Рішення

від 24.05.2022 по справі 552/227/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/227/22

Провадження № 2/552/767/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Шаповал Т.В.

за участю секретаря судових засідань Дубовик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Територільної громади в особі Полтавської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - Полтавська регіональна аграрно-промислова біржа про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визначення часток, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Територільної громади в особі Полтавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визначення часток.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 18 березня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі біржових торгів на Полтавській регіональній аграрно-промисловій біржі було укладено договір купівлі-продажу квартир АДРЕСА_1 . Даний договір зареєстровано в КП ПБТІ «Інвентаризатор», про що зроблено запис №15604 в реєстровій книзі №112. Нотаріальне посвідчення договору не вимагалось. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 29 листопада 2021 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчинення нотаріальних дій, оскільки договір купівлі-продажу від 18.03. 1998 року , який є правовстановлюючим документом на спадкове майно нотаріально не посвідчувався. Крім того, при купівлі квартири не визначені частки покупців. Як зазначають позивачі, що вони мають обмеження в здійсненні розпорядчих дій стосовно вказаного майна.

Просили суд визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладено 18 березня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі біржових торгів на Полтавській регіональній аграрно-промисловій біржі та зареєстровано Полтавською регіональною аграрно-промисловою біржею за №Н/651.

Визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є рівними і становлять 1/3 частини кожному із співвласників.

Ухвалою суду від 31 січня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито, розгляд справи ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження .

Ухвалою суду від 29.03.2022 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 27 квітня 2022 року.

Відзив на позовну заяву відповідачами не подавався.

Позивачі та їх представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач Територільна громада в особі Полтавської міської ради, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи, в судове засідання представника не направила з невідомих суду причин.

Третя особа, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи, в судове засіданні представника не направила.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 березня 1998 року ОСОБА_3 підписав із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 , який був зареєстрований Полтавською регіональною аграрно-промисловою біржою.

Право власності зареєстровано КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» у реєстрову книгу № 112 за реєстровим № 15604 від 19.03.1998р., що підтверджується реєстраційним посвідченням до договору.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті була заведена спадкова справа за № 33/2021 на підставі заяви сина ОСОБА_2 про прийняття спадщини, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Сегет Л.В. № 128/02-31 від 29.11.2021 року.

Сімейні відносини ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_4 приватним нотаріусом встановлено.

Інший спадкоємець першої черги, чоловік, ОСОБА_1 , відмовився від прийняття спадщини .

Постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Сегет Л.В. №128/02-31 від 29.11.2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру після померлої, ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 відмовлено

Зі змісту вказаної постанови нотаріуса слідує, що згаданий договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально посвідчений, а тому як правовстановлюючий документ не відповідає вимогам ст.ст.47,227 ЦК УРСР, у зв`язку з чим позивачі звернувся за судовим захистом для визнання його дійсним у судовому порядку.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифікованозаконом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно дост. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4ст.41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно дост.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зіст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правовідносини, які склалися між позивачами та іншими учасниками угоди на підставі укладеного між ними 18.03.1998 року договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_2 , мали місце до набрання чинностіЦивільним Кодексом Українив редакції 2003 року.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень, в даному випадку підлягають застосуванню положенняЦивільного Кодексу Українив редакції 1963 року.

Відповідно дост. 224 ЦК Української РСР(в редакції 1963 р., який діяв на час укладення угоди), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1ст. 227ЦК Української РСР(в редакції 1963 р.) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2ст. 47ЦК Української РСР(в редакції 1963 р.), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах при визнання угод недійсними» визначено, що суд на підставі ч.2ст.47 ЦК УРСР1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню (ч.2ст.15 Закону України «Про товарну біржу»).

З урахуванням викладеного, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі-продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Таким чином, незважаючи на існуючу дату укладання правочину та норму, що дозволяла укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення, мала місце колізія нормст.15 Закону України «Про товарну біржу»та норми кодифікованого нормативно-правового акта, а самест.277 ЦК Української РСР 1963 року, що вимагала обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла, якщо однією із сторін є фізична особа.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даному випадку наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу -ст.15 Закону України «Про товарну біржу»таст.277 ЦК Української РСР1963 року, Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, аЦивільний кодексна момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочинуст.15 Закону України «Про товарну біржу»(як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Принцип свободи договору на сьогодні прямо передбаченийстаттею 627 ЦК України, де зазначено, що відповідно дост.6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільним кодексом УРСР(даліЦК УРСР) від 18.07.1963 року прямо не встановлювався зазначений принцип, однак, згідно зістаттею 6 ЦК УРСРцивільні права і обов`язки виникли, зокрема з угод, передбачених законом порядку, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечили.

Відповідно дост.41 ЦК УРСР від 18.07.1963 рокуугодами визнавалися дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Угоди могли бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Тобто, договір купівлі-продажу квартири, укладений 03.04.1998 року є угодою у розумінніст.41 ЦК УРСР.

Згідно зіст.153 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, в 1998 році сторони за договором купівлі-продажу дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, уклали договір в письмовій формі, зареєстрували на товарній біржі та виконали усі умови даного договору. Нотаріально договір між сторонами посвідчений не був, тому як відповідно до ч.2ст.15Закону України«Про товарнубіржу» угоди, зареєстровані на біржі не підлягали нотаріальному посвідченню.

Крім того, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про врегулювання сплати державного мита при відчуженні об`єктів нерухомого майна» №1030 від 13.08.1996 року було визначено «будь-які угоди про відчуження об`єктів нерухомого майна, укладені на біржах, в агентствах нерухомості тощо, прирівнюються до нотаріального посвідчення цих договорів».

Разом із тим, на час розгляду справи позивачі позбавлені можливості оформити в установленому законом порядку право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна було оформлено в 1998 році з порушенням вимог закону в частині нотаріального посвідчення угоди, а нині така можливість відсутня із-за смерті одного з учасників договору ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №48, та цей факт підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 квітня 2021 року.

Як передбачено ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістомст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання договору його сторонами є зареєстрований на товарній біржі договір купівлі-продажу квартири, що відповідало на час його укладення вимогамст.15 Закону України «Про товарну біржу».

При цьому, норми про державну реєстрацію правочинів, щодо відчуження нерухомості, введені в діюЦК України 2003 року.

На час укладення спірної угоди, вимоги щодо реєстрації правочинів не були чинними. На той час діяли норми, які передбачали тільки реєстрацію нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги щодо реєстрації нерухомого майна на момент укладання спірної угоди виконано.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18 березня 1998 року було оформлено за існуючим в той час порядком, а також мала місце конкуренція норм права, можна зробити висновок, що сторони добросовісно помилялися щодо відсутності необхідності нотаріального посвідчення договору, а тому суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для визнання даної угоди дійсною.

Крім того, зазначений договір купівлі-продажу у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогамЗакону України «Про товарну біржу», не визнавався.

Відповідно до вимог п.1 ч.2ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, обраний позивачами спосіб захисту їх прав передбачений законом і відповідає йому.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів про визнання договору купівлі продажу дійсним є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги про визначення розміру часток співвласників у квартирі, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, при укладення договору купівлі продажу частки співвласників визначені не були.

Відповідно до ч. 1ст.368ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Як вбачається з ч.2ст. 372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 5Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 року, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, частки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є рівними та становлять по 1/3 кожного.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про визначення розміру часток співвласників у спільній сумісній власності на квартиру підлягають до задоволення.

Керуючись ст.263-265,280 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Територільної громади в особі Полтавської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визначення часток задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладено 18 березня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі біржових торгів на Полтавській регіональній аграрно-промисловій біржі та зареєстровано Полтавською регіональною аграрно-промисловою біржею за №Н/651.

Визначити, що частки співвласників квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ., а також померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є рівними і становлять 1/3 частини кожному із співвласників.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач - ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено

Відповідач - Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, адреса місцезнаходження м. Полтава, вул.. Соборності, 36, ЄДРПОУ 24388285.

Третя особа - Полтавська регіональна аграрно-промислова біржа, адреса місцезнаходження- м. Полтава, вул. Соборності, 66, ЄДРПОУ 23812812.

Повний текст рішення виготовлено 27.05.2022 року.

Головуючий Т.В.Шаповал