлаштування юридичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Юридичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” юридичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Диаман-Сервіс” зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.09.2004.

Протягом 2006 року звіти за формою 3-ПН із вакансіями для осіб з обмеженими фізичними можливостями до служби зайнятості відповідачем не надавались.

Протягом 2007-2008 років при заповненні звіту форми №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» відповідачем обмежувалось місце проживання кандидата на зайняття вакантної посади  - підприємство зверталося до центру зайнятості щодо наявності вакантних місць, але в основних вимогах до претендента на вакансію зазначалось обмежене місце проживання, а саме, с. Горького Ленінського району м. Миколаєва або Ленінський район м. Миколаєва.

У 2006, 2007, 2008 роках відповідач звіти до Фонду соціального захисту інвалідів не надавав.

21.12.2009 позивачем була проведена перевірка дотримання вимог статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ТОВ "Диаман-Сервіс" у 2006, 2007, 2008 роках. В ході перевірки встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліді, в зв’язку з чим:

за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2006 році, відповідач до 17.04.2007 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські  санкції у розмірі 2291,67 грн. (підтверджується актом перевірки №226 від 21.12.2009 та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій);

за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2007  році, відповідач до 16.04.2008 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські  санкції у розмірі 2714,29 грн. (підтверджується актом перевірки №226 від 21.12.2009 та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій);

за одне робоче місце , призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2008 році, відповідач до 16.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 5000,00 грн. (підтверджується  актом перевірки №226 від 21.12.2009 та розрахунком заборгованості  по сплаті адміністративно-господарських санкцій).

На час слухання справи відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 11806 гривень 26 копійок, з яких: 10005 гривень 96 копійок - адміністративно-господарські санкції та 1800  гривень 30 копійок - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій).

Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови у задоволенні позову є необгрунтованим,  оскільки згідно ч. 3 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України. До спірних правовідносин застосовуються строки, визначені ст. 99 КАС України, тобто річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачеві стало відомо про невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів ТОВ «Диаман-Сервіс»  21.12.2009 (в ході перевірки відповідача). За таких обставин з вказаної дати і обчислюється річний строк для звернення до суду з позовом про стягнення санкцій у разі несплати їх у добровільному порядку.

Виходячи з вимог ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.  Державна служба зайнятості відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні. При цьому п.2 ч.2 ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» відносить до повноважень Державної служби зайнятості право, а не обов'язок направляти для працевлаштування на підприємства громадян та інвалідів.

Судом також встановлено, що у 2006, 2007, 2008 роках відповідач звіти до Фонду соціального захисту інвалідів не надавав.

            Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(закон № 875-XІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Разом з тим стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(закон № 875-XІІ) встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов’язком вжити всіх вищенаведених заходів.

Подання відповідачем до центру зайнятості в 2007-2008 роках звіту за формою №3-ПН, в даному конкретному випадку, не є вжиттям всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У судовому засіданні встановлено неподання відповідачем звітів позивачу та невчинення інших можливих дій та заходів для працевлаштування інвалідів.

В випадку, що є предметом судового дослідження, подання відповідачем звітів до центру зайнятості населення про створення місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в виді робочого місця вантажника з тяжкими умовами праці, на думку суду, є формальним підходом до виконання приписів чинного законодавства і не може вважатися в повній мірі реалізацією вимог нормативних актів, оскільки щодо виконання роботи вантажника (тяжкі умови праці) існують  медичні обмеження навіть для осіб які не є інваліди, а тому підбір кадрів для роботи вантажника з числа інвалідів є вкрай складним.

Сукупність встановлених фактичних обставин (необгрунтоване обмеження позивачем при подачі до служби зайнятості звіту 3-ПН місця проживання кандидата на вакантну посаду, створення для інваліда робочого місця з тяжкими умовами праці (вантажника), неподання звітів до  Фонду соціального захисту інвалідів, нерегулярне звітування до служби зайнятості (звіт 3-ПН)) вказує на невиконання позивачем приписів діючого законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Виходячи з викладеного та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки в діях відповідача наявний склад правопорушення, що тягне за собою застосування юридичної відповідальності у виді адміністративно-господарських санкцій.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86,  159-163, 167, 254 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В:

              Позов задовольнити.            

          Стягнути з "ТОВ "Диаман-Сервіс"" (код ЄДРПОУ 33188293) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 11806 (одинадцять тисяч вісімсот шість) гривень 26 копійок, з яких: 10005 (десять тисяч п'ять) гривень 96 копійок - адміністративно-господарські санкції, 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 30 копійок - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій .

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів  в порядку ст. 186 КАС України.  

Суддя                                                                                                          І. В. Желєзний

Постанова оформлена у відповідності до  ст.163 КАС України

та підписана суддею 18 червня 2010 року