Рішення

від 25.05.2022 по справі 910/21399/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2022Справа № 910/21399/21

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт Монтаж Сервіс Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс»

про стягнення 392 936,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфт Монтаж Сервіс Груп» (надалі - ТОВ «Ліфт Монтаж Сервіс Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс» (надалі - ТОВ «Спецбуд-плюс») про стягнення 392 936,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати грошових коштів у розмірі 392 936,00 грн. за договором на монтаж і пусконалагоджування ліфтів №10 від 02.04.2018, укладеним між відповідачем та Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд», право вимоги за яким позивачем набуто за договором про відступлення права вимоги від 10.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Спецбуд-плюс» поштовим відправлення за №0105491811672, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 29.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

10.12.2019 між ТОВ «Спецбуд-плюс» (сторона 1), Державним публічним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд» (сторона 2) та ТОВ «Ліфт Монтаж Сервіс Груп» (сторона 3) було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого сторона 1 і сторона 2 підтверджують, що стороні 2 належить право вимоги до сторони 1 про сплату коштів за роботи виконані стороною 2 та прийняті стороною 1 відповідно до Договору №18-01-2018 від 18.01.2018 на поставку, монтаж і пусконалагоджування ліфтів, в тому числі, але не виключно, в сумі 392 936,00 грн. з ПДВ. Право вимоги сторони 2 до сторони 1 про сплату коштів в сумі 392 936,00 грн. з ПДВ підтверджуються актами №1, №2, №3, №4 приймання виконаних будівельних робіт від 27.06.2019.

Згідно з п. 1.2 Договору сторона 2 і сторона 3 підтверджують, що стороні 3 належить право вимоги до сторони 2 про сплату коштів в сумі 392 936,00 грн. з ПДВ за роботи, виконані стороною 3 та прийняті стороною 2 відповідного до договору №10 від 02.04.2018. Право вимоги сторони 3 до сторони 2 підтверджується актами приймання виконаних будівельний робіт від 27.06.2019.

Пунктом 2 Договору передбачено, що сторона 2 передає, сторона 3 приймає право вимоги сторони 2 до сторони 1 про сплату коштів в сумі 392 936,00 грн. з ПДВ за роботи, виконані стороною 2 та прийняті стороною 1 відповідно до договору №18-01-2018 від 18.01.2018.

Визначене в цьому договорі право вимоги сторони 2 до сторони 1 передається стороні 3, а сторона 3 приймає як виконання стороною 2 перед стороною 3 грошового зобов`язання по сплаті коштів в сумі 392 936,00 грн. з ПДВ роботи, що виконані відповідно до Договору №10 від 02.04.2018. У зв`язку з цим, сторона 2 та сторона 3 надійшли взаємної згоди що після підписання цього договору про відступлення права вимоги грошові зобов`язання, що існують у сторони 2 перед стороною 3 у зв`язку з виконанням договору №10 від 02.04.2018, є виконаними у повному обсязі та що сторона 3 не має права вимагати від сторони 2 виконання грошових зобов`язань за договором №10 від 02.04.2018 повторно чи у інший спосіб (п. 3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору сторона 1 надає згоду на передачу стороною 2 стороні 3 права вимоги, визначеної в підпункті 1.1 пункту 1 Договору, та визнає сторону 3 належним кредитором в грошовому зобов`язанні про сплату коштів в сумі 392 936,00 грн. з ПДВ за роботи, що виконані згідно з актами №1-4 відповідно до договору №18-01-2018 від 18.01.2018.

Згідно з п. 4.2 Договору сторона 3 підтверджує отримання від сторони 2 всіх документів, в тому числі актів №1-4, та інформації, що підтверджують право вимоги стороною 2 до сторони 1, визначеної в п. 1.1 Договору.

Пунктом 7 Договору передбачено, що цей договір про відступлення права вимоги набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами визначених ним зобов`язань.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із сплати 392 936,00 грн. на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В даному випадку, відповідач взяв на себе зобов`язання із сплати позивачу 392 936,00 грн. шляхом укладення Договору, який є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджується факт прийняття відповідачем зобов`язання із сплати позивачу 392 936,00 грн. на підставі Договору, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

В той же час, умови Договору не містять положень щодо строку виконання ТОВ «Спецбуд-плюс» перед ТОВ «Ліфт Монтаж Сервіс Груп» грошового зобов`язання із сплати 392 936,00 грн.

На переконання суду, до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов`язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням наведеної норми статті 530 Цивільного кодексу України, обов`язок із сплати відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 392 936,00 грн. виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з вимогою до відповідача про сплату спірних грошових коштів, а відтак суд дійшов висновку про те, що зазначений строк має відраховуватися, починаючи з дня отримання відповідачем позовної заяви, яка містить вимогу до відповідача про сплату грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем позовної заяви, а відтак, керуючись Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, відповідно до яких нормативні строки пересилання місцевої кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) складають - Д+2, пріоритетної - Д+1, позовну заяву з додатками відповідач мав отримати 28.12.2021.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав сплатити позивачу 392 936,00 грн. на підставі Договору не пізніше 04.01.2022, а відтак строк виконання такого грошового зобов`язання на момент розгляду справи по суті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 392 936,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Спецбуд-плюс» на користь ТОВ «Ліфт Монтаж Сервіс Груп» заборгованості у розмірі 392 936,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт Монтаж Сервіс Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-плюс» (01010, м. Київ, вул. Мазепи Івана, 4/6; ідентифікаційний код 36590344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфт Монтаж Сервіс Груп» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 32 А; ідентифікаційний код 39718573) заборгованість у розмірі 392 936 (триста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 894 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий