Рішення

від 19.05.2022 по справі 366/3405/21

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3405/21

Провадження № 2/366/219/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2022 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі головуючої судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу Радинського навчально-виховного об`єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Поліської селищної ради, третя особа відділ освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи і зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

21.12.2021, позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи і зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення, у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ ОНЗ Радинське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗДО» Поліської селищної ради № 56-о від 08.11.2021, про відсторонення її від роботи;

- зобов`язати ОНЗ Радинське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗДО» Поліської селищної ради нарахувати та виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення на підставі наказу № 56-о від 08.11.2021;

- стягнути з ОНЗ Радинське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗДО» Поліської селищної ради на свою користь витрати в сумі 908 грн., які нею понесені за сплату судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.11.2021, позивач від відповідача отримала повідомлення № 153 «Про необхідність пройти вакцинацію від COVID-19», в якому відповідач вимагав від позивача зробити вакцинацію та надати відповідний документ до 08:30 год. 08.11.2021. У разі ненадання такого документу, дії позивача будуть розцінюватись як відмова або ухилення від вакцинації.

08.11.2021 відповідачем було вручено наказ № 56-о про відсторонення від роботи позивача, у зв`язку з тим, що позивач відмовляється (ухиляється) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Позивач дії відповідача вважає незаконними та такими, що порушують її конституційні права на працю. Просить наказ про її відсторонення від роботи визнати таким, який підлягає скасуванню.

Процесуальні дії

21.12.2021 позовна заява надійшла до суду.

28.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; перше судове засідання призначено на 27.01.2022, відкладено на 15.02.2022, 24.02.2022.

11.02.2022 до суду надійшов відзив на позов.

15.02.2022 до участі у справі залучено співвідповідача Відділ освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради, розгляд відкладено на 24.02.3022, який у зв`язку з перебуванням суду на тимчасово окупованій країною агресором (рф) території та зупиненням роботи суду не відбулося. Після деокупації та відновлення юрисдикції суду згідно з розпорядженням голови ВС від 21.04.2022, судове засідання повторно призначене на 20.04.2022.

Враховуючи вимоги частини 2статті 247 ЦПК України«у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється».

Позиції сторін

Позивач в судовому засідання свій позов підтримала у повному обсязі. Просила його задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач у судовому засіданні позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що діяла у межах чинного законодавства.

Представник третьої особи надіслали до суду лист в якому просили справу розглядати без їх участі.

Встановлені судом обставини

Судом встановлено, що позивач працює в ОНЗ РадинськеНВО «ЗОШІ-ІІІступенів ЗДО» Поліськоїселищної радивчителем англійської мови, математики та класним керівником 11 класу.

05.11.2021, позивач отримала повідомлення № 153 «Про необхідність пройти вакцинацію від COVID-19» за підписом директора ОНЗ Радинське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗДО». У повідомленні зазначено, що відповідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ та Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153, позивач має зробити вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до початку роботи 08.11.2021 (до 08:30 год.). Проходження курсу вакцинації буде підтверджено відповідним документом (копію якого слід надати до адміністрації школи). Ненадання такого документу до початку роботи 08.11.2021 (до 08:30 год.) буде розцінено як відмова або ухилення від вакцинації, та позивача, у разі відмови або ухилення від вакцинації буде відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати.

08.11.2021 наказом ОНЗ Радинське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗДО» Поліської селищної ради № 56-о «Про відсторонення від роботи працівника, який відмовився (ухиляється) від вакцинації проти COVID-19» позивача було відсторонено від роботи. Позивач ознайомилась з наказом 08.11.2021, про що свідчить її підпис.

Констатуюча частина наказу містить посилання на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП, п. 41 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» зі змінами наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», у зв`язку з ненаданням медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, або документу, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини (за умови, що не сплинув строк для отримання другої дози дводозної вакцини).

На підставі цих нормативно-правових актів позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021, у зв`язку з відмовою (ухиленням) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, обов`язковість яких встановлена наказом МОЗ від 04.10.2021 № 215. Позивач відстороняється від роботи до проходження курсу вакцинації двома дозами, на час її відсторонення за нею зберігається її місце роботи, проте період відсторонення оплачуватись не буде, та наказ потрібно довести до відома позивача під підпис та забезпечити недопущення останньої до роботи з 08.11.2021.

Наказом директора ОНЗ Радинське НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів ЗДО» Поліської селищної ради № 7-0 від 02.05.2022 «Про зупинення дії наказу по Радинському ОНЗ № 56-) від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи» зупинено дію наказу про відсторонення та поновлено ОСОБА_1 на роботі з 01.03.2022 до завершення воєнного стану в Україні.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 12 ч. 3 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст.81,82 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Із копії наказу в.о. директора Опорного навчальногозакладу Радинськогонавчально-виховногооб`єднання «Загальноосвітняшкола І-ІІІступенів заклад дошкільноїосвіти» Поліськоїселищної ради вбачається, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року у зв`язку з відмовою (ухилення) від профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, до проходження курсу вакцинації (дві дози), без збереження заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Підставою для відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи стало Повідомлення про необхідність пройти вакцинацію (вих.№ 153 від 05.11.2021). У зазначеному повідомленні визначено, що ОСОБА_1 має зробити вакцинацію до початку роботи 08.11.2021, що має бути підтверджено відповідним документом, ненадання якого буде розцінюватися як відмова або ухилення від вакцинації, і матиме наслідком відсторонення від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати.

Оспорюваний наказ про відсторонення від роботи № 56-а від 08.11.2021 винесений в.о. директора закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Крім того, не приймає суд і посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання дій відповідача при відстороненні працівника від виконання ним роботи, бо в протилежному випадку це суперечило б суті та змісту самої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликаної до забезпечення і розвитку прав людини та її основоположних свобод у будь-яких сферах особистого/суспільного/трудового життя цієї особи. Крім того, і у приведених самим же відповідачем прикладах судової практики ЄСПЛ, і в інших випадках Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи дійсно допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік"» наголосив:

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Суд також звертає увагу на загальновідомий факт, що вакциновані і невакциновані особи однаково, у випадку інфікування вірусом SARS-CoV-2, є його розносниками. Відатк, невакциновані, передусім створюють небезпеку для власного здоров`я.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08.11.2021 № 56-о про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Позивач була відсторонена від роботи з 08.11.2021 по 01.03.2022.

При визначенні розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 (далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою № 14 від 12.05.2022 останніми двома фактично відпрацьованими місяцями, що передували відстороненню від роботи позивача, є вересень та жовтень 2022 року, за які позивач фактично відпрацювала 42 робочі дні: за вересень їй нарахована заробітна плата у сумі 14006,46 грн., за жовтень у сумі 14006,46 грн.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 14006,46 грн. + 14006,46 грн. = 28012,92 грн. / 42 робочих дні = 666,97 грн.

Кількість робочих днів за час відсторонення від роботи позивача становить 78 робочих днів.

Відтак середній заробіток за цей період становить: 666,97 грн. (середньоденний заробіток) х 78 робочих дні = 52023,66 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України щодо сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.2,10,12,49,76-81,89,263-265,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Опорного навчального закладу Радинського навчально-виховного об`єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Поліської селищної ради за № 56-о від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з відділу освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час відсторонення від роботи за період з 08.11.0221 по 28.02.2022 у сумі 52023,66 грн., з відрахуванням податку з доходів з фізичних осіб.

Стягнути з відділу освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Опорний навчальний заклад Радинського навчально-виховного об`єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заклад дошкільної освіти» Поліської селищної ради (07204, с. Радинка, вул. Тараса Шевченка, буд. 25, Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 25690017).

Третя особа: освіти, культури, молоді та спорту Поліської селищної ради (вул. Воздвиженська, 79 с. Красятичі Вишгородського району Київської області)

Суддя Н.П. Слободян