Ухвала

від 22.05.2022 по справі 908/740/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

23.05.2022 м.Дніпро Справа № 908/740/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А, Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 (суддя Сушко Л.М.)

у справі № 908/740/21

кредитори 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Еволюшн, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38

2. Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, 7-й

банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація, 69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 42, код ЄДРПОУ 39821876

ліквідатор Острик Сергій Юрійович, 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 35, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2021 відкрито провадження у справі №908/740/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Еволюшн, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 до боржника, на суму 76 700,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 22 236 745,28 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.

Оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація, 69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 42, код ЄДРПОУ 39821876.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.

До господарського суду Запорізької області від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання у якому податкова просить суд не здійснювати ліквідацію підприємства до моменту отримання від ліквідатора документів на проведення позапланової перевірки на припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація. Спонукати ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з 28.02.2019 по дату їх надання до контролюючого органу. До отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області, не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Острика С.Ю. про нарахування основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація за період з 08.07.2021. по 31.08.2021. у розмірі 31 935,48 грн. та звіт про здійснення та відшкодування витрат за період з 08.07.2021. по 01.09.2021. у розмірі 927,36 грн. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено.

Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація, 69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 42, код ЄДРПОУ 39821876 - ліквідовано.

Провадження у справі №908/740/21 закрито.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 у справі №908/740/21 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 відмовлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області в задоволенні клопотання про продовження строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 у справі №908/740/21. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 у справі №908/740/21 повернуто заявникові.

Головним Управлінням ДПС у Запорізькій області повторно подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 у справі №908/740/21 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до п.п.19.1.1 п.19.1 ст.19 Податкового кодексу України (надалі ПК України) на контролюючі органи покладено обов`язки зі здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Відповідно до п.п.78.1.7 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків. Відповідно до п.86.3 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що зазначено статтями 77 і 78 цього кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті протягом 10 робочих днів). Ненадання ліквідатором документів фінансово-господарської діяльності є перешкодою для реалізації контролюючим органом функцій здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів та платежів шляхом проведення перевірки і цей факт унеможливлює остаточні висновки контролюючого органу щодо припинення або неприпинення підприємством господарської діяльності. Посилаючись на такі обставини, податковий орган вважає, що суд повинен зобов`язати ліквідатора здійснити закриття рахунків, надати інформацію про рух по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч. що підтверджують кредиторську заборгованість) та надати документи фінансово-господарської діяльності, інформацію про їх відновлення.

Фактично, за змістом та доводами апеляційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області є ідентичною поданому до Господарського суду Запорізької області клопотанню, за наслідком розгляду якого й була постановлена оскаржувана ухвала.

27.01.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Острика С.Ю. надійшло клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску скаржником строків на апеляційне оскарження та неповажності причин їх поновлення.

З приводу даного клопотання колегія суддів зазначає, що частинами 1-2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), треба розуміти у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки з цього принципу можуть бути лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, § 40), зокрема з метою виправлення «суттєвих недоліків» або «судової помилки» («Сутяжник проти Росії» (Sutyazhnik v. Russia) від 23 липня 2009 року, заява № 8269/02, § 35).

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (див. також §36 рішення у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 р., §50 рішення у справі «Церква села Сосулівка проти України» від 28.02.2008 р. та посилання на них).

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності. У зв`язку з цим, відповідні правила або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам по справі використовувати доступні засоби правового захисту. Про це зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Кунерт проти Польщі (заява № 8981/14).

Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності)

Європейський суд з прав людини висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну чи касаційну скарги.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

У своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Апеляційний суд зауважує, що у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009). Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та встановити чи є такий строк значним та чи поновлення строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Ознайомившись з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про слушність доводів апелянта про поважність причин пропуску на апеляційне оскарження та підтвердження існування обставин, які є незалежними від волевиявлення ГУ ДПС у Запорізькій області, що створили істотні перешкоди у вчиненні процесуальних дій у справі № 908/740/21, в тому числі щодо реалізації права на апеляційне оскарження у передбачені процесуальним законом строки, відтак, зважаючи на те, що пропущений апелянтом строк на подання апеляційної скарги не перевищує присічні строки, встановлені для подання апеляційної скарги ч. 2 ст. 261 ГПК України, то останній підлягає поновленню.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 у справі № 908/740/21, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 09.03.2022р. о 14 год. 00 хв.

Від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація Острика Сергія Юрійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022 ухвалено судове засідання у справі, призначене на 09.03.2022 о 14:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація Острика Сергія Юрійовича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Також, 21.02.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Острика С.Ю. надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

Судове засідання 09.03.2022 не відбулося.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2022 розгляд справи № 908/740/21 призначено на 23.05.2022 о 15:00 год.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області до суду надано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення у Господарському суді Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2022 заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення в Господарському суді Запорізької області задоволено. Судове засідання у справі № 908/740/21 ухвалено провести в режимі відеоконференції. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, зал засідань № 415а. Доручено Господарському суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника апелянта з Центральним апеляційним господарським судом 23.05.2022 о 14:00 год. Представника Головного управління ДПС у Запорізькій області зобов`язано з`явитися до Господарського суду Запорізької області (м.Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд.4), для проведення судового засідання в режимі відеоконференції 23.05.2022 о 14:00 год.

Судове засідання 23.05.2022 року проводилось в режимі відеоконференцзв`язку за участю представника апелянта. Інші учасники справи про банкрутство ТОВ Спецпром Інновація, будучи належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників кредиторів-1,2, боржника та арбітражного керуючого (ліквідатора).

Представник апелянта у судовому засіданні 23.05.2022 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2021 відкрито провадження у справі №908/740/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Еволюшн, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 до боржника, на суму 76 700,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 22 236 745,28 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.

Оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація, 69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 42, код ЄДРПОУ 39821876.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.

До господарського суду Запорізької області від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшло клопотання у якому податкова просить суд не здійснювати ліквідацію підприємства до моменту отримання від ліквідатора документів на проведення позапланової перевірки на припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація. Спонукати ліквідатора закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з 28.02.2019 по дату їх надання до контролюючого органу. До отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області, не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпром Інновація.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021, зокрема, було залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Так, Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Як вже було зазначено, що за змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, може бути піддана легітимним обмеженням, і ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Такі обмеження знаходять свої відображення у положеннях ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, зокрема, у статтях 254, 256, 260, 261 цього Кодексу стосовно строку на апеляційне оскарження, можливості та підстав для його поновлення, наслідків визнання цих підстав неповажними.

Застосування таких процесуальних запобіжників задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші).

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Апеляційний суд зауважує, що суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, та підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Названою статтею визначено, що:

- сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов:

- подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ);

- розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ);

- визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ).

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК та КУзПБ.

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, звужено до учасників такої справи, якими згідно зі статтею 1 КУзПБ є кредитори у справі.

Можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності особами, які подали письмові заяви з вимогами до боржника, зокрема правом на оскарження судових рішень, пов`язана з фактом набуття такою особою статусу кредитора (сторони) у справі про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про визнання (повністю або частково) вимог кредитора до боржника.

При поданні апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у справі про банкрутство до набуття особою статусу кредитора (учасника) у цій справі, початок перебігу строку на апеляційне оскарження такого рішення має обраховуватися з дати постановлення ухвали суду про визнання кредиторських вимог цієї особи.

Подібний підхід у застосуванні положень щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 902/560/20.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 30.09.2021 у справі № 903/718/20 вкотре підтримав раніше викладену ним правову позицію, що законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

Аналогічний за змістом правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15.

У даній справі № 908/740/21, судом апеляційної інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ Спецпром Інновація не включались та не визнавались, отже скаржник не має статусу конкурсного кредитора у даній справі про банкрутство.

Колегія суддів враховує, що правом оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство наділені лише учасники такої справи, а оскільки в переліку, наведеному в статті 1 КУзПБ, податковий орган відсутній, і Головне управління ДПС у Запорізькій області не набуло статусу кредитора у справі № 908/740/21 про банкрутство ТОВ Спецпром Інновація, отже останнє не наділено процесуальним правом на оскарження судових рішень у справі про банкрутство за відсутності необхідного для цього обсягу процесуальної дієздатності.

Водночас, слід наголосити, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, стаття 254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Наведений висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16; у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 903/718/20.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі про банкрутство питання про права, інтереси та (або) обов`язки ГУ ДПС у Запорізькій області не вирішувалося, як і відсутні в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення висновки та судження про права та обов`язки скаржника.

Головне управління ДПС у Запорізькій області у своєму клопотанні та апеляційній скарзі посилається на те, що у зв`язку зі зміною статусу боржника як платника податків, щодо якого було порушено провадження у справі про банкрутство, податковим органом було ініційовано проведення позапланової перевірки ТОВ Спецпром Інновація та стверджує, що ліквідація платника податків унеможливлює реалізацію податковим органом повноважень щодо проведення перевірки.

За змістом норм статей 19-1, 41, 78 Податкового Кодексу України контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19, від 01.06.2021 у справі № 910/7888/20, зокрема, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.

Колегія суддів зауважує, що провадження у даній справі про банкрутство було відкрито ухвалою Господарського суду Запорізької області 06.04.2021 та 07.04.2021 здійснено оприлюднення відповідного оголошення (повідомлення) на веб-сайті Вищого господарського суду України. 08.07.2021 постановою суду першої інстанції боржника було визнано банкрутом, а 28.09.2021 ухвалою місцевого господарського суду затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано юридичну особу та закрито провадження у справі.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що у ГУ ДПС у Запорізькій області було достатньо часу для реалізації своїх повноважень щодо податкової перевірки платника податків - ТОВ Спецпром Інновація та заявлення своїх грошових вимог у випадку їх наявності, в тому числі й після визнання боржника банкрутом.

При цьому нездійснення чи перешкоди у здійсненні такої перевірки податковим органом не надають йому безумовного права на оскарження прийнятих у справі про банкрутство судових рішень.

З огляду на все вищевикладене, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі № 908/740/21 про банкрутство ТОВ Спецпром Інновація, а ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі про банкрутство не вирішувались питання про права та інтереси та (або) обов`язки скаржника, отже ГУ ДПС у Запорізькій області не наділено правом на апеляційне оскарження у даній справі зазначеної ухвали суду першої інстанції.

Така позиція є послідовною в судовій практиці у подібних правовідносинах (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2472/20) й підстав для її неврахування у апеляційного суду немає.

При цьому варто зазначити, що закриття апеляційного провадження не може тлумачитися як порушення права на судовий захист та доступ до правосуддя, враховуючи процесуальні фільтри, встановлені законодавством, які відповідають висновкам Європейського Суду з прав людини у рішеннях «Філіс проти Греції» §59, «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції» §28 і «Станєв проти Болгарії» (ВП) §229.

Керуючись статтями 264, 269, 270, 271, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 28.09.2021 у справі № 908/740/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 27.05.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко